ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/20772/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, офіс 405)
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Автокомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 3)
про стягнення 12 005, 33 грн.,
28 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (позивач) надійшла позовна заява № 888/2 від 15.12.2020 року до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 3% річних у розмірі 12 005, 33 грн. за Договором поставки № 53-129-01-19-01867.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 53-129-01-19-01867 від 08.05.2019.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/20772/20 проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 та на та адресу відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а саме: 01054, м. Київ, вул. І. Франка, 31.
Дану ухвалу отримав представник відповідача 11.01.2021 року, представник відокремленого підрозділу - 11.01.2021 року.
26.01.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти розрахунку втрат від інфляції. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних.
05.02.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він підтримує позовні вимоги та надає новий розрахунок інфляційних та 3% річних. Проти задоволення клопотання про зменшення розміру 3% річних заперечує.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) було укладено договір поставки № 53-129-01-19-01867 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі поставити світлі нафтопродукти виробництва ВАТ «Морозинський НПЗ», РБ, ПАТ «Укрнафта» для потреб ВП «Запорізька АЕС», ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.
Згідно умов п. 3.1 договору сума договору складає 3 964 871, 79 грн.
Термін договору відповідно до п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку.
Судом встановлено, що 21.05.2019 року позивач поставив відповідачу продукцію згідно умов договору на суму 3 964 871, 79 грн.
Факт поставки підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі ТМЦ №№ 3051, 3053, 3050 та 3052 від 21.05.2019 року.
Відповідно до умов п. 4.2 договору оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.
Враховуючи дату поставки продукції 21.05.2019 року останній день її оплати є 04.06.2019 року.
Відповідач оплатив одержану продукцію несвоєчасно - 12.07.2019 року, тобто з простроченням строків встановлених договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою АТ «Перший український міжнародний банк» № КІЕ-07.8/2179 від 23.07.2019 року.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач в обумовлені договором строки одержаний товар не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 005, 33 грн. 3% річних.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до 1%, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що 3% річних нараховані на підставі ст. 625 ЦК України та не відносяться до штрафних санкцій передбачених главою 26 ГК України, то підстави для їх зменшення судом відсутні.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 73 , 74, 86, 98, 104, 129, 165, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, пров. Хрестовий, 2, оф. 405, ідентифікаційний код 39039648) 12 005, 33 грн. 3% річних та 2 102, 00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Данилова