11 березня 2021 року Справа № 160/80/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , 04 січня 2021 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 30.06.1989 по 19.01.1994 на посадах оператора на гарячих роботах та оператора поста управління, зайнятого на гарячих роботах, в цеху Блюмінг №3 виробництва “прокатне” ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та періоду навчання з 29.08.1988 по 21.06.1989 в ПТУ №45 на денному відділенні по спеціальності “Оператор гарячої прокатки”; у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 01.07.1996 по 23.03.1997, з 24.01.2003 по 10.12.2003 на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, в відділі/управлінні технічного контролю (на ділянці коксохімічного виробництва) ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”; у зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 06.01.1998 по 04.05.1998, періоду отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 по 02.11.2000, періоду навчання з 24.01.1994 по 19.04.1994, часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року; відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. “а”, ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”період роботи з 30.06.1989 по 19.01.1994 на посадах оператора на гарячих роботах та оператора поста управління, зайнятого на гарячих роботах, в цеху Блюмінг №3 виробництва “прокатне” ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та період навчання з 29.08.1988 по 21.06.1989 в ПТУ №45 на денному відділенні по спеціальності “Оператор гарячої прокатки”; зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди роботи з 01.07.1996 по 23.03.1997, з 24.01.2003 по 10.12.2003 на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, в відділі/управлінні технічного контролю (на ділянці коксохімічного виробництва) ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”; зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 06.01.1998 по 04.05.1998, період отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 по 02.11.2000, період навчання з 24.01.1994 по 19.04.1994, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020 року;
- з 23 жовтня 2020 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020 року
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11січня 2021 року по справі № 160/80/21 відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
01.02.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на наступне. Так, ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та необхідного пільгового стажу. Зазначає, що рішення про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах було прийнято відповідно до норм чинного законодавства, виходячи із наступного. Згідно п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 (надалі - Закон №213-VIII) збільшено раніше передбачений п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вік набуття права на пенсію на пільгових умовах жінками з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника віку виходу на пенсію. Пункти 2 та 16 Розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII) передбачали можливість призначення пенсій за віком на пільгових умовах на умовах визначених положеннями Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII, набрав чинності з 11.10.2017 (надалі - Закон №2148-VIII). Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” був доповнений Розділом ХІV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”, зокрема згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 01 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року. Згідно пункту 16 Розділу XV Закону №1058-IV (в редакції від 11.10.2017) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, з 11.10.2017 пенсія за віком на пільгових умовах призначається виключно відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 23.10.2020 заявниця звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, надавши відповідний пакет документів. Листом від 03.11.2020 року за № 211610 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та необхідного пільгового стажу. Враховуючи зазначене, вважає, що відсутні підстави для призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 23.10.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через портал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії за віком із зменшенням віку відповідно до п. “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Також, 23.10.2020 року позивач поштою направила заяву про призначення пенсії за віком із зменшенням віку відповідно до п. “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. В даній заяві, ОСОБА_1 , зокрема просила зарахувати до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 30.06.1989 року по 19.01.1994 року та навчання з 29.08.1988 року по 21.06.1989 року.
Листом від 03.11.2020 року за № 211610 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та необхідного загального та пільгового стажу. В огрунтування відмови в призначенні пенсії зазначено, що позивач звернулась з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 . В свою чергу, частиною 2 статті 114 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено право на пенсію на пільгових умовах по списку №2 жінкам після 55 років при стажі роботи не менше 23 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За наданими документами страховий стаж складає 20 років 2 місяці 20 днів.
Незгода позивача з незарахуванням певних періодів роботи до загального та пільгового стажу та з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах стала підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року набували право на пенсію по досягненню 46 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015 року.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, як зокрема: 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 року наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".
Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 року у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та 46 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Критерії законності рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень встановлені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб'єкта владних повноважень частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З наведеного слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування "баланс вірогідностей".
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
В даному випадку судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала на Криворізькому металургійному комбінаті “Криворіжсталь”: з 30.06.1989 по 30.09.1993 на посаді оператора поста управління (пакетуючої рольганг) в цеху Блюмінг №3, 2 розряду (запис №2); з 01.10.1993 по 19.01.1994 на посаді оператора поста управління (пакетуючої рольганг) в прокаті №3, 2 розряду (запис №3).
Для підтвердження пільгового стажу, позивачем надана довідка, яка уточнює пільговий характер роботи № 1377 від 06.10.2020 року, видана ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”.
Згідно наданої довідки ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” Блюмінг №3, виробництво: прокатне: з 30.06.1989 по 31.12.1991 - оператором на гарячих роботах, що передбачено Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 3а, згідно зі Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (1 рік 6 місяців 1 день); з 01.01.1992 по 21.08.1992 - оператором поста управління, зайнятим на гарячих роботах, що передбачено Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 3а, позиція 1030300а-15890, згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 (7 місяців 20 днів). Атестація робочих місць по цеху Блюмінг № 3 не проводилася. У відділі технічного контролю (на ділянці коксохімічного виробництва) з 01.07.1996 по 23.03.1997 - контролером у виробництві чорних металів, зайняті на гірничих ділянках робіт, що передбачено Списком №2, розділ ІV, підрозділ а, позиція 4а, згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ від 11.03.1994 №162 . В управлінні технічного контролю (на ділянці коксохімічного виробництва) з 24.01.2003 по 10.12.2003 - контролером у виробництві чорних металів, зайняті на гірничих ділянках робіт, що передбачено Списком №2, розділ ІV, підрозділ 4, позиція 4а, згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ від 16.01.2003 №36. Примітка: ВТК було перейменовано в управління технічного контролю без змін умов і характеру праці працівників. В інші періоди робіт, що дають право на призначення пенсії за Списком №2 - не виконувала. Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за Списком №2 - 04 роки 09 місяців 03 дні. Підтверджено атестацією робочих місць: наказ №525 від 09.12.1994 та наказ №417 від 20.03.2000. Лист про підтвердження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009.
Відповідачем не зараховано період роботи позивача з 30.06.1989 року по 19.01.1994 року до пільгового стажу за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах з тих підстав, що зазначену довідку неможливо врахувати для визнання права на пенсію так, як не надано накази про атестацію робочих місць.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ та ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, відомості про наявність у позивача пільгового стажу роботи в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не зараховує спірні періоди до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки за дані періоди відсутнє підтвердження проведення атестації робочих місць.
Відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Також, згідно із п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з п. 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно з ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом п. 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII “Про охорону праці” працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Вищезазначене дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. “а” ст. 13 Закону № 1788-XII - “за результатами атестації робочих місць” як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
При цьому, дане питання неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду.
У висновках Верховного Суду неодноразово було зазначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи подібні правовідносини у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) дійшла висновку про наявність в осіб, які були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, “законних сподівань” на призначення їм у майбутньому пенсії за віком на пільгових умовах, і на підставі системного аналізу норм законодавства України зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13Закону № 1788-XII.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 16 вересня 2014 року у справі і № 21-307а14, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 13 березня 2015 року у справі № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
За таких умов, суд доходить до висновку щодо необхідності зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах періоду роботи ОСОБА_1 з 30.06.1989 по 30.09.1993 на посаді оператора поста управління (пакетуючої рольганг) в цеху Блюмінг №3, 2 розряду і з 01.10.1993 по 19.01.1994 на посаді оператора поста управління (пакетуючої рольганг) в прокаті №3, 2 розряду.
Що стосується вимоги позивача про зарахування до пільгового стажу за списком №1 періоду навчання з 29.08.1988 по 21.06.1989 в ОПП № 45 м. Кривого Рогу, суд зазначає наступне.
Так, згідно із записом у трудовій книжці ОСОБА_1 з 01.09.1988 по 28.06.1989 навчалася в ОПП № 45 м. Кривого Рогу. Факт навчання за спеціальністю “Оператор гарячої прокатки” підтверджується довідкою Державного навчального закладу “Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування” від 08.10.2020 № 558 із зазначенням підстав - наказів про зарахування № 37/к від 29.08.1988 та про відрахування № 43/к від 21.06.1989.
Відповідно до статті 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну освіту)” від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
В свою чергу, позивач була працевлаштована 30.06.1989 року на посаду оператора поста управління (пакетуючої рольганг) в цеху Блюмінг №3, 2 розряду, передбачену списком №1.
За таких умов, суд дійшов до висновку щодо необхідності зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1988 по 28.06.1989 на денному відділенні за спеціальністю “Оператора гарячої прокатки” в ПТУ № 45 м. Кривого Рогу.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 01.07.1996 по 23.03.1997, з 24.01.2003 по 10.12.2003 на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, в відділі/управлінні технічного контролю (на ділянці коксохімічного виробництва) ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” суд зазначає, що дані періоди роботи було зараховано відповідачем до загального страхового стажу.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що пільговий стаж за списком №2 в дані періоди підтверджено самим підприємством відповідною довідкою, а атестацію робочих місць підтверджено наказом №525 від 09.12.1994 року, наказом №417 від 20.03.2000 року, листом про підтвердження дії раніше проведених атестацій робочих місць за умовами праці №003/07-1-229 від 11.06.2009 року, проте відповідачем не зазначено причини не зарахування ним даних періодів до пільгового стажу за списком №2.
В свою чергу, судом встановлено, що пільговий стаж за списком №2 в дані періоди підтверджений пільговою довідкою ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” за вихідним від 06.10.2020 № 1377, витягами з наказу №525 від 09.12.1994 року та №417 від 20.03.2000 року, що свідчить про необхідність зарахування таких періодів до пільгового стажу позивача за списком №2 та протиправність дій відповідача щодо їх не зарахування.
Щодо позовних вимог про зарахування до загального стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 06.01.1998 по 04.05.1998, отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 по 02.11.2000, період навчання з 24.01.1994 по 19.04.1994, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року, суд зазначає наступне.
Підставою відмови у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу відповідачем зазначено у періоді з 06.01.1998 по 04.05.1998 відсутність в печатці підприємства коду ЄДРПОУ, у періоді отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 по 02.11.2000 періоду отримання допомоги по безробіттю так, як наказ про припинення виплати допомоги дописаний, у періоді навчання з 24.01.1994 по 19.04.1994, оскільки свідоцтво № НОМЕР_1 завірене печаткою УРСР.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок покладається на керівників або уповноважених осіб підприємств, установ та організацій, відповідно позивач не може нести відповідальність за правильність її оформлення чи то заповнення та, відповідно не може нести тягар доведення достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
В свою чергу, відповідні дані щодо періодів роботи та безробіття позивача відображені в її трудовій книжці та додатково наданих документах та мають бути враховані до її страхового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Також, суд вважає протиправним не зарахування до страхового стажу періоду навчання по причині того, що свідоцтво № НОМЕР_1 завірене печаткою УРСР, оскільки відповідачем не обґрунтовано, які норми законодавства було порушено та яким чином дана обставина унеможливлює зарахування строку навчання позивача в зазначений період.
Щодо неврахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року, суд звертає увагу на вимоги статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” відповідно якої до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, відповідно даний період має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо зарахування до загального страхового стажу позивача період роботи з 06.01.1998 по 04.05.1998, період отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 по 02.11.2000, період навчання з 24.01.1994 по 19.04.1994, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року.
Оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи певні періоди та необхідність їх зарахування, суд вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу є необгрунтованим, передчасним, та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію з 23.10.2020 року, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
В даному випадку, відповідачем не зараховано до страхового та пільгового стажу певні періоди та не розраховано такі періоди у їх числовому вирізі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 91327 від 30.12.2020 р.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 420,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання відмови та дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком за списком №1 ОСОБА_1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1: періоду роботи з 30.06.1989 по 19.01.1994 на посадах оператора на гарячих роботах та оператора поста управління, зайнятого на гарячих роботах, в цеху Блюмінг №3 виробництва “прокатне” ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та періоду навчання з 01.09.1988 по 28.06.1989 в ПТУ № 45 на денному відділенні по спеціальності “Оператор гарячої прокатки”; до пільгового стажу за списком №2: періодів роботи з 01.07.1996 року по 23.03.1997 року та з 24.01.2003 року по 10.12.2003 року на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, у відділі/управлінні технічного контролю ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”; до загального страхового стажу: періоду роботи з 06.01.1998 року по 04.05.1998 року, періоду отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 року по 02.11.2000 року, періоду навчання з 24.01.1994 року по 19.04.1994 року, часу догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” період роботи з 30.06.1989 по 19.01.1994 на посадах оператора на гарячих роботах та оператора поста управління, зайнятого на гарячих роботах, в цеху Блюмінг № 3 виробництва “прокатне” ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та період навчання з 01.09.1988 по 28.06.1989 в ПТУ № 45 на денному відділенні по спеціальності “Оператор гарячої прокатки”; зарахувати до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи з 01.07.1996 року по 23.03.1997 року та з 24.01.2003 року по 10.12.2003 року на посаді контролера у виробництві чорних металів, зайнятого на гарячих ділянках робіт, у відділі/управлінні технічного контролю ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”; зарахувати до загального страхового стажу: період роботи з 06.01.1998 року по 04.05.1998 року, період отримання допомоги по безробіттю з 09.11.1999 року по 02.11.2000 року, період навчання з 24.01.1994 року по 19.04.1994 року, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною з 03.11.2000 року по 23.01.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2020 року про призначення пенсії за віком за Списком №1 відповідно до п. “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року та висновків суду, зазначених в даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська