справа №380/9593/21
про повернення позовної заяви
05 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Центрального Жовтневого району Маріупольської міської ради, у якій просить суд:
- визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов'язати відповідачів вчинити дії по доплаті щорічної, разової державної допомоги до 5 травня у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.
Ухвалою судді від 22.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.06.21 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що шестимісячний строк на звернення до суду пропустив із поважних причин, а саме через те, що у період з 29.10.2015 по 03.11.2020 проходив стаціонарне лікування. У зв'язку з тим, просить суд поновити строк на звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27.02.2020 даним рішенням визнано неконструкційними окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з 27.02.2020 норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” діють в редакції від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ.
Як вже зазначалося судом, відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога.
Як вказує позивач у позовній заяві у 2016 році йому виплачено разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у меншому розмірі, ніж встановлено ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту”.
Так, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 N 340/1019/19).
З огляду на те, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивач набув право на отримання допомоги у визначеному Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” розмірі з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року, а про виплату йому допомоги у меншому ніж встановлено у вказаному Законі розмірі з моменту отримання такої допомоги.
При цьому, відповідно статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач у разі неотримання чи отримання допомоги у меншому розмірі міг звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2016 рік діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році визначав її розмір саме із урахуванням норм постанов Кабінету Міністрів України, тобто правомірно.
Проте, право на нарахування і виплату разової грошової допомоги до 5 травня, у розмірі передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту виникло лише після 27.02.2020 (дата прийняття Конституційним Судом України рішення у справі 1-247/2018(3393/18).
Аналогічна позиція щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена також Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 07.03.2018 у справі №664/51/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду вважає, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання до вчинення відповідних дій щодо призначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
До суду позивач звернувся 14.06.2021, що свідчить про пропуск шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом більше ніж на п'ять років.
Як слідує із змісту заяви про поновлення строку звернення до суду підставою, що перешкоджала позивачу звернутися у встановлений судом строк до суду є його лікування.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт перебування на стаціонарному лікуванні не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду, якщо вони не перешкоджають реалізувати відповідне право особи.
Окрім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд звертає увагу, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:
- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;
- це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
На думку суду, у позивача з часу отримання допомоги (квітень - травень 2016 року - момент виплати одноразової грошової допомоги) було достатньо часу для реалізація права на оскарження дій (бездіяльності) відповідача щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Суд звертає увагу на те, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, позивач будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Зважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку, зазначені у заяві 29.06.2021 обставини про не пропущення ним строку звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними, тому заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовну заяву повернути позивачеві.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Центрального Жовтневого району Маріупольської міської ради (проспект Металугрів, будинок 35,м. Маріуполь, Донецька область, поштовий індекс 87500, код ЄДРПОУ 26010964) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,) -повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Р.М. Брильовський