01 червня 2021 року Справа № 160/1277/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юркова Е.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області з вимогами:
визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 20.07.2018 року № 1036368-1314-0403.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року відкрито провадження у справі, та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху; позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: виправленої позовної заяви із уточненням суб'єктного складу сторін та/ або змісту позовних вимог.
16.03.2021 року позивачем надано до суду уточнену позовну заяву, в якій змінено відповідача у справі з Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року здійснено заміну первісного відповідача з Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, та з урахуванням залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
29.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду клопотання за підписом представника Державної податкової служби України - Малишевої А.Є. про заміну відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на відокремлений територіальний підрозділ на правах філії Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658), що знаходиться за адресою: 49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, б.17-а. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 “Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби” ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, зокрема, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Установлено, що права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Створено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код 44118658), яке згідно Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020 року, утворено на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з такого.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 “Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби” визначено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком. До переліку територіальних органи Державної податкової служби, що ліквідуються, включено, зокрема Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
У постанові зазначено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Так, згідно відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.09.2020 року створено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ІКВП в ЄДРПОУ 44118658), як філію (інший відокремлений підрозділ) Державної податкової служби України.
Також, згідно Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020 року, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області утворено на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Частинами 3, 4 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Судом встановлено, що спірне рішення від 20.07.2018 року № 1036368-1314-0403 прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Також, за приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ІК в ЄДРПОУ 43145015) з 19.10.2020 року перебуває в стані припинення, проте станом на 01.06.2021 року не ліквідовано (не припинено).
За сукупності наведених обставин клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заміну відповідача у справі не підлягає задоволенню.
В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення від 20.07.2018 року № 1036368-1314-0403 про нарахування позивачу транспортного податку в сумі 25000 грн., оскільки винесено відповідачем без врахування вимог ст. 267 Податкового кодексу України. Вважає, що транспортний податок не повинен нараховуваватись, оскільки ринкова вартість транспортного засобу є меншою ніж визначена в п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, отже відсутній об'єкт оподаткування, а тому позивач позбавлений обов'язку сплачувати транспортний податок.
Відповідачем 29.04.2021 року подано письмовий відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач є власником автомобіля, який відповідно до Переліку легкових автомобілів, з року випуску якого минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року, що розміщений на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, визначений як об'єкт оподаткування транспортним податком. Отже, під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області діяло в межах та порядку визначеному чинним законодавством.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали, справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
У власності ОСОБА_1 перебуває легковий автомобіль марки Porsche модель Panamera, 2014 року випуску, об'єм двигуна 3000 куб.см., державний номер НОМЕР_1 , який зареєстровано у встановленому законом порядку 25.03.2017 року.
20.07.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 1036368-1314-0403, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2018 рік на суму 25000,00 грн.
При цьому, у спірному рішенні зазначено РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_2 , та податкова адреса платника: АДРЕСА_1 , в той час як РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_3 , та адресою реєстрації є: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Так, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
З 01.01.2017 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 року № 1791-VIII.
Згідно нової редакції, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначений новий об'єкт оподаткування.
Отже, з 01.01.2017 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті Кодексу.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Пунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 р. № 7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» у складі податку на майно установлений транспортний податок, коло платників податків, зазначено, що об'єкт, база оподаткування, ставка податку, податковий період, порядки обчислення суми податку тощо визначаються згідно Податкового кодексу України.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.02.2017 р. № 12/18 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» визначено, що об'єкт оподаткування, платників податку, податковий період та інші обов'язкові елементи транспортного податку визначаються згідно ст.ст. 46-49, 267 Податкового кодексу України.
Разом з тим, пунктом 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону від 20.12.2016 року № 1791-VIII визначено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Враховуючи те, що Законом України від 20.12.2016 року № 1791-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01 січня 2017 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01 січня 2018 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3723 гривні (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року складали 2792250 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 2792250 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (Офіційний вісник України, 2013 року, № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).
Згідно пункту 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством “Держзовнішінформ” до Мінекономрозвитку.
Відповідно до пункту 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку наявна інформація щодо переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року.
До вказаного переліку віднесено автомобіль марки Porsche модель Panamera віком до 5 років, об'ємом двигуна 3,0 літри.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , як власник автомобіля марки Porsche модель Panamera об'ємом двигуна 3,0 літри, 2014 року випуску, у 2018 році була платником транспортного податку.
Таким чином, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган правомірно відніс вказаний легковий автомобіль до об'єкту оподаткування транспортним податком, отже підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2018 року № 1036368-1314-0403, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2018 рік на суму 25000,00 грн., відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ПН НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, б.17-а, ІК в ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01 червня 2021 року.
Суддя Е.О. Юрков