Справа №295/7531/21
1-кс/295/3575/21
14.06.2021 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021060400000992 від 11.06.2021за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на грошову купюру номіналом 200 гривень серії СН 0193244, яка належить ОСОБА_5 , та позбавити володільця права відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
В судове засідання слідчий та власник майна не з'явились, що не перешкоджає розгляду клопотання.
Суд дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 11.06.2021 близько 08 год. 40 хв. за адресою: м. Житомир, проспект Миру, 4, гр. ОСОБА_5 запропонував, а надалі залишив в салоні службового автомобіля грошові кошти в сумі 200 грн. працівникам Управління патрульної поліції під час виконання службових обов'язків з метою уникнення від адміністративної відповідальності. 11.06.2021 в період з 09 год. 40 хв. по 09 год. 50 хв. слідчим Житомирського РУП ГУН11 в Житомирській області проведено огляд місця події, в ході якого на передній панелі службового автомобіля УПП в Житомирській області ДПП з правого боку із бардачка виявлено та вилучено грошову купюру номіналом 200 гривень серії СН 0193244, яку ОСОБА_5 поклав до службового автомобіля патрульної поліції, в якості неправомірної вигоди, та яку було упаковано до паперового конверта згідно з правилами пакування речових доказів із підписами понятих і вилучено до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області.
11.06.2021 вказану грошову купюру номіналом 200 гривень серії СН 0193244, належну ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка являється предметом кримінального правопорушення, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до положень п.З ч. 2 ст. 167. ч. 2 с і. 168 К11К України зазначена грошова купюра вважається тимчасово вилученим майном.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий вказав, що враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також арешт допускається з метою збереження речових доказів, у слідства виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене майно.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170, ст. 98 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на його вчинення; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження тощо.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
З огляду на завдання арешту майна та з метою забезпечення збереження речових доказів, а також зважаючи на наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на грошову купюру номіналом 200 гривень серії СН 0193244, яка належить ОСОБА_5 , та позбавити володільця права відчужувати, розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1