Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"23" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/112/21
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Шевчук Н.А., наказ №2 від 13.01.2021;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Коваля Андрія Олексійовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Житомирської міської ради
про стягнення 26 650,75грн та зобов'язання звільнити приміщення
Комунальне підприємство "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваля Андрія Олексійовича про стягнення 19 857,80грн, з яких 12 860,23грн заборгованості з орендної плати, 1 818,01грн пені, 5 179,56грн неустойки, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 102, загальною площею 24,2 кв.м. та передати його згідно акту прийому-передачі орендодавцю та балансоутримувачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №80 від 29.11.2017 та відмову звільнити орендоване приміщення після закінчення строку дії договору.
В якості правових підстав позову зазначає ст.526, 762, 785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 04.02.2021 постановлено залишити позовну заяву без руху та надано строк для усунення її недоліків.
08.02.2021 до суду позивачем на виконання вимог ухвали суду від 04.02.2021 надано опис вкладення до цінного листа, накладну та фіскальний чек на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 11.02.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження, підготовче засідання призначити на 23.03.2021, залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Житомирської міської ради.
24.02.2021 позивачем подано до суду докази вручення третій особі позовної заяви з додатками.
Відповідач та третя особа уповноважених представників в судове засідання 23.03.2021 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про судове засідання повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.68-69).
08.04.2021 за вх.№ 02-44/603/21 на адресу суду надійшла заява позивача від 08.04.2021 №147 про збільшення позовних вимог.
28.04.2021 за вх.№9068 та 07.05.2021 вх.№9680 на адресу суду від позивача направлені письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2021.
Ухвалою суду від 13.05.2021 постановлено прийняти до розгляду заяву позивача від 08.04.2021 вх. № 02-44/603/21 щодо збільшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення із відповідача 26 650,75грн з яких: 15 661,84грн заборгованість по орендній платі, заборгованість по пені 2 051,63грн, неустойка в сумі 8 937,28грн, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Київська, 102, загальною площею 24,2 кв.м. та передати його згідно акту прийому-передачі орендодавцю та балансоутримувачу; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/112/21 до судового розгляду по суті на 08.06.2021.
В судовому засіданні 08.06.2021 оголошено перерву до 23.06.2021.
22.06.2021 до суду позивачем подано копію рішення Житомирської міської ради №1820 від 03.04.2020 та №1898 від 18.06.2020, з доказами їх направлення учасниками провадження (а.с.113-118).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач та третя особа уповноважених представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи також те, що ухвали суду від 11.02.2021, 08.04.2021, 23.03.2021 та від 13.05.2021 отримано відповідачем, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання (а.с.68, 77, 96, 106).
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
На виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 15.11.2017 №1063 (а.с.4-7) між комунальним підприємством «Регулювання орендних відносин» Житомирської міської ради (позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ковалем Андрієм Олексійовичем (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №80 від 29.11.2017 (далі - Договір) (а.с.8-9), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення для здійснення побутового обслуговування населення за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 102, загальною площею 24,2 кв м з орендною платою у розмірі 26 грн 00 коп. (двадцять шість гривень 00 коп.) за 1 кв.м без ПДВ.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що даний договір діє з 29.11.2017 по 29.10.2020.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; орендна плата по цьому договору за перший місяць оренди становить 629,20 грн без ПДВ у місяць і вноситься орендарем згідно наданого рахунку, не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.
В пункті 3.6. Договору, сторони передбачили, що на випадок закінчення дії Договору, або достроковою розірвання договору оренди на вимогу орендодавця, орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення приміщення згідно з актом приймання-передачі. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції.
Пунктом 8.4. Договору встановлено, що орендар повинен подати орендодавцю заяву на укладення договору на новий термін за два місяці до закінчення строку дії договору.
Позивач зазначає, що оскільки орендар не подав вказаної заяви, орендодавцем на адресу орендаря направлено вимогу від 14.09.2020 №214 про необхідність звільнити орендовані нежитлові приміщення в 5-денний термін після припинення даного договору, та сплатити заборгованість по орендній платі (а.с.34-35). Однак, Орендар не виконав вимоги орендодавця, тому, вимогою від 09.11.2020 №253 Орендаря попереджено про необхідність повернення нежитлового приміщення та сплату заборгованості в зв'язку з припиненням договору оренди (а.с.36-37).
Відповідно до пункту 8.8. дія договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку на який він був укладений.
Пунктом 6.12. Договору передбачено, що у разі припинення даного договору або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю та балансоутримувачу в 5-денний термін об'єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому-передачі.
Обов'язок щодо складення акта приймання-передачі при передачі об'єкта в оренду покладається на балансоутримувача, а при поверненні об'єкта оренди - на орендаря (розділ 9 договору).
В акті перевірки виконання умов договору оренди нерухомого майна від 23.12.2020 зазначено, що орендар використовує нежитлові приміщення для здійснення господарської діяльності, а саме побутового обслуговування населення (а.с.38-43).
Заборгованість з орендної плати та неповернення орендованого майна після закінчення строку дії договору стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.
Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
За частиною першою статті 773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).
Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов'язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного cуд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії Договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Як зазначено вище, п.3.3 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.
Договір оренди діє з 29.11.2017 по 29.10.2020 (п.8.1. договору).
Крім того, згідно рішення 66 сесії 7 скликання Житомирської міської ради №1820 від 03.04.2020 міська рада вирішила звільнити орендарів на період з моменту установлення карантину і до його завершення в установленому законом порядку від сплати за оренду нерухомого майна Житомирської міської об'єднаної територіальної громади, діяльність яких заборонена та не здійснюється згідно постанови КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями). Комунальному підприємству "Регулювання орендних відносин" ЖМР проводити розрахунок (перерахунок) орендної плати з урахуванням звільнення орендарів від сплати за оренду згідно пункту 1 рішення (а.с.115).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) на період дії карантину заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення.
Згідно рішення 68 сесії 7 скликання Житомирської міської ради №1898 від 18.06.2020 "Про внесення змін до рішення міської ради 03.04.2020 №1820", п.1 рішення викладено в наступній редакції: "Звільнити на період з моменту установлення карантину до 31 липня 2020 року громадські організації (за заявою) та орендарів, діяльність яких заборонена та не здійснюється згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями), від сплати за оренду нерухомого майна Житомирської міської об'єднаної територіальної громади.
Матеріали справи не містять доказів того, що орендарем у період дії карантину здійснювалася господарська діяльність у орендованому приміщенні, оскільки майно передано в оренду саме для побутового обслуговування населення, а діяльність суб'єктів господарювання, які здійснюють побутове обслуговування населення, заборонялася.
Зважаючи на те, що Житомирською міською радою прийнято рішення про звільнення орендарів від сплати за оренду нерухомого майна з моменту установлення карантину і до 31.07.2020, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем відповідачу орендної плати в період з 01.04.2020 по 31.07.2020.
За таких обставин, правомірною є вимога про стягнення з відповідача 7 416,81грн заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2019 року по 29 жовтня 2020 року.
У задоволенні вимоги про стягнення 8 245,03грн заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2020 по 31.07.2020, та із 30.10.2020 по березень 2021 року суд відмовляє.
2.1. Щодо стягнення пені та неустойки.
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується з орендаря з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки, визначеної НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати в терміни, встановлені в п.3.3. цього договору (п.3.5. договору).
З урахуванням обставин та періодів, розмірів нарахування орендної плати, викладених вище, суд здійснив власний розрахунок пені, згідно якого задоволенню підлягає вимога про стягнення 1 622,83грн пені за період з 11.01.2019 по 05.04.2021.
У задоволенні вимоги про стягнення 428,80грн пені суд відмовляє.
Статтею 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Приписами частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі на підставі акту приймання-передачі.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Наймач не виконав свій обов'язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору. При цьому доказів виконання вказаного обов'язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.
У зв'язку із цим позивач має право на стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення його повернення орендодавцю з 05.11.2020 по 31.03.2021 включно відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі 8 937,28грн.
2.2. Щодо вимоги про звільнення нежитлового приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма узгоджена сторонами у п.6.12 договору, відповідно до якого, Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві та Балансоутримувачу у 5-денний термін об'єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому-передачі.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем за актом приймання-передачі орендованого за договором оренди майна.
Суд вважає, що з моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування нежитловим приміщенням за договором оренди, особа, якій воно було надане, володіє ним незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення такої особи.
Отже, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність користування нежитловими приміщеннями після припинення договору оренди.
За вказаних обставин вимога позивача про звільнення відповідачем нежитлового приміщення, що є предметом договору оренди, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
3. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 с.129 ГПК України).
Зважаючи на вищевикладене, судовий збір за одну вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру слід покласти на відповідача в повному обсязі у розмірі 4 540,00грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваля Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан Перемоги, буд. 6, ідентифікаційний код 41052668):
- 7 416,81грн заборгованості з орендної плати;
- 1 622,83грн пені;
- 8 937,28грн неустойки;
- 4 540,000грн судового збору.
3. Фізичній особі - підприємцю Ковалю Андрію Олексійовичу ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 24,2 кв.м. та передати його згідно з актом прийому-передачі Комунальному підприємству "Регулювання орендних відносин" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан Перемоги, буд. 6, ідентифікаційний код 41052668) та Комунальному підприємству "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №9" Житомирської міської ради (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 104, ідентифікаційний код 13555863).
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.07.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту agenciya@i.ua
3 - відповідачу (рек. з пов.)
4 - третій особі: КП "ВЖРЕП №9" за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 104, (рек. з пов.)