10 березня 2021 року Справа № 160/130/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (виключно); зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (виключно), враховуючи базовий місяць індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що в період з 30.12.2008 по 26.06.2019 проходив військову службу за контрактом на посаді командира в/ч у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , якою здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу. 24.11.2020 року позивачем направлено відповідачу адвокатський запит № 8, в якому були порушенні питання про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження служби в період з 01.12.2015 по 31.12.2018 та інше. На вказаний запит, відповідачем листом від 07.12.2020 № 1805 повідомлено, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 № 13700/з та від 08.08.2017 № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у грудні 2015 року-лютому 2018 року у МОУ не було. Отже, позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 (включно), у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказану ухвалу відповідач отримав 22.01.2021 року, водночас не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву чи будь-яких інших пояснень з приводу вказаного спору.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частини) № 206 від 26.10.2020 року полковника ОСОБА_1 , начальника інформаційно-аналітичного відділу розвідувального управління штабу, звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.10.2020 № 331, у запас, відповідно до п.2 ч.5 статті ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за пунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), вважати, що справи та посаду здав.
З 24.10.2020 року позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовій облік до Дніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпровської області.
Позивачу виплачено: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% до посадового окладу за період з 01 жовтня по 24 жовтня 2020 року, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік в сумі 1 480 грн., компенсацію за невикористаних 84 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 2015-2020 роки, одноразову грошову допомогу по звільненню.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 виданим 30.11.2015 року, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
24.11.2020 року адвокат позивача звернувся до Командира військової частини НОМЕР_3 з адвокатським запитом № 7 , в якому просив надати інформацію: щодо розмірів посадових окладів ОСОБА_1 в січні 2008, лютому 2018, березні 2018, квітні 2018 за займаними посадами; про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження служби в період з 01.12.2015 по 31.12.2018, якщо в зазначений період індексація грошового забезпечення не проводились повідомити підстави; чи проведено виплату індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в межах остаточного розрахунку під час звільнення. Крім того, просив повідомити про можливість виплатити індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 на підставі особистого звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою, а також надати довідки про складові грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено за період з 01.12.2015 по 31.12.2018 (помісячно).
24.11.2020 року адвокат позивача звернувся до Командира військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом № 8 , в якому просив надати інформацію: щодо розмірів посадових окладів ОСОБА_1 в січні 2008, лютому 2018, березні 2018, квітні 2018 за займаними посадами; про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення під час проходження служби в період з 01.12.2015 по 31.12.2018, якщо в зазначений період індексація грошового забезпечення не проводились повідомити підстави. Крім того, просив надати довідки про складові грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено за період з 01.12.2015 по 31.12.2018 (помісячно).
Листом від 07.12.2020 року № 1805 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь, в якій повідомлено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у грудні 2015 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Водночас, в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця, наступного за місяцем, якому відбувається підвищення посадових окладів). Право військовослужбовців на індексацією грошового забезпечення настає в грудні 2018 року за індексом 3, 7%. Індексації підлягають доходи в межах прожиткового мінімуму (у грудні 2018 року - 1 921 грн.). Сума індексації в грудні 2018 року становить 71 грн. 08 коп. (1921*3,7%). Отже, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 проводиться з грудня 2018 року.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі також - Закон України №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі також - Закон України №1282-XII) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно статті 6 Закону України №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (надалі також - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 по лютий 2018 року відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась.
За таких обставин дії відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період є протиправними.
Окрім цього, згідно Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягає також грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Таким чином, вказані відповідачем обставини в відповіді на адвокатський запит не позбавляють його обов'язку здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене суд приходить висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.
Оскільки судом встановлено, що при ненарахуванні та невиплаті індексації заробітної плати за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Щодо вимоги позивача про виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року, як базового місяця для розрахунку, суд звертає увагу позивача на те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому вимога позивача в частині зобов'язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, в той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.
Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.10.2020 по справі № 240/11882/19.
Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню судом.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська