Справа № 569/6129/21
17 червня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді - Панас О.В.
при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Луцюка М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання , -
До Рівненського міського суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Просили стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго” заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у сумі 56216,31 грн. та судові витрати в сумі 2270,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Згідно витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 станом на 01.03.2021 р. виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 56216,31 грн. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого; майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.03.2021 року споживач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення поточних платежів, станом на 01.03.2021 року (за період з 01.07.2014р. по 28.02.2021 р.) за ним утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання перед ТОВ «Рівнетеплоенерго» у розмірі 56216,31 грн., що підтверджується оборотною відомістю (особовий рахунок № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ). Відповідач є власником житлового приміщення (власність зобов'язує утримувати своє майно ст. 322 ЦК України), користується наданими послугами з гарячого водо та теплопостачання, та є споживачем послуг, отримує квитанції на оплату, тому вважають, що відповідач зобов'язаний оплатити заборгованість.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримала позов у межах визначеного предмету позову та підстав, просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Подав до суду письмовий відзив та заяву, згідно якої просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості по вказаній справі.
Представник відповідача адвокат Луцюк М.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав клопотання про долучення письмових доказів. Вважає, що заборгованість виникла не з вини його довірителя.
Просив відмовити в позові в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з липня 2014 року по березень 2018 р. , підтримав поданий до суду письмовий відзив, який ОСОБА_2 обґрунтував наступним.
28 травня 2021 року на свою поштову адресу він отримав рекомендований лист від Рівненського міського суду з ухвалою про відкриття провадження та копією позовною заяви з додатками. Вважає, що до частини позовних вимог ТОВ «Рівнетеплоенерго» про стягнення з нього заборгованості, сплив строк позовної давності, що є наслідком відмови в позові у відповідній частині
Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630). Враховуючи те, що між ним, як споживачем, та ТОВ «Рівнетеплоенерго», як виконавцем, були фактичні договірні відносини, тобто інший строк, ніж встановлений пунктом 18 Правил нами визначений не був, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати ВС від 07 липня 2020 року, справа №712/8916/17. ТОВ «Рівнетеплоенерго» просить суд стягнути з нього заборгованість за період, починаючи з липня 2014 року. Позовна давність сплила до позовних вимог про стягнення боргу щодо тих щомісячних платежів від моменту прострочення яких до звернення до суду з позовом минуло три роки. ТОВ «Рівнетеплоенерго» звернулося до суду 29 березня 2021 року. Послуги, надані у березні 2018 року він, як споживач, повинен був оплатити до 20 квітня 2018 року включно, тому позовна давність повинна обчислюватись з квітня 2018 року. Таким чином, позивач має право на стягнення заборгованості лише за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року. Відповідна заборгованість в межах позовної давності становить 28 582 гривень 35 коп. До вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2014 року по березень 2018 року включно слід застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині. Вказав, що його судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 гривень. Попередній (орієнтовний) розрахунок додає, акт наданих послуг надасть його представник безпосередньо в судовому засіданні. Просив відмовити ТОВ «Рівнетеплоенерго» в задоволенні позовних вимог до мене, ОСОБА_2 , в частині стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з липня 2014 року по березень 2018 року.
Ухвалою Рівненського міського суду від 21.04.2021 р. прийнято позовну заяву ТОВ " Рівнетеплоенерго" до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін. Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмовi матеріали по справi, та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 . Згідно витягу оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 станом на 01.03.2021 р. виникла заборгованість за надані ТОВ «Рівнетеплоенерго» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 56216,31 грн. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого; майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.03.2021 року споживач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Статтею 67 ЖК України, передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання здійснюється відповідно до тарифів затверджених рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради 137 від 09 жовтня 2008 року, № 6 від 04.01.2011р, та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплопенерго» № 449 від 23.04.2014 р., № 569 від 23.05.2014, № 664 від 13.06.2014р., № 792 від 27.06.2014 р., № 146 від 17.10.2014р., № Ц71 від 31.03.2015 р., № 174 від 21.05.2015 р„ № 1101 від 09.06.2016 р. та №1536 від 28.12.2017 р., № 1791 від 11.12.2018р. Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної і гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ч.1,2 ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» - утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників, квартиронаймач (власник) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги, у строки встановлені договором або законом. Згідно п. 18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження правил надання населенню послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», - плата за послуги вноситься щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, інші правочини, а також юридичні факти, зокрема і факт надання послуг. Ст. 319, 322 ЦК України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція. Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово - комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами. Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630 передбачено, що оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги", що кореспондується із ч. 2 ст. 68 ЖК УРСР, квартирна плата та плата за комунальні послуги нараховується та вноситься щомісячно. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.24 Закону України «Про теплопостачанню ст.19, ч.3. ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері надання населенню послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання повинні регулювати: - на підставі договору. Своєчасне укладення договору, розробленого виконавцем на основі типового, визнано прямим обов'язком споживача. Ч. 7 ст.26 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" (із змінами внесеними Законом України №1198-VII від 10 квітня 2014 року, що набрали чинності 26.04.2014 року) вказує на те, що договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, що укладається виконавцем послуги із споживачем - фізичною особою, є договором приєднання. Відповідно до вимог ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, без надання можливості запропонувати власні умови договору. Відповідний проект «договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання», як договору приєднання, було розроблено ТОВ "Рівнетеплоенерго" на основі типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, та запропоновано для укладення усім споживачам міста (зокрема і Відповідачеві), шляхом розміщення відповідної пропозиції в щомісячних квитанціях на оплату послуг, а також в друкованих засобах масової інформації: газета «Рівне вечірнє» випуск № 67(2039) від 10.09.2013 року та тижневик «7 днів» випуск № 37(1028) від 12.09.2013 року. З оглянутої оборотної відомості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 де квартиронаймачем є ОСОБА_2 , вбачається, що борг нарахований за період з 07.2014 р. по 02.2021 р.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За наведених обставин суд приходить до висновку, що внаслідок порушення Відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення поточних платежів, станом на березень 2021р. (за період 07.14р. по 03.21 р.) за ним утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання перед ТОВ «Рівнетеплоенерго» у розмірі 56216,31 грн. , що підтверджується оборотною відомістю (особовий рахунок № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ). Разом з тим, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України. Частиною третьою вказаної статті закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). До правовідносин, що є предметом даного спору, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 29.03.2021 року. Так позивач пред'явив вимогу про стягнення заборгованості за період поза межами строку позовної давності. Оскільки позовна заява пред'явлена до суду 29.03.2021 р. (вх. № 174771/21), а відтак , за наведених обставин, враховуючи достовірно встановлені судом докази, суд приходить до висновку , що позовна заява підлягає до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача боргу в межах строку позовної давності, а саме за період з 04.2018р. по 03.2021р. в сумі 29 020,54 грн. , що є заборгованістю за даний період. У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у сумі 27195,77 грн. за період з 07.2014р. по 03.2018р. слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Що стосується понесених позивачем судових витрат у формі судового збору. Фактична сплата позивачем судового збору за подачу позовної заяви підтверджується платіжним дорученнм № 8742 від 22.03.2021 р. на суму 2270,00 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1171,84 грн. (2270,00 грн. х 29020,54 грн. /56216,31 грн.). Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне. Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Склад та розміри витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу та входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано: копію попереднього розрахунку витрат на правову допомогу, копію квитанції № 0.0.2154677685.1 від 09.06.2021 р., копію акту наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 16.06.2021 р. на суму 6000 грн. Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги. Як вбачається з матеріалів справи , відповідачем не надано суду договору про надання правової допомоги. Крім того, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати інгих осіб своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних осіб. Суд ураховує, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а це надає право суду покласти на нього судові витрати повністю та відмовити у задоволенні вимог відповідача про відшкодування понесених них витрат на правничу допомогу. З врахуванням вищевикладеного, суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні вимоги щодо відшкодування понесених ним судових витрат на правничу допомогу. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,81,141,264-268, 273, 354,355 ЦПК України, суд ,- в и р і ш и в: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 29 020 (двадцять дев'ять тисяч двадцять) грн. 54 коп. на р/р НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ) в Філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 333368, код ЄДРПОУ 36598008) за період з 04.2018р. по 03.2021р. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у сумі 27195,77 грн. за період з 07.2014р. по 03.2018р. у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» витрати у зв'язку зі сплатою судового збору в сумі 1171 ( одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 84 коп. на р/р НОМЕР_4 IBAN: НОМЕР_5 в Філії Рівненського обласного управління AT “Ощадбанк”, МФО 333368, код ЄДРПОУ 36598008). Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимоги щодо відшкодування понесених ним судових витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», місцезнаходження: 33027, м.Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008. Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Повний текст рішення виготовлено 23.06.2021 р.
Суддя: О.В.Панас