Провадження № 4-с/641/34/2021 Справа № 641/9590/18
22 червня 2021 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Шелудченко В.О.,
представника заявника ОСОБА_1
державного виконавця Золотавіна В.Ю.,
стягувача ОСОБА_2 ,
представника стягувача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу № 641/9590/18
за скаргою ОСОБА_4
на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
стягувач: ОСОБА_2 ,-
На адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла скарга ОСОБА_4 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просить:
- визнати дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про арешт коштів боржника ОСОБА_4 - неправомірними;
- постанову держаного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 19.02.2021 про арешт майна боржника скасувати, в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять як аліменти на утримання неповнолітньої дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В обґрунтування скарги ОСОБА_4 зазначає, що вона є боржником на підставі виконавчого листа Комінтернівського районного суду м. Харкова № 641/9550/18 від 21.01.2021 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації половини вартості транспортного засобу - автомобіля "Toyota Camry", 2012 року випуску, в розмірі 229035 грн. 19.02.2021 року державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64568351. Однак до кінця березня 2021 року ОСОБА_4 не було відомо про відкрите виконавче провадження відносно неї. Вказує, що, коли не змогла черговий раз у банкоматі отримати соціальні виплати: допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та аліменти на утримання неповнолітньої дитини, то звернулась до банківської установи, де вона дізналась, що на її картковий рахунок був накладений арешт на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 19.02.2021 року. Жодних постанов про відкриття та про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_4 не надходило. Заявниця зазначає, що не заперечує проти стягнення компенсації, але накладення арешту на цільові банківські рахунки, на які зараховуються соціальні виплати, а також аліменти вважає незаконним. Вказані кошти з соціальних виплат зараховуються на банківську картку, оформлену на ім'я ОСОБА_4 у АТ КБ "Приватбанк" за № НОМЕР_1 , ІВАN ( НОМЕР_2 ). В зв'язку з чим, ОСОБА_4 25.03.2021 року звернулась до виконавчої служби з заявою про зняття державним виконавцем арешту з коштів, які є соціальними виплатами, та аліментами на неповнолітню дитину. 13.05.2021 року заявниця отримала відповідь Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), якою було відмовлено у задоволенні заяви від 25.03.2021 року. З метою поновлення своїх порушених прав ОСОБА_4 на адресу Комінтернівського районного суду м. Харкова направлено скаргу на дії державного виконавця.
10.06.2021 року на адресу Комінтернівського районного суду від Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного МУМЮ (м. Харків) надійшли заперечення, в яких державний виконавець просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначає, що у Міжрайонному ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного МУМЮ (м. Харків) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 64568351 з примусового виконання виконавчого листа № 641/9590/18, виданого 21.01.2021 Комінтернівським районним судом м. Харкова, згідно якого в порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію половини вартості транспортного засобу - автомобіля "Toyota Camry", 2012 року випуску, в розмірі 229035 грн. В ході примусового виконання зазначеного виконавчого документу з метою забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем 19.02.2021 винесено постанову ВП № 64568351 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на будь-яких розрахункових, депозитних, карткових рахунках та всіх інших відкритих рахунків, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту або звернення стягнення на які заборонено Законом. Вказує, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів і рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або повернення стягнення на такі кошти заборонено Законом. Також посилається на те, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу, такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15, від 03.02.2021 року у справі № 756/1927/15-ц.
Крім того, зазначає, що відповідно до постанови N 388 від 21.11.97 План рахунків бухгалтерського обліку банків України, рахунки, які починаються з 2620 є поточні рахунки фізичних осіб, тобто рахунками для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Враховуючи вищевикладене, рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_4 не є рахунком для зарахування соціальних виплат те не має спеціального режиму використання. Грошові кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус та набули статус вкладу.
22.06.2021 року на адресу суду надійшли пояснення стягувача ОСОБА_2 , в яких він просить залишити скаргу без задоволення. В поясненнях посилається на те, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківських рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними. Тобто, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус та набули статус вкладу. Банк, на який покладений обов'язок визначити статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку, зазначеному боржником, виконав. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав вказаний рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_4 та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт за звертати стягнення, в зв'язку з чим скарга ОСОБА_4 на дії державного виконавця задоволенню не підлягає.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31.05.2021 року скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засідання вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Державний виконавець Золотавін В.Ю. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував у повному обсязі.
Стягувач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.08.2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14.12.2020 року, в порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію половини вартості транспортного засобу - автомобіля "Toyota Camry", 2012 року випуску, VIN № НОМЕР_3 , в розмірі 229035 грн., судовий збір в розмірі 2290,35 грн. та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1570 грн.
21.01.2021 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист по справі № 641/803/19, який пред'явлено до виконання до Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного МУМЮ (м. Харків).
19.02.2021 року головним державним виконавцем Золотавіним В.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 6456835 з виконання виконавчого листа № 641/9590/18 виданого 21.01.2021 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсації половини вартості транспортного засобу - автомобіля "Toyota Camry", 2012 року випуску, в розмірі 229035 грн.
19.02.2021 року головним державним виконавцем Золотавіним В.Ю. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 6456835 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Вказану постанову про арешт коштів боржника направлено стягувачу, боржнику, АТ "ТАСкомбанк", АТ "ОКСІ банк", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк", ПАТ "Банк Восток", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", АТ "ПроКредит Банк".
З довідки від 25.03.2021 року, виданої АТ КБ "Приватбанк" встановлено, що ОСОБА_4 має в АТ КБ "Приватбанк" картку НОМЕР_1 , ( НОМЕР_2 ), на яку отримує соціальні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Нормами цивільного процесуального закону передбачено особливий порядок судового контролю за виконанням судових рішень, який визначений у розділі VII ЦПК України, і передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.
Згідно з приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника ОСОБА_4 у АТ КБ «ПриватБанк» не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Також суд зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника ОСОБА_4 на рахунку, що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У зв'язку з тим, що державним виконавцем не було отримано документального підтвердження, що рахунок боржника ОСОБА_4 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, ним обґрунтовано не було знято арешт із вказаного рахунку боржника.
Додана представником до скарги довідка АТ КБ «ПриватБанк» також не свідчить про те, що рахунок ОСОБА_4 має спеціальний режим використання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи, що постанова держаного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 19.02.2021 про арешт майна боржника прийнята відповідно до закону, скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 447 - 452 ЦПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 25.06.2021 року.
Суддя С. О. Ященко