Копія
08 червня 2021 року Справа № 160/4807/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування рішення від 21.04.2020 року №0018423307, вимоги від 03.06.2020 року №Ф-102374-52/64,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 21.04.2020 року №0018423307 на суму 4866,93 грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2020 року №Ф-102374-52/64 на суму 4215,87 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що у лютому 2019 року працівники Добропільської ДПІ повідомили про наявність у позивача заборгованості з ЄСВ. З метою визначення підстав виникнення заборгованості, було встановлено, що реквізити, на які сплачується ЄСВ, змінилися, в результаті чого, ОСОБА_1 повторно сплатив суми єдиного внеску за вересень-грудень 2018 року розрахунковою квитанцією від 05.02.2019 року на суму 15573 грн. Отже, позивачем у строк, встановлений Законом №2464, було здійснено сплату єдиного внеску з відповідним призначенням платежу, проте, помилково зазначено рахунок отримувача коштів. Позивач вважає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю. Таким чином, здійснення помилки під час перерахування платником сум єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, але така, яка не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №160/4807/21 задоволено, зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2020 року №Ф-102374-52/64 з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4215,87 грн. (ВП №64236027) до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі №160/4807/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.04.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що Лівобережним відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб, було проведено інвентаризацію в інтегрованій картці платника за кодом бюджетної класифікації 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, доплати по тимчасовій непрацездатності), яка отримана від Добропільської ДПІ. В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було несвоєчасно сплачені суми єдиного внеску з найманих працівників за вересень-грудень 2018 року та квітень 2019 року, в результаті чого, були нараховані штрафні санкції та пені. Враховуючи викладене, було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 21.04.2020 року №0018423307 на суму 4866,93 грн. за період з 23.10.2018 року по 05.06.2019 року. Станом на 31.05.2020 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71010000 за позивачем обліковувалась заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4215,87 грн. Законом №2464 передбачено обов'язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, на його думку, діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року здійснено заміну відповідача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 з 07.05.2002 року був зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, дата внесення запису про реєстрацію фізичної особи-підприємця - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У січні 2020 року ФОП ОСОБА_1 змінив адресу реєстрації з Донецької області на м. Дніпро, та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 14.01.2020 року.
27.03.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 10.02.2021 року №3489/6/04-36-13-03-10 встановлено, що при проведенні інвентаризації в інтегрованій картці платника, яка отримана від Добропільської ДПІ, з'ясовано, що у ОСОБА_1 наявні нараховані штрафні санкції та пені за несвоєчасно сплачені суми єдиного внеску з найманих працівників (код 71010000) за вересень - грудень 2018 року та квітень 2019 року.
У зв'язку з чим, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.04.2020 року №0018423307 на суму 4866,93 грн., в т.ч. штрафна санкція - 3906,78 грн. та пеня 960,15 грн. за період з 23.10.2018року по 05.06.2019 року.
В листі вказано, що у зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у ОСОБА_1 , відповідно до статті 25 Закону № 2464, на виконання пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 по платнику сформовано та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 03.06.2020 року № Ф-102374-52/64 на суму 4215,87 грн. (4866,93 - 651,06 (переплата) = 4215,87).
Не погоджуючись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.04.2020 року №0018423307 на суму 4866,93 грн. та вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 03.06.2020 року № Ф-102374-52/64 на суму 4215,87 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються:
- принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;
- платники єдиного внеску;
- порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;
- розмір єдиного внеску;
- орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;
- склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Виходячи з норм ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Судом встановлено, що по установі ГУ ДПС у Дніпропетровській області для зарахування єдиного соціального внеску відкриті банківські рахунки в органах Державного казначейства України:
- окремо по сплаті ЄСВ на суми заробітної плати працівників за кодом класифікації доходів бюджету 71010000;
- окремо на суми грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції за кодом класифікації доходів бюджету 71020000.
В оскаржуваному рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.04.2020 року №0018423307 зазначено про нарахування позивачу штрафу та пені за період з 23.10.2018 року по 05.06.2019 року.
Таким чином, з'ясуванню підлягає питання своєчасності та повноти сплати єдиного внеску ОСОБА_1 за період з 23.10.2018 року по 05.06.2019 року, за який нараховано штрафні санкції та пеню.
Судом з наданих квитанцій про плату, долучених до позовної заяви, встановлено, що ОСОБА_1 сплачував ЄСВ з найманих працівників за вересень 2018 року у сумі 4135,80 грн. 16.10.2018 року на казначейський рахунок № НОМЕР_2 , за жовтень 2018 року у сумі 4449,20 грн. 12.11.2018 року на казначейський рахунок № НОМЕР_2 , за листопад 2018 року у сумі 4251,00 грн. 17.12.2018 року на казначейський рахунок № НОМЕР_2 , за грудень 2018 року у сумі 4112,24 грн. 14.01.2019 року на казначейський рахунок № НОМЕР_2 , за квітень 2019 року у сумі 3960,00 грн. 08.05.2018 року на казначейський рахунок № НОМЕР_3 , тобто у строки та на відповідні реквізити.
У лютому 2019 рокупрацівники Добропільської ДПІ повідомили про наявність заборгованості з ЄСВ. З метою визначення підстав виникнення заборгованості, було встановлено, що реквізити, на які сплачується ЄСВ змінились, в результаті чого, ОСОБА_1 повторно сплатив суми єдиного внеску за вересень-грудень 2018 року, що підтверджується розрахунковою квитанцією від 05.02.2019 року на суму 15573 грн., копія якої долучена позивачем до позовної заяви.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем у строк, встановлений Законом №2464, було здійснено сплату єдиного внеску з відповідним призначенням платежу, проте, помилково зазначено рахунок отримувача коштів.
Суд зазначає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. При цьому, така помилка була виявлена платником, який вжив відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю.
Таким чином, допущення помилки під час перерахування платником сум єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, але така, яка не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Перерахування ЄСВ на вищезазначені рахунки проводилися у належні строки без порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», також були вжиті заходи щодо перерахування помилково сплачених коштів на відповідний рахунок за відповідним кодом бюджетної класифікації. Тобто кошти своєчасно та у повному обсязі були внесені до бюджету, що виключає наявність правопорушення як такого.
Як передбачено ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом сформовано правову позицію щодо відповідальності податкового агента, який не забезпечив своєчасного перерахування податкового зобов'язання через помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні.
Так, Постановою Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №822/3521/17 визначено, що допущення платником під час перерахування єдиного внеску в строк, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», помилки, які полягають у перерахуванні єдиного внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Державної казначейської служби України з відповідним призначенням, замість іншого відповідного рахунку з певним призначенням, у разі вжиття платником заходів для виправлення такої помилки, не є підставою для висновку про невиконання платником обов'язку зі сплати єдиного внеску у встановлений зазначеним Законом строк. У такому разі у платника не виникає заборгованості з єдиного внеску і відсутні підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої у частині десятій та пункті 2 частини одинадцятої статті 25 зазначеного Закону.
Також, у Постанові від 30.10.2018 року у справі №824/7/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що суми єдиного внеску зараховуються на єдиний казначейський рахунок - «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування». Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Для підтвердження факту несплати платником узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчиняв дій, що спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.
Отже, вчинення дії та допущення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися саме як дія, направлена на сплату єдиного внеску, хоча й помилкова.
Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Матеріалами справи підтверджено, що платник податків вживав заходи, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в межах встановленого строку, на думку суду, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування пені.
Таким чином, суд вважає, що, приймаючи спірне рішення від 21.04.2020 року №0018423307 на суму 4866,93 грн., та, як наслідок, спірну вимогу від 03.06.2020 року №Ф-102374-52/64 на суму 4215,87 грн., відповідач діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти обґрунтовано.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного вище, виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.03.2021 року, та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 681,00 грн., що документально підтверджується квитанцією від 26.03.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду та заяви про забезпечення позову в сумі 1589,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу про визнання протиправними та скасування рішення від 21.04.2020 року №0018423307, вимоги від 03.06.2020 року №Ф-102374-52/64 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 21.04.2020 року №0018423307 на суму 4866,93 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2020 року №Ф-102374-52/64 на суму 4215,87 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ 44118658) сплачені позивачем судові витрати у розмірі 1589,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В.Кальник
08.06.2021
Рішення не набрало законної сили 08 червня 2021 р.
Суддя В.В. Кальник