ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2021Справа № 910/21216/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 11/15)
до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 9-А)
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп»
про стягнення грошових коштів
Представники сторін:
від позивача: Станова Ю.В.;
від відповідача: Доценко Т.О., Шерстобитова Д.С.
від третьої особи: не з'явились.
31 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від заступника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 29.12.2020 року до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму у розмірі 179 375, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» порушило взяті на себе зобов'язання за укладеним між останнім та позивачем гарантії № 3053-0619/ТТG15v від 11.06.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21216/20, ухвалено розгляд справи № 910/21216/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» просить суд зобов'язати позивача надати суду письмовий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на підставі банківської гарантії № 3053-0619/ТТG15v від 11.06.2019 року.
22 лютого 2021 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп».
25 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.
09 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи у справі.
09 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про зобов'язання надати розрахунок.
09 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 року ухвалено розгляд справи № 910/21216/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.2021 року.
05 квітня 20201 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 року відкладено підготовче засідання на 05.05.2021 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп».
05 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2021 року.
У судове засідання 19.05.2021 року з'явилися представники сторін, які надали усні пояснення по справі.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
Представники відповідача заперечили проти позову та просили суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
03 травня 2019 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» проведено аукціон на закупівлю частин залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (колодки гальмівної) у відкритих торгах № UA-2019-04-15-000040-b, які були оголошені Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (замовник) в електронній системі закупівель «Prozorro».
За результатами проведення торгів переможцем процедури закупівлі було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп» (учасник), у зв'язку з чим замовником 30.05.2019 року було опубліковано повідомлення № 2678/87-19Т про намір укласти договір на закупівлю частин залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху (колодки гальмівної).
На виконання умов тендерної документації Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп» було надано банківську гарантію № 3053-0619/ТТG15v, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство «Айбокс Банк» (гарант), Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп» - принципал, а філія «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - бенефіціар. Строк дії банківської гарантії з 11.06.2019 року по 31.12.2019 року.
За результатами процедури закупівлі 13.06.2019 року між замовником та учасником було укладено договір поставки № ЦЗВ-01-00819-01 (договір), відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп» взяло на себе зобов'язання поставити та передати у власність частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу обладнання для контролю залізничного руху (колодку гальмівну) виробництва ЗАТ «Гомельський вагонобудівний завод», м. Гомель, Республіка Білорусь, а замовник прийняти та оплатити їх.
В розділі 5 договору сторони погодили умови та терміни постачання продукції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Текнолоджі Груп» зобов'язане здійснити поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до …) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48 (відповідно до вимог «Інкотермс» ред. 2010 р.).
Поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції.
Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.
Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
18.07.2019 року на виконання умов договору позивач направив на адресу ТОВ «Трейд Текнолоджі Груп» рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції № 18.07.2019 року № ЦЗВ-20/2033.
Кінцевою датою поставки за вказаною рознарядкою кінцевою датою поставки є 17.08.2019 року.
Загальна сума рознарядки складає 3 356 064, 00 грн. з ПДВ.
ТОВ «Трейд Текнолоджі Груп» поставило продукцію з простроченням, а саме: 19.08.2019 року, що підтверджується видатковими накладними № 5 від 19.08.2019 року та № 6 від 10.09.2019 року, чим порушило вимоги п.п. 1.1 та 5.2 договору.
Відповідно до абз. 2 банківської гарантії передбачено, що гарант безумовно та безвідклично зобов'язується виплатити бенефіціару повну суму, що складає 167 803, 20 грн. протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання першої письмової вимоги бенефіціара, з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума, належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв'язку із невиконанням або неналежного виконання принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.
Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № ЦЗВ-20/4427 від 17.12.2019 року з проханням оплатити на поточний рахунок філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» забезпечення виконання договору на суму в розмірі 167 803, 20 грн. протягом п'яти робочих днів з моменту отримання вказаної вимоги.
Вказана вимога була отримана відповідачем 26.12.2019 року, у зв'язку з чим останнім днем для задоволення вказаної вимоги було 03.01.2020 року.
08 січня 2020 року листом № 31/12-о/б-01 відповідач відмовив у задоволенні вимоги бенефіціара.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідача з вимогою № ЦЗВ-20/4427 від 17.12.2019 року в межах строку дії гарантії.
Проте, вимога залишена відповідачем без задоволення.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, як зазначено судом вище неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.
Відповідно, до вимоги про стягнення банківської гарантії не підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік.
При цьому, суд зазначає, що приписи ст. 530, 568 ЦК України регулюють відносини щодо строку в межах якого позивач міг звернутись до відповідача з вимогою, а не строк в межах якого може бути реалізоване право на судовий захист.
Саме в такому контексті тлумачить наведені норми і Верховний Суд у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/12334/18.
Як встановлено судом, відповідач зобов'язаний був сплатити кошти за гарантією у строк до 03.01.2020 року (включно), в свою чергу, з позовом до суду позивач звернувся 31.12.2021 року, що підтверджується штемпелем відділу діловодства Господарського суду міста Києва.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Судом встановлено, що вимога № ЦЗВ-20/4427 від 17.12.2019 року підписана виконуючим обов'язки директора філії «Центру забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Нікітіним Є.С. та заступником директора філії Лапіним А.С.
На думку відповідача, додані до вимоги копії документів були засвідчена з порушенням вимог чинного законодавства.
Проте, на переконання суду, посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті коштів за виданою банківською гарантією - неналежним чином засвідчені копії документів є лише формальною підставою для відмови, тобто, нічим іншим як спробою уникнути сплати суми банківської гарантії.
Відповідно до ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Проте, гарантія не містить застережень щодо змісту вимоги та доданих до неї документів.
Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Проте, щодо обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, то закон такого переліку не містить, натомість вказує, що до вимоги додаються документи, вказані в гарантії, тобто законодавець залишив на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Згідно п. 1 гл. 2 р. III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (затв. постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 639), у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Як відзначалось судом, відповідно до п. 2 р. І Положення безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Тобто, вказане положення також не визначає обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, і також залишає на вирішення особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.
Проте, доказів сплати грошових коштів за банківською гарантією відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасної сплати суми банківської гарантії, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 167 803, 20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати на суму в розмірі 6 812, 80 грн. та 3 % річних на суму в розмірі 4 759, 00 грн., у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 562 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично правильним, а отже вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму в розмірі 6 812, 80 грн. та 3 % річних на суму в розмірі 4 759, 00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen.), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 9 А; ідентифікаційний код: 21570492) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 11/15) суму банківської гарантії в розмірі 167 803, 20 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 812, 80 грн., 3% річних в розмірі 4 759, 00 грн. та судовий збір в розмірі 2 960, 70 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.06.2021 р. (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці)
Суддя М.В. Данилова