Постанова
Іменем України
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 619/1888/17-ц
провадження № 61-7242св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
позивач - прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Фонду державного майна України,
відповідачі: Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_2 ,
треті особи:Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», Дочірнє підприємство «Клінічний санаторій «Курорт Березівські Мінеральні води» Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України звернулась до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 7 квітня 2005 року на підставі статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), припинено ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» право постійного користування частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею ДП «Санаторій Березівські мінеральні води». Окрім цього, рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 ЗК України припинено ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води»; вказану земельну ділянку передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років. У подальшому рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 02 березня 2007 року припинено ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» користування земельною ділянкою площею 0,3030 га та рішенням від 18 лютого 2011 року припинено ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» користування земельною ділянкою площею 0,0769 га у зв'язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. Крім того, рішеннями Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано безоплатно у власність громадянам, у тому числі відповідачці ОСОБА_2 , 16 земельних ділянок по 0,1 га кожному на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області із зміною цільового призначення із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва), які знаходяться на АДРЕСА_1 . На підставі цих рішень громадяни, у тому числі відповідачка ОСОБА_2 , отримали державні акти на право власності на 16 земельних ділянок по 0,1 га кожна для індивідуального дачного будівництва. Рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» прийняті без згоди Фонду державного майна України, що є порушенням статей 84, 142 ЗК України. Усупереч вимог закону змінено правовий статус державної власності на землі оздоровчого призначення площею 62,3 га ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» на правовий статус земель комунальної власності Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки прийняте з порушенням вимог статей 12, 118, 121, 122, 149 ЗК України та пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельної ділянки, без згоди власника землі, та змінено цільове призначення земельної ділянки селищною радою поза межами повноважень. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року визнано недійсними вказані рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 7 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2 ; визнати недійсним державний акт на право власності на цю земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 ; скасувати його державну реєстрацію та державну реєстрацію вказаної земельної ділянки шляхом скасування відповідного кадастрового номеру.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року у задоволені позовних вимог прокурора відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що станом на час передачі спірної земельної ділянки у власність відповідачці ця земельна ділянка належала до земель державної власності та на ній розташовані об'єкти державної власності. Указана земельна ділянка, перебувала в межах населеного пункту с. Березівське, тому Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області в межах повноважень відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України змінила цільове призначення зазначеної земельної ділянки та передала її у власність відповідачці. Також на момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідачці рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було чинним, не було оскаржено або скасовано. Отже, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про скасування державного акту на право постійного користування як правовий акт на момент передачі у власність земельної ділянки мало юридичну силу, подальше скасування такого нормативного акту не повинно тягнути за собою прийняття рішення про позбавлення громадян власності, набутої під час дії нормативно-правового акту, тобто погіршувати становище відповідачки. Крім того, втручання у право відповідачки на мирне володіння своїм майном носить ознаки непропорційного та становитиме надмірний тягар, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_2 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 та скасовано його державну реєстрацію; скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру; стягнуто на користь прокуратури Харківської області з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та ОСОБА_2 судовий збір по 6 тис. грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року визнано недійсними рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 7 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельних ділянок на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району, тому право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» не припинено, отже Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області розпорядилась земельною ділянкою з порушенням вимог закону. Такі повноваження належать Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області; визначення Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області у зазначених рішеннях статусу спірної земельної ділянки як землі комунальної власності є неправомірним, оскільки вибуття останньої з державної власності відбулося без згоди власника у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що спірні правовідносини становлять суспільний, публічний інтерес, а застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, суд першої інстанції не врахував порушення принципу пропорційності.
Крім зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки прокуратура Харківської області мала об'єктивну можливість дізнатися про факт порушення прав держави лише у лютому 2017 року, а саме після ухвалення 21 лютого 2017 року Харківським апеляційним господарським судом постанови, якою було встановлено, що виключно Дергачівська районна державна адміністрація, а не орган місцевого самоврядування, мала повноваження щодо припинення права постійного користування та подальшого розпорядження землею оздоровчого призначення державної власності в межах населеного пункту с. Березівське Дергачівського району, а також визнано недійсними рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року. Отже, початок перебігу позовної давності почався з моменту, коли позивач отримав можливість дізнатися про порушення свого права - 21 лютого 2017 року.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року в частині застосування строку позовної давності скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив із того, що вирішуючи позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд апеляційної інстанції не врахував положень статей 261, 267 ЦК України, та дійшов передчасного висновку про початок перебігу позовної давності з дня ухвалення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 21 лютого 2017 року.
При цьому зазначив, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, та не з'ясував, коли саме зазначений державний орган виконавчої влади довідався або міг довідатися про порушення його права, тобто коли почався перебіг позовної давності, з урахуванням, зокрема, обставин щодо надання Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області ще у 2010 році відповідних висновків під час погодження громадянам, у тому числі й відповідачці, матеріалів вибору місця розташування земельних ділянок та розроблення проекту відведення земельних ділянок цим громадянам для індивідуального дачного будівництва і ця інформація була доступна у відповідному реєстрі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України, відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позов заступником прокурора Харківської області до суду подано з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області. При цьому, апеляційний суд не взяв до уваги клопотання представника ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, оскільки таке клопотання подано на стадії перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2019 року заступник прокурора Харківської області через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції належним чином не з'ясовано з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, а доводи про те, що таке право виникло у 2010 році з часу прийняття оскаржуваного рішення та видачі державного акта так і залишилось не спростованим судом апеляційної інстанції, тобто не враховано вказівки постанови Верховного Суду від 19 грудня 2018 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею, виданим 26 листопада 1997 року на підставі рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 14 жовтня 1997 року № 254, ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» був постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га.
Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води».
Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води»; зазначену земельну ділянку передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.
Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року було передано ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) на підставі зазначеного рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року належить земельна ділянка площею 0,1000 га за вказаною адресою рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва).
Згідно з актовим записом про шлюб від 21 січня 2011 року за № 15 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, що набрала законної сили, визнано недійсними рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 07 квітня 2005 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки, загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересінчаської селищної ради Дергачівського району та рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки, загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За частиною другою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з позовом) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів відповідно до Конвенції, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Прорахунки або помилки державних органів повинні слугувати на користь потерпілих, насамперед у разі, якщо це не впливає на інші приватні інтереси. Іншими словами, тягар ризику будь-якої помилки, зробленої державною владою, має нести держава, і помилки не повинні виправлятися за рахунок відповідної особи.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Європейський суд з прав людини у справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» від 18 березня 2008 року (Dacia S.R.L. v. Moldova,заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян сам по собі суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов'язку додержуватися установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку Європейського суду з прав людини, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). Європейський суд з прав людини констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або повинні були б стати остаточними, якби строк позовної давності було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Разом з тим статтею 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду із цим позовом) встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15230 , від 22 квітня 2015 року у справі № 3-54гс1524 , від 13 травня 2015 року у справі №3-126гс1525, від 13 травня 2015 року у справі №3-54гс1526 , від 01 липня 2015 року у справі № 6-178цс1527, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц, провадження № 14-252цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, провадження № 14-381цс18.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Встановлено, що у 2010 році Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою та прокуратурою Дергачівського району Харківської області на виконання завдання прокуратури області проводилась перевірка додержання вимог земельного законодавства при використанні земель оздоровчого призначення на території Дергачівського району Харківської області.
12 листопада 2010 року Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою направлено запит №04-29-923вих-10 до виконуючого обов'язки начальника управління Держкомзему у Дергачівському районі Алфьорової Л. С., згідно з яким прокуратура просила надати інформацію, зокрема, щодо того, чи оформлено право користування на землю ДП «Санаторій Березівські мінеральні води»; чи мали місце факти вилучення земель оздоровчого призначення протягом 2001-2010 років у підприємства, долучивши копії рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про вилучення земель; чи мали місце факти добровільної відмови санаторіїв від земельних ділянок чи інша зміна меж земель; чи мали місце факти надання юридичним чи фізичним особам земельних ділянок, вилучених земель оздоровчого призначення, долучивши копії рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земель, технічні завдання, висновки по документації із землеустрою та документи на право власності або користування.
На відповідний запит Управлінням Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області надано відповідь від 19 листопада 2010 року №3120/10 про те, що до 2004 року ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» користувалося земельною ділянкою, площею 62,3 га на підставі Державного акту на право постійного користування. У 2004 році санаторій добровільно відмовився від користування частиною земельної ділянки, площею 45,7475 га, і рішенням Пересічанської селищної ради вказані землі переведені до земель запасу, без зміни категорії земель (оздоровче призначення).
Із вказаних земель запасу рішеннями Пересічанської селищної ради ділянки надавались Юридичній академії імені Ярослава Мудрого для обслуговування оздоровчого комплексу, та 16 громадянам для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 1,6000 га.
Із запиту прокуратури Дергачівського району Харківської області від 23 листопада 2010 року №2312 вих/10 до виконуючого обов'язки начальника управління Держкомзему у Дергачівському районі Алфьорової Л. С. вбачається, що прокуратура просила надати інформацію щодо загальної площі земельних ділянок оздоровчого призначення за період з 2004 року по 2010 рік, щодо їх власників та землекористувачів, підстав надання земельних ділянок у власність та користування, підстав припинення права власності та користування; щодо зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення; щодо кількості та характеру встановлених порушень земельного законодавства при використанні та розпорядженні землями оздоровчого призначення, вжиті заходи реагування, стан усунення порушень.
На зазначений запит прокурора Управлінням Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області надано відповідь від 26 листопада 2010 року №3195/10, у якій також зазначено про надання рішеннями Пересічанської селищної ради земельних ділянок із земель запасу 16 громадянам для індивідуального дачного будівництва, загальною площею 1,6000 га.
Крім того, 23 грудня 2008 року Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області надано висновок щодо погодження громадянам матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки за рахунок земель запасу категорії земель оздоровчого призначення для індивідуального дачного будівництва на території селища Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району, з якого вбачається, що ОСОБА_2 відводиться земельна ділянка, розташована на території селища Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району.
Враховуючи, що державний орган виконавчої влади, у інтересах якого прокурором подано позов, дізнався про порушення свого права ще у 2010 році з урахуванням, зокрема, обставин щодо надання Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області відповідних висновків під час погодження громадянам, у тому числі, й відповідачу, матеріалів вибору місця розташування земельних ділянок та розроблення проекту відведення земельних ділянок цим громадянам для індивідуального дачного будівництва і доступності цієї інформації у відповідному реєстрі, апеляційний суд правильно вважав, що саме з цього моменту необхідно відраховувати початок перебігу позовної давності для подання позову прокурором.
Встановлено, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області у 2017 році, тобто з пропуском строку позовної давності.
Таким чином, враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позов прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України не підлягає задоволенню у зв'язку із пропуском строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем.
Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з
переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун