Справа № 362/5298/19
Провадження № 2/362/302/21
11.05.21 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Берковської Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління, про скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 ,
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління, про скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України з 1991 по 2017 рік.
Наказом Командира ПВК “Центр” - заступника Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.03.2017 року № 20 його звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.06.2017 року № 104 його виключено зі списків особового складу зазначеноївійськової частини та направлено для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.
Під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 (м. Узин), він звернувся до командування вказаної військової частини про зарахування його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Рішенням житлової комісії його зараховано на вказаний облік, з 10.01.1994 року, що підтверджується довідкою Білоцерківської квартирно-експлуатаційної частини від 17.03.2000 року № 82.
При подальшому проходженні військової служби в інших військових частинах ОСОБА_1 продовжував перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з датою зарахування 10.01.1994 року, складом сім'ї 4 особи.
12.03.2019 року йому стало відомо, що житловою комісією військової частини НОМЕР_2 на засіданні 27.12.2018 року прийнято рішення внести зміни до його житлової справи, та вважати початковою датою постановки його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов 03.03.1995 року, що оформлено протоколом № 92.
Також, житловою комісією військової частини НОМЕР_2 на засіданні 20.02.2019 року прийнято рішення внести зміни щодо дати постановки його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов у загальній черзі, та вважати датою зарахування 03.03.1995 року, що оформлено протоколом № 94.
У зв'язку з цим, 14.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії військової частини НОМЕР_2 із заявою, в якій просив переглянути рішення стосовно нього від 27.12.2018 року та 20.02.2019 року, і визначити дату його зарахування на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов з врахуванням часу перебування не вказаному обліку за попереднім місцем військової служби, тобто з 10.01.1994 року.
28.03.2019 року ним отримано лист за вих. № 284 від 22.03.2019 року, відповідно до якого житловою комісією військової частини НОМЕР_2 йому відмовлено в перегляд дати зарахування його на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, те зарахуванні мене на вказаний облік з 10.01.1994 року.
Позивач та його представник до суду не з'явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача відповідно до поданого відзиву позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.32-35).
Київське квартирно-експлуатаційне управління відповідно до поданого пояснення позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.40-43).
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, враховуючи заперечення відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Як вбачається з витягу з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_1 про проходження дійсної військової служби в Збройних Силах України з 01.08.1988 року по 11.07.2013 року (а.с. 8-9).
Відповідно до витягу із наказу від 23.03.2017 року № 20 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) (а.с. 10).
Згідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 28 лютого 2007 року № 13 ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік з 10.01.1994 року (а.с. 14).
Витяг з протоколу № 92 від 27.12.2018 року згідно якого були внесені зміни до житлової справи старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 та списків осіб, які перебувають на квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_2 , датою зарахування старшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 вважати 03.03.1995 року (а.с. 15).
Протокольним рішенням військової частини НОМЕР_2 від 20 лютого 2019 року № 94 ОСОБА_1 було відмовлено у перенесенні дати зарахування на квартирний облік з 03.03.1995 року на 10.01.1994 року та залишено дату зарахування в загальній черзі з 03.03.1995 року без змін. Оскаржуване рішення було затверджено наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 20.02.2019 року № 94 (а.с.16).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Житловим кодексом УРСР, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 р. № 1081 та Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577 в редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із статтями 34 та 37 Житлового кодексу УРСР, потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Ст. 43 Житлового кодексу УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Відповідно до пункту 3.1 Наказу Міністра оборони України від 06.10.2006 р. № 577, військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Згідно із п. 26 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та пунктом 3.7 Наказу Міністра оборони України від 06.10.2006 р. № 577, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше був зарахований на квартирний облік в 10.01.1994 року.
При подальшому проходженні військової служби в інших військових частинах ОСОБА_1 продовжував перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з датою зарахування 10.01.1994 року, складом сім'ї 4 особи.
Як вказує у своєму відзиві представник відповідача, оскаржуване рішення прийняте на підставі п. 2 наказу Міністра оборони країни № 20 від 03.02.1995 р№ 20 попередній час перебування на квартирному обліку військовослужбовців при переміщенні їх за новим місцем служби в нормативно-правових актах та наказі
Проте, судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення вказаний наказ втратив чинність, що спростовує доводи відповідача про законність прийнятого рішення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині перенесення дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 та членів його сім'ї на 03.03.1995 року. Оскаржувані дії відповідача призводять до порушення рівності в черговості забезпечення житлом військовослужбовців, які проходять військову службу, не змінюючи місця служби, та військовослужбовців, які внаслідок переїзду до іншого місця служби, втрачають при цьому час квартирного обліку за попереднім місцем служби.
На переконання суду, належним захистом порушених прав ОСОБА_1 буде перенесення дати його зарахування на квартирний облік саме за його попереднім місцем служби, тобто з 10.01.1994 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 31 Житлового кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України від 23.12.1992 р. № 220, п. 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України від 03.02.1995 р. № 20, затвердженого наказом Міністерством оборони України, п.п.26, 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2006 р. № 1081, п.3.7. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом МО України від 06.10.2006 р. № 577, п. 2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 р. № 737, п.2.1. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 р. № 448, п, Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі житлової комісії, третя особа: Київське квартирно-експлуатаційне управління, про скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 20 лютого 2019 року № 94, затвердженого наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 27.02.2019 № 31 в частині відмови ОСОБА_1 змінити дату зарахування його з родиною на квартирний облік з 03 березня 1995 року на 10 січня 1994 року, виходячи з чого, вважати датою зарахування ОСОБА_1 з родиною на квартирний облік - 10 січня 1994 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко