Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-а/641/56/2021 Справа № 641/10058/16-а
м. Харків
25 червня 2021 року Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Богдан М.В., отримавши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок заробітку та пенсії за вислугу років,-
31 травня 2021 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова, після касаційного розгляду справи надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок заробітку та пенсії за вислугу років.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, слід зазначити наступне.
За положенням п. 3 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, перелік яких визначено у ч.1 ст. 19 КАС України.
За положеннями ст.ст. 20, 22 КАС України місцевими адміністративними судами є місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди. При цьому, статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України визначено вичерпний перелік адміністративних справ, що підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, а саме:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму,членів цих комісій;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Усі інші адміністративні справи, крім вищеперелічених, підсудні окружним адміністративним судам, що зазначено у ч.2 ст. 20 КАС України.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що даний спір предметно не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду, оскільки спір стосується оскарження дій Управління пенсійного фонду України та перерахунку пенсії, що не підпадає під виключний перелік, визначений пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, та інших законодавчих актів», яким, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.
Відповідно до підпунктів 10, 12 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Провадження в цій справі відкрито 16 грудня 2016 року (а.с. 15), тобто до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а тому справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно нової редакції КАС України, адміністративні справи щодо спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України зазначений позов підсудний окружним адміністративним судам.
Суд констатує, що предметна підсудність має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом, зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За таких обставин, згідно статей 19, 20 КАС України зазначена адміністративна справа підлягає вирішенню окружним адміністративним судом.
Частиною 5 ст. 171 КАС України передбачено, що в разі встановлення судом того, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 29 КАС України.
Пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Даний пункт статті не регулює питання щодо дій суду у випадку порушення правил предметної підсудності.
За таких обставин, нормами КАС України не визначено дії суду у випадку надходження до відповідного суду позовної заяви, яка йому предметно не підсудна.
У той же час, за нормами частини 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа за цим адміністративним позовом не підсудна Комінтернівському районному суду м. Харкова, як адміністративному суду і підлягає направленню на розгляд за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Керуючисьст.ст. 19, 20, 22, 29, 30, 171, 241, 246, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок заробітку та пенсії за вислугу років - передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків, майдан Свободи, 6).
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення через Комінтернівський районний суд м. Харкова.
Передачу адміністративної справи з одного суду до іншого здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя -М. В. Богдан