30 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12950/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі № 160/12950/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області,
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відмовлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання до суду документа про сплату судового збору.
До суду апеляційної інстанції повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 11 травня 2021 року, отже останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 21 травня 2021 року.
06 травня 2021 року до суду надійшло клопотання скаржника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що він є бюджетною організацією та повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказує на обмеженість фінансування та несвоєчасність бюджетних асигнувань на сплату судового збору. Вказує на вжиття скаржником заходів для скорішої сплати судового збору. Також скаржник посилається на абз. 2 п. 3 розділу VI КАС України та просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Також 13.05.2021 року до суду надійшло клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування клопотання скаржник зазначив про те, що він є державним органом, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Вказує на обмеженість фінансування та несвоєчасність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, відсутність коштів для оплати судового збору за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Зазначає про вжиття ним заходів, спрямованих для сплати судового.
Розглянувши зазначені клопотання скаржника, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
На думку суду, неналежне фінансування суб'єкта владних повноважень не є тотожним майновому стану сторони у справі, тому не є передбаченою законодавством України підставою для відстрочення сплати судового збору.
Держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов'язання щодо його сплати при зверненні до суду суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів також зазначає, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно посилань скаржника на абз. 2 п. 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" КАС України суд зазначає, що скаржником не наведено обґрунтувань неможливості сплатити судовий збір у визначений судом строк з причин, зумовлених обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Щодо посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18 суд зазначає наступне.
Відповідно до правої позиції, викладеній в п. 48 цієї постанови, юридична особа, зокрема суб'єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.
Проте, зазначені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки, як зазначено вище, держава має дотримуватися принципу "належного урядування" і не може отримувати вигоду від порушення правил та виконання обов'язків, встановлених нею ж, зокрема стосовно дотримання процедури виділення і погодження коштів на сплату судового збору та стосовно відсутності таких коштів.
З урахуванням викладеного, заявлені клопотання не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Станом на 21 травня 2021 року скаржник недоліки апеляційної скарги не усунув.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційну скаргу слід йому повернути.
Керуючись статтями 121, 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області у задоволенні клопотань про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі №160/12950/20 повернути Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко