Справа № 569/20987/20
22 червня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Рибачик О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил № 0876/20500/19 від 27.03.2019 року, -
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил № 0876/20500/19 від 27.03.2019 року.
Вважає, що оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, а висновки митного органу не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивч та його представник - адвокат Кузьмарук О.С. в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про час та дату розгляду справи належним чином..
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнає, зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, а доводи наведені позивачем безпідставними та необгрунтованими. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
За приписами частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що свідки допитані судом у попередніх судових засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Волинської митниці ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби від 27 березня 2019 року у справі про порушення митних правил № №0876/20500/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 76 698,15 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 06.04.2018 року за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA 205100/2018/005163 проведене митне оформлення товару «легковий автомобіль марки «Renault»» марки «Scenic», номер кузова НОМЕР_1 за ціною 980 Євро. 26.12.2018 року до Волинської митниці ДФС з Державної фіскальної служби України листом від 18.12.18 року № 39282//99-99-20-02-01-17 надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «Renault»» марки «Scenic», номер кузова НОМЕР_1 . За результатми проведеного опрацювання зазначеного звернення та товаросупроводжуючих документів до нього було встановлено, що вищезгаданий автомобіль був проданий громадянину ОСОБА_2 за ціною 4 200 Євро.
Відповідно до службової записки відділу адміністрування митних платежів різниця між митними платежами та платежами, які належало сплатити за умови придбання автомобіля за ціною 4 200 Євро складає 25 566, 05 грн.
На підставі вищевикладеного, на думку відповідача, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати у повному обсязі митних платежів в сумі 25 566,05 грн., тобто заявив неправдиві відомості для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
Постанову про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил суд вважає такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Статтею 352 Митного кодексу України визначено перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами органів доходів і зборів для підготовки висновків за результатами перевірок, зокрема: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
З метою здійснення митного контролю органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати інформацію, щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України. Для підготовки висновків можуть бути використані матеріали, отримані від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на запит органу доходів і зборів в порядку ст. 334 МК України.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Відповідно до положень ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено судом, декларантом при заявлені митної вартості транспортного засобу було надано митному органу до митної декларації, договір купівлі-продажу вказаного автомобіля укладений між ОСОБА_2 та позивачем від 03.04.2018 року відповідно до якого ціна товару визначена на рівні 980 Євро.
Зі змісту граф 8, 9 митної декларації ІМ40ДЕ №UA 205100/2018/005163 вбачається, що імпорт товару здійснювався саме ОСОБА_1 .
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що ним у компанії «T&S Mobile» придбано автомобіль марки «Renault»» марки «Scenic», номер кузова НОМЕР_1 за 4 200 Євро. Після придбання автомобіля було виявлено технічу несправність двигуна. Водночас позивач погодився придбати вказаний автомобіль навіть із дефектом двигуна за 980 Євро. Після цього між ними було укладено відповідний договір купівлі продажу.
З граф 43 та 46 вказаної митної декларації UA205100/2018/005163 вбачається, що митну вартість ввезеного транспортного засобу з якої здійснено обчислення митних платежів визначено декларантом за 6 резервним методом у розмірі 54327, 88 грн., що за курсом обумовленим у гр. 23 (31.957574) становить 1 700,00 Євро.
Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Таким чином, справляння митних платежів за вказаною митною декларацією здійснено не за договірною митною вартістю, а за митною вартістю яка визначена за резервним методом. При цьому, митний орган погодився, що така задекларована митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
За таких обставин подані ОСОБА_1 документи для оформлення розмитнення жодним чином не вплинули на визначення митної вартості імпортованого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 Митного кодексу України щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 Митного кодексу України зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом ст. ст. 458, 487 Митного кодексу України, ст. ст. 9-11 КУпАП, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони складу правопорушення.
Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, обумовлює наявність в діях особи особливої мети ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Із аналізу поданих до митної декларації документів вбачається, що під час оформлення транспортного засобу декларант, визначаючи митну вартість діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованого транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобіля, що ніким не скасовані чи не визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 , як об'єктивної так і суб'єктивної сторони у формі прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
З матеріалів справи не вбачається, що фіскальний орган зібрав докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, і доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та зменшення їх розміру, шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей про митну вартість автомобіля.
Суд зауважує, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Разом з тим, відповідач не навів в постанові доказів направлення запитів та отримання відуповноважених органів іноземних держав інформації, яка б спростувала автентичність поданих позивачем до митного оформлення документів. Крім того, під час державної реєстрації транспортних засобів на території України, після їх ввезення на митну території України, фактів недостовірності чи підробки реєстраційних документів виявлено не було.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясуванняусіх обставин справи, а тому постанова в справі про порушення митних правил № 0876/20500/19 від 27 березня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 76698, 15 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Також суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої, такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 29, 269, 489, 491, 498, 530, 531 МК України, ст. ст. 9, 90, 241-246, 255, 286, 295 ККАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про порушення митних правил № 0876/20500/19 від 27 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст. 485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 76 698, 15 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Рівненського
міського суду Тимощук О.Я.