справа №380/9364/21
про повернення позовної заяви
05 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову у перерахунку разової грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, оформлену листом Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (Код за ЄДРПОУ: 26181358, 79000, Україна, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 5) від 01.04.2021 № 260305-1451;
-зобов'язати Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (Код за ЄДРПОУ: 26181358, 79000, Україна, м. Львів, вул. Ф. Ліста, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої частини до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій.
Ухвалою судді від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
25.06.21 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що шестимісячний строк на звернення до суду не пропустив. Крім того, наголосив, що про порушення свого права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня дізнався лише 05 квітня 2021 року із відповіді Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Крім цього, як на підставу для визнання причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається і на те, що у зв'язку із введеними карантинними обмеженнями у Львівській області, такий був позбавлений можливості звернутись в суд в межах встановленого строку. У зв'язку з тим, просить суд поновити строк на звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27.02.2020 даним рішенням визнано неконструкційними окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з 27.02.2020 норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” діють в редакції від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.
Як вже зазначалося судом, відповідно до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога.
Як вказує позивач у позовній заяві у 2020 році йому виплачено разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у меншому розмірі, ніж встановлено ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту”.
Так, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 N 340/1019/19).
З огляду на те, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивач набув право на отримання допомоги у визначеному Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” розмірі з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року, а про виплату йому допомоги у меншому ніж встановлено у вказаному Законі розмірі з моменту отримання такої допомоги.
При цьому, відповідно статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач у разі неотримання чи отримання допомоги у меншому розмірі міг звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, після отримання допомоги до 5 травня у 2020 році позивач мав можливість до 30 вересня 2020 року звернутися до відповідача із заявою про її перерахунок, а з 30 вересня 2020 року до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з вказаними вимогами слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Так, Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі №380/5202/20 в подібних правовідносинах виклав правовий висновок про те, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
У постанові від 06.05.2018 у справі №389/1042/17 Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналогічна позиція щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена також Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 07.03.2018 у справі №664/51/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду вважає, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання до вчинення відповідних дій щодо призначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Отже, 30 вересня 2020 року встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Тому перебіг строку звернення позивача до суду розпочався 30 вересня 2020 року та сплив 30 березня 2021 року.
До суду позивач звернувся 29.04.2021, що свідчить про пропуск шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.
Як слідує із змісту заяви про поновлення строку звернення до суду підставою, що перешкоджала позивачу звернутися у встановлений судом строк до суду є запровадження на території Львівської області карантинних обмежень.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт запровадження у державні карантинних заходів не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду, якщо вони не перешкоджають реалізувати відповідне право особи.
На думку суду, у позивача з часу отримання допомоги (10.04.2020 року - момент виплати одноразової грошової допомоги) по 30 березня 2021 року було достатньо часу для реалізація права на оскарження дій (бездіяльності) відповідача щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Суд звертає увагу на те, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, позивач будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги у 2020 році, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Зважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку, зазначені у заяві 25.06.2021 обставини про не пропущення ним строку звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними, тому заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовну заяву повернути позивачеві.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79000, м. Львів, вул. Ференца Ліста, буд. 5, код ЄДРПОУ 26181358) -повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Р.М. Брильовський