Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"23" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/223/21
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Біла О.В., ордер серії ВС №1061864 від 25.02.2021 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Соловій-транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій Укрсталь Житомир"
про стягнення 108437,12грн
Приватне підприємство "Соловій-Транс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій Укрсталь Житомир" про стягнення 108 437,12грн штрафу за понаднормовий простій.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору-заявки №320-008275 від 28.12.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, автомобіль перевізника простояв у пункті розмитнення 18 діб, що стало підставою для нарахування штрафу у розмірі еквівалентному 200 євро за кожну розпочату добу понаднормового простою, що склав 16 діб.
В якості правових підстав позову позивач вказує ст.509, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 09.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано 10-денний строк з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків.
15.03.2021 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами та доказами направлення на адресу відповідача.
Ухвалою від 18.03.2021 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
07.04.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із доданою до нього копією договору №220121-1 від 05.11.2020 на транспортно-експедиційні послуги, в якому заперечував щодо позовних вимог, вказував на неспівмірність суми штрафу з основним зобов'язанням.
Також 07.04.2021 представником відповідача подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу позивача.
16.04.2021 від позивача на адресу суду надійшли: відповідь на відзив, заперечення на клопотання про зменшення розміру витрат на надання правової допомоги, детальний опис робіт та докази направлення відповіді на відзив із додатками відповідачу.
11.05.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення документів, а саме: копії платіжного документа про оплату витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 13.05.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/223/21 до судового розгляду по суті на 10.06.2021.
В судовому засіданні 10.06.2021 оголошено перерву до 23.06.2021 до 16:00.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Ухвали суду направлено на електронну пошту відповідача, вказану у відзиві на позовну заяву.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.
Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Позивач зазначає, що відповідно до умов підписаного між ПП "Соловій-Транс» (позивач, перевізник) та ТОВ "Завод металоконструкцій Укрсталь Житомир" (відповідач, замовник) Договору-заявки № 320-008275 від 28.12.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг Перевізником здійснено перевезення вантажу за маршрутом Україна - Німеччина (а.с.4) на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної №0154277 (а.с.5).
Позивачем належним чином своєчасно та в повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання, транспортний засіб у належному стані та своєчасно подано у пункт завантаження.
В процесі виконання перевезення автомобіль прибув у місце розмитнення 13.01.2021 о 13 годині 10 хвилин, а вибув з місця розмитнення 01.02.2021, що підтверджено Листом приїзду-виїзду (а.с.6).
Відповідно до умов Договору-заявки № 320-008275 від 28.12.2020 нормативний простій на розмитнення та розвантаження становить 48 годин.
Однак, як зазначає позивач, у зв'язку із неналежним оформленням документів, автомобіль простояв у пункті розмитнення 18 діб.
Таким чином, відповідачем допущено порушення умов Договору-заявки № 320-008275 від 28.12.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідальність за яке передбачена п.6 договору - заявки, а саме: штрафні санкції - еквівалент 200 євро за кожну розпочату добу понаднормативного простою за межами України за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу.
Позивач зазначає, що розмір штрафу становить 3 200 євро, що станом на 23.02.2020 становить 108 437,12грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що між сторонами 05.11.2020 укладено договір № 220121-1 на транспортно-експедиційні послуги (а.с.59-61), за умовами якого позивач надає послуги з організації, в тому числі, міжнародних перевезень, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту розвантаження в Україні; від пункту завантаження України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України (пункт 1.2. Договору).
За умовами договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються з перевізником (п.1.3. Договору).
Узгодженою (підтвердженою) вважається заявка, підписана керівниками або уповноваженими довіреністю представниками сторін, і скріплена печатками і штампами сторін. Узгоджена заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. Сторони встановили, що подача та підтвердження належним чином посвідчених заявок на перевезення вантажів може здійснюватися телефонограмою, телетайпом, телеграфом, факсом, через мережу Інтернет чи іншим фіксованим шляхом. Сторони визнають обов'язковість виконання заявок, укладених шляхом обміну електронними листами (п.1.4. договору).
Згідно п.2.1.6 договору замовник зобов'язується організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше ніж за 48 годин на території України, країн СНГ та 24 години в Європі, а при внутрішніх перевезеннях не більше 24 годин. Вищенаведений строк вважається нормативним простоєм і є складовою транспортного процесу.
У разі перевищення строку, вказаного у п.2.1.6 Договору, замовник сплачує штраф за понаднормативний простій автомобіля на завантаженні/розвантаженні/прикордонній митниці (у т.ч. у зв'язку з неналежним оформленням документів чи внаслідок несвоєчасного або неправильного оформленого замовником попереднього повідомлення/декларації) у розмірі, що становить при міжнародних перевезеннях: гривневий еквівалент 100 євро за кожну розпочату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано раніше ніж за 6 годин до початку таких (п.5.6. договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення стоку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, дія договору автоматично пролонгується на календарний рік без складення додаткової угоди до договору (п.8.6. договору).
Відповідно до п.8.9. договору цей договір має переважну юридичну силу перед заявкою.
Відповідач вважає, що у частині визначення розміру штрафних санкцій переважне право має саме договір № 220121-1 на товарно-експедиційні послуги від 05.11.2020, а не договір-заявка № 320-008275 від 28.12.2020.
В свою чергу, позивач не спростовує укладення між сторонами договору № 220121-1 на товарно-експедиційні послуги від 05.11.2020, однак зазначає, що конкретні умови кожного окремого перевезення встановлюються саме в договорі - заявці, до умов такого перевезення відносяться і штрафні санкції за невиконання умов кожного конкретного перевезення.
2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору № 220121-1 на транспортно-експедиційні послуги від 05.11.2020 та договору-заявки № 320-008275 від 28.12.2020, які за правовою природою становлять договір перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст.909 Цивільного кодексу України).
Стаття 307 Господарського кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи те, що сторонами підписано договір № 220121-1 на товарно-експедиційні послуги від 05.11.2020, умовами якого передбачено, що конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника і узгоджуються з перевізником, сторони у договорі-заявці № 320-008275 від 28.12.2020 передбачили та узгодили конкретні умови для певного перевезення, в тому числі вид та розмір відповідальності за неналежне виконання умов договору, а тому застосуванню до відповідача підлягають штрафні санкції у розмірі, визначеному у договорі-заявці.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем, суд вважає його обґрунтованим та арифметично, а вимогу про стягнення 108 437,12грн штрафу, що еквівалентно 3 200 Євро за 16 діб понаднормативного простою, такою, що підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення суми штрафу з посиланням на те, що відповідачем належним чином виконано основне зобов'язання по договору, останнім не нанесено збитки позивачу та третім особам, а також те, що причиною простою було неналежне оформлення документів для розмитнення вантажу третьою стороною.
Заперечуючи проти задоволення даного клопотання позивач вказує, що порушення відповідачем договірних зобов'язань завдало значних збитків, а саме у виді сплати водію транспортного засобу добових у розмірі 39 200,00грн, надлишкового використання пального в розмірі 160 літрів вартістю 4 800,00грн. Крім того, транспортний засіб не виконав жодного перевезення у період простою, а позивач в свою чергу недоотримав як мінімум 61 333,00грн.
Частина 2 ст. 218 ГК України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами звільнення від відповідальності, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.
Господарський кодекс України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).
У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Враховуючи вищевикладені обставини, з урахуванням майнових інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
3. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 000,00грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу та вказав, що зміст позовної заяви фактично дублює зміст претензій, підготовленої в процедурі досудового врегулювання спору, розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з розміром позовних вимог, складністю справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 06.03.2019 у справі №910/15357/17.
Суд зазначає, що час, витрачений адвокатом у даній справі на правовий аналіз первинних документів, якими оформлені господарські відносини (4 години), підготовка та складення проекту позовної заяви (8 годин), оформлення позовної заяви, розрахунок штрафної санкції, зняття копій документів (5 годин), підготовка, складення та оформлення відповіді на відзив (7 годин) не може вважатися обґрунтованим, оскільки доказами у справі, які додані до позовної заяви позивачем, є лише договір - заявка (на 1 арк), ТТН №0154277, лист приїзду - виїзду, та три накази. В свою чергу позовна заява та відповідь на відзив викладені на чотирьох сторінках.
Суд вважає обґрунтованою кількість часу, витраченою адвокатом у даній справі в розмірі 15 годин, із них:
правовий аналіз умов договору - заявки (2 години), правовий аналіз первинних документів, якими оформлені господарські відносини (2 години), підготовка та складення проекту позовної заяви (4 годин), оформлення позовної заяви, розрахунок штрафної санкції, зняття копій документів (2 години), підготовка, складення та оформлення відповіді на відзив (1 година), забезпечення участі в судових засіданнях (4 години).
Також до складу правової допомоги позивачем включено послуги зі складання процесуальних документів у справі тривалістю 6 годин, вартістю 2 520,00грн, подання яких зумовлене вимогами суду щодо усунення недоліків позовної заяви, подання до суду яких би можна було уникнути, якщо б адвокатські послуги були надані якісно, внаслідок чого такі вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст.128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та в ч и н е н н я м і н ш и х д і й, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно детального опису робіт від 13.04.2021 витрати на зняття копій документів становлять 300,00грн. Однак на підтвердження понесення даних витрат не надано жодних доказів.
Тому, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження понесення позивачем витрат на вчинення дій, пов'язаних з розглядом справи, а саме на зняття копій документів у розмірі 300,00грн, суд відмовляє у вимозі про їх покладення на відповідача.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення із відповідача 6 300,00грн витрат на правову допомогу, оскільки вартість години роботи адвоката згідно детального опису робіт становить 420,00грн (420,00грн х 15 годин).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод металоконструкцій Укрсталь Житомир" (10001, м. Житомир, вул. С.Параджанова, буд. 87, ідентифікаційний код 31739156) на користь Приватного підприємства "Соловій-Транс" (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 21, к. 7, ідентифікаційний код 39052784):
- 108 437,12грн штрафу за понаднормативний простій;
- 2 270,00грн судового збору;
- 6 300,00грн витрат на правову допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.07.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1
3 - відповідачу (рек. з пов.) та на електронну пошту (дві адреси): f.tereschuk@zhzmk.com;
office@zhznk.com
4 - представнику відповідача - на електронну пошту lawyer_telichkoua@ukr.net