06 липня 2021 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участі сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020260000000206 від 12.03.2020р. за апеляційною скаргою прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021 р. щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Михальча, Сторожинецького району Чернівецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України, -
Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021р. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання:
ЄУНСС:723/3096/20
НП:11-кп/822/242/21 Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_10
Категорія: ст.115КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
- за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком 10 років;
- за п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком 15 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 15 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обраховано з моменту його затримання, а саме з 12 березня 2020р.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено попередню - тримання під вартою.
Вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.
На вказаний вирок суду прокурор ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинах, просила вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29.04.2021р. скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, й ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.п.2,9, 13 ч.2 ст.115 КК України, та призначити йому покарання: - за ч.1 ст.115 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі; - за п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України у вигляді довічного позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі. В іншій частині просила вирок суду залишити без змін.
На обґрунтування таких апеляційних вимог прокурором зазначено те, що судом першої інстанції в достатній мірі не враховано спосіб вбивства, обраний обвинуваченим, чітку спланованість його дій та мету приховати інше кримінальне правопорушення.
Зазначила, що районним судом в недостатній мірі враховано і те, що вчинені ОСОБА_6 злочини відносяться до категорії особливо тяжких, а санкцією ч.2 ст.115 КК України передбачено можливість застосування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
На думку апелянта, за наявності двох убитих осіб, у тому числі однієї малолітньої, наявність обтяжуючої обставини та лише однієї пом'якшуючої, застосоване до ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м'якість.
На вказану апеляційну скаргу захисник - адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_6 12.03.2020 року приблизно о 05 годині, перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті виниклих довготривалих неприязних відносин, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину - сокиру, яку з сараю приніс до кімнати будинку, де на ліжку спала його дружина ОСОБА_11 , усвідомлюючи значення своїх злочинних дій та бажаючи настання їх наслідків, наніс сокирою численну кількість ударів в область голови, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження несумісні із життям.
Смерть ОСОБА_11 настала на місці події від відкритого перелому кісток основи черепа з забоєм речовини головного мозку.
В результаті вище вказаних протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 202 від 13.04.2020, були спричинені тілесні ушкодження, а саме: - синці: на верхній повіці лівого ока; у лівій вилицевій ділянці з переходом на ділянку лівої скроні; у правій вилицевій ділянці з переходом на нижню повіку правого ока; на лівій вушній раковині; у правій скроневій ділянці на межі волосяної частини голови; - рани: у лівій лобно-скроневій ділянці; у лівій скроневій ділянці; у лівій вилицевій ділянці; на лівій вушній раковині, з повним поперечним її розділенням; у правій вилицевій ділянці; - багатофрагментальний перелом кісток основи черепа, з епіцентром на межі лівих клиновидної та скроневої кісток, зі значним розходженням відламків та продовженням лінії перелому, що проходить, огинаючи ліву середню черепну ямку, через велике крило клиновидної кістки та закінчується в гіпофізарій ямці. Перелом правої скроневої кістки, що має аналогічні властивості до попереднього; - крововиливи: в м'які тканини волосяної частини голови з боку внутрішньої їх поверхні у лівій скроневій ділянці; у правій скроневій ділянці; - крововиливи під м'яку мозкову оболонку в обох лобно-скроневих ділянках головного мозку справа та зліва; - крововилив під тверду мозкову оболонку в обох середніх черепних ямках; - крововиливи в ділянки розм'якшення мозкової тканини у лівій скроневій ділянці головного мозку. Дані тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу, незадовго до моменту настання смерті, від дії твердого тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, деякі з них могли виникнути від дії ребра тупого твердого предмета, що діяв під кутом, із напрямком дії ззовні до середини, спереду до заду, зверху вниз із силою, достатньою для заподіяння вищевказаних тілесних ушкоджень, і за ознакою « небезпека для життя » відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 12.03.2020 року, приблизно о 05 годині ОСОБА_6 перебуваючи по місцю свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 та переслідуючи мету, направлену на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, після вчинення умисного вбивства своєї дружини ОСОБА_11 , реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на позбавлення життя своєї малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка раптово прокинулась і могла своїм плачем розбудити інших дітей, які спали в сусідній кімнаті, з метою приховати вчинене ним вбивство ОСОБА_11 , за допомогою мотузки жовтого кольору, яку взяв з полиці коридору будинку, обмотав шию малолітньої ОСОБА_12 та стиснув органи дихання, утримуючи шию дитини в стиснутому мотузкою положенні до моменту, доки малолітня ОСОБА_12 не припинила подавати ознаки життя.
Смерть малолітньої ОСОБА_12 , 2018 року народження, настала на місці події від механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї зашморгом.
В результаті вище вказаних протиправних дій малолітній потерпілій ОСОБА_12 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 203 від 13.04.2020 року, були спричинені тілесні ушкодження, а саме: - странгуляційна борозна на межі середньої та верхньої третини шиї; - крововиливи в м'які тканини шиї в проекції странгуляційної борозни. Дані тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу до моменту настання смерті від стискаючої дії зашморгу на органи шиї, і за ознакою «небезпека для життя» належить до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті.
Переконавшись, що внаслідок його дій настала смерть ОСОБА_11 та малолітньої ОСОБА_12 , усвідомивши вчинене діяння, ОСОБА_6 біля 06 год. 00 хв. заявив про вчинений ним злочин у правоохоронні органи та залишався на місці події до приїзду працівників поліції.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на доводи в ній викладені, міркування потерпілого, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок районного суду, як законний та вмотивований, залишити без змін, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.1 ст.115, п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється, тому колегія суддів, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, такі обставини не переглядає, не наводить доводів на їх підтвердження і вважає їх доведеними.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного покарання обвинуваченому, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.50 КК України рішення суду про призначення покарання з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкість та суспільна небезпечність вчинених обвинуваченим злочинів та спосіб їх вчинення.
Відповідно до ст.3 Конституції України життя людини визнано найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя.
Санкцією ч. 2 ст.115 КК України, окрім іншого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, тобто лише тоді, коли воно встановлене у санкції статті, за якою засуджується особа (лише за вчинення злочинів, за які визначено покарання у виді довічного позбавлення волі), якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
Як вбачається з роз'яснень Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов'язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.
Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 в достатній мірі не врахував те, що обвинувачений вчинив два умисних особливо тяжких злочини, а також спосіб вчинення ним злочинів, чітку спланованість його дій та мету приховати інше кримінальне правопорушення, а саме вбивство своєї дружини, та наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо подружжя.
Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим судом першої інстанції покарання не є достатнім і необхідним для виправлення та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Зважаючи на вказані вище обставини, а також з урахуванням наслідків, які настали в результаті дій ОСОБА_6 - смерті двох людей, чиє життя є найвищоюсоціальною цінністю, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, а також обставин, які пом'якшують покарання, встановлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 за п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України слід призначити виняткову міру покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна При цьому остаточне покарання слід призначити за правилами, передбаченими ст. 70 КК України.
Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно зі ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування більш суворого покарання, яке буде, на думку колегії суддів, достатнім та необхідним для перевиховання та виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним в майбутньому нових правопорушень.
У зв'язку з наведеним апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок районного суду в частині призначеного покарання - скасуванню, із ухваленням свого вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021 р. щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.115, п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком 10 років;
- за п.п.2,9,13 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі.
У решті вирок районного суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 , який утримується під вартою, - в той самий строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3