Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"23" червня 2021 р. Справа № 906/450/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Баляба О.В. (довіреність від 16.02.21)
від відповідача: Телющенко П.П. (адвокат, ордер серії АІ№1058020 від 27.09.20)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро"
про стягнення 374 319,00 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 374319,00грн. з яких: 324319,00грн. збитків понесених під час розгляду справи №911/1985/20; 50000,00грн. моральної шкоди.
Спір грунтується на тому, що під час розгляду справи №911/1985/20, судами різних інстанцій було встановлено, що у виникненні спору винне Товариство з обмеженою відповідальністю "Нормагро", однак усі судові витрати вказаного товариства були покладені на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд", у зв'язку із задоволенням позову. Позивач в зв'язку з цим зазнав збитки, які полягають у витратах на судовий збір, на допомогу адвоката, на сплату податку на додану вартість. Також позивач вказує, що діями відповідача завдано шкоди діловій репутації позивача, чим завдано моральної шкоди.
13.05.21 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.70), в якому відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що судовими рішеннями по справі №911/1985/20 питання розподілу витрат пов'язаних з розглядом вказаної справи вже вирішено; вказані витрати не відносяться до збитків в розумінні цивільного законодавства, а тому не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні; податок на додану вартість в розмірі 260064,00грн. не є збитками, а є складовою ціни товару, який був предметом договору купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.17; позивачем не надано доказів розповсюдження інформації відповідачем, яка не відповідає дійсності та яка дискредитує спосіб чи результати господарської діяльності позивача; не надано розрахунку розміру моральної шкоди .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Господарським судом Київської області розглядалася справа № 911/1985/20, за результатами розгляду якої визнано недійсним Договір купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нормагро" (відповідач).
Підставою для визнання договору недійсним стало перевищення керівником Відповідача повноважень щодо укладання вказаного правочину і наступне несхвалення правочину зборами учасників Відповідача, а саме порушення приписів ст. 241 ЦК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 року по справі № 911/1985/20 залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020 року .
У зв'язку з тим, що позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро" судом було задоволено, усі судові витрати вказаного товариства були покладені на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд".
Позивач посилається на те, що у зв'язку з розглядом справи №911/1985/20 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1011/1 від 10.11.2017 року позивач поніс збитки на загальну суму 324 319,00 гривень , які просить стягнути з відповідача, з яких:
1. Витрати, у вигляді стягнення судового збору за рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2020 року у сумі 2102 гривень.
2.Витрати, по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у сумі 3 153,00 гривень.
3.Витрати, по оплаті витрат Відповідача на правничу допомогу за додатковим рішенням Господарського суд Київської області від 02.11.2020року у сумі 24 000 гривень.
4. Витрати, по оплаті витрат Відповідача на правничу допомогу за додатковим рішенням Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 року у сумі 7000 гривень.
5. Витрати,по оплаті правничої допомоги адвоката Бойчук О.Я. за договором про надання правничої (правової ) допомоги № 21/10/20/4 від 21 жовтня 2020року у сумі 6600,00 гривень.
6. Витрати, по оплаті правничої допомоги адвоката Кулигіна А.Є. за договором про надання правової допомоги № 8 від 04 січня 2021 року у сумі 3 000,00 гривень.
7. Витрати, по оплаті юридичних послуг ФОП Усової О.Л. за договором про надання юридичних послуг від 06.01.2021 року та Додаткової угоди від 15.01.2021 року у сумі 18 400 гривень.
8. Витрати від сплати податку на додану вартість за договором 1011/1 від 10.11.2017 року у сумі 260 064,00 гривень.
Частиною 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, визначено, якщо у зв'язку з вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою.
Положеннями ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду завдану діями їх працівників під час виконання ними трудових (службових) обов'язків.
В статті 22 ЦК України обумовлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права - реальні збитки, а також доходи , які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її права. Під моральною шкодою слід розуміти приниження ділової репутації юридичної особи.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст.225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:
- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
- вини особи, яка заподіяла шкоду.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Судові витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до іншої сторони у справі, такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Питання розподілу судових витрат пов'язаних з розглядом справи №911/1985/20 було вирішене під час розгляду вказаної справи.
Таким чином, понесені позивачем витрати на оплату судового збору та на правову допомогу як позивача так і відповідача під час розгляду справи №911/1985/20 не є збитками в розумінні норм чинного законодавства, тому вимога про стягнення 64255,00грн. не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат у розмірі 260064,00грн., які понесені позивачем у зв'язку зі сплатою податку на додану вартість під час виконання умов договору купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017 року та які є податком на додану вартість товару, суд зазначає наступне.
Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Згідно податкових накладних від 27.11.17 (а.с.58-61) позивач сплатив податок на додану вартість, у зв'язку з постачанням техніки, яка була предметом договору купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2020 року по справі №911/1985/20 вказаний договір визнано недійсним .
У частині 1 статті 216 та в статті 1213 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок кожної зі сторін недійсного договору (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставно набуте майно в натурі. Разом з цим якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо, набувач зобов'язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна, що становить 1560384,00грн. у тому числі ПДВ - 260064,00грн.
Таким чином, вказані витрати не є збитками в розумінні норм чинного законодавства, оскільки вказана сума є складовою вартості товару по договору купівлі-продажу №1011/1 та має бути повернута відповідачем шляхом повернення товару або коштів за товар.
Що стосується вимоги про стягнення 50000,00грн. моральної шкоди, то суд зазначає, що згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Виходячи із загальних засад доказування, позивач повинен довести, що йому заподіяно шкоду і визначити її розмір. Це означає, що він повинен зазначити, які саме виникли обставини, що спричинили страждання чи приниження честі, гідності, ділової репутації, яку саме шкоду вони спричинили і який її розмір.
Обгрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що під час розгляду справи №911/1985/20 відповідач зазначав, що позивач не поставляв йому товар по договору №1011/1, а сам договір був фіктивним, що спричинило шкоду діловій репутації позивача.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його підприємницької діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
При цьому позивачем не вказано, яку саме шкоду спричинили вказані дії відповідача і який їх розмір, тому вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволені позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.07.21
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (рек. з повідом.)