Справа № 761/25957/20
Провадження № 2/761/2958/2021
10 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого:судді - Притули Н.Г.
при секретарі: за участі позивача:Саміленко В.В . , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики,-
20.08.2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.11.2020 року позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в сумі 16 216,34 грн., 3% річних - 6 314,12 грн. та 25% річних - 52 617,67 грн.
Вимоги обгрунтовані тим, що 25.12.2011 року між сторонами був укладений договір позики за яким позивач передав відповідачу 60 000,00 грн. строком користування на 12 місяців зі сплатою 25% річних за користування коштами.
Відповідач не виконував умов договору, а тому позивач був вимушений звертатись до суду з позовом про стягнення коштів, процентів за користування коштами, 3% річних. Однак позивач зазначає, що відповідач рішення суду не виконує, заборгованість не сплачена.
А тому позивач вважає, що на підставі статті 1048 ЦК України мають бути нараховані проценти (25% річних) за користування коштами, нарахованими на суму 60 000,00 грн. за період з 23.05.2017 року по 23.11.2020 року, що становить 52 617,67 грн. та на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційні за період з 23.05.2017 року по 23.11.2020 року, нараховані на суму 60 000,00 грн., що становить 16 216,34 грн. - інфляційні збитки, 3% річних за цей же період - 6 314,12грн.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги не надходив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, враховуючи пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В свою чергу ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, 25.12.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав, а відповідач отримав в користування грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків у розмірі 25% річних.
ОСОБА_3 у строки, визначені договором кошти не повернув, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми позики, процентів та інфляційних.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20.01.2015 року (справа №761/31223/14-ц) позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті основного боргу в розмірі - 60 000,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі - 12 094,00 грн. та судовий збір в розмірі - 720 грн. 94 коп., а всього в розмірі - 72 814 (сімдесят дві тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень 94 коп.
Проте рішенням Апеляційного суду м.Києва від 20.05.2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення відсотків скасоване та ухвалене нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 25% річних в сумі 20 015 грн. 79 коп.
В решті дане рішення суду залишене без змін.
Як встановлено рішенням апеляційної інстанції, 25.12.2011 року відповідач ОСОБА_3 отримав у борг від позивача ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 60 000,00 грн. із терміном повернення до 25.12.2012 року зі сплатою 25% річних, про що відповідачем ОСОБА_3 було складено відповідну розписку. В даній розписці відповідачка ОСОБА_4 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_3 зобов'язань щодо повернення боргу та сплаті 25% річних.
Із тексту розписки вбачається, що сторонами було визначено строк виконання ОСОБА_3 зобов'язання щодо повернення суми позики - до 25 грудня 2015 року. Сторонами також було погоджено розмір процентів, які позичальник зобов'язується сплачувати за користування позикою, - 25 % річних.
Будь-яких інших домовленостей сторін щодо сплати процентів та повернення позики сторонами у розписці не зазначено, а тому апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідно до положень статті 1048 ЦК України проценти мають виплачуватись відповідачами щомісяця до дня фактичного та повного повернення позики.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) зробила правовий висновок, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На виконання зазначених рішень у справі №761/31223/14-ц було видано виконавчі листи та пред'явлено до примусового виконання до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) - ВП №63283510.
В той же, час судом встановлено, що рішення суду виконане, кошти сплачені в повному обсязі та постановою державного виконавця від 13.04.2021 року закінчене виконавче провадження.
З виписки по рахунку позивача вбачається, що грошові кошти в сумі 92 830,73 грн. були зараховані на його рахунок 31.03.2021 року, тобто рішення суду було виконане в повному обсязі.
Однак, оскільки відповідач станом на 2017 рік не виконував зобов'язання та рішення, кошти не повертав, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відсотків за користування коштами, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 03.08.2017 року (справа №761/6038/17) позов ОСОБА_2 задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму збитків від інфляції у розмірі 33 720 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4 201 грн. 65 коп., 25% річних за договором позики у розмірі 35 013 грн. 70 коп.
З рішення суду вбачається, що суми нараховані за період з 21.01.2015 року по 14.02.2017 року.
Рішення набрало законної сили та на його примусове виконання було видано виконавчий лист.
На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист та пред'явлено до примусового виконання до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) - ВП №63284084.
В той же, час судом встановлено, що рішення суду виконане, кошти сплачені в повному обсязі та постановою державного виконавця від 08.06.2021 року закінчене виконавче провадження.
З копії платіжного доручення від 07.06.2021 року вбачається, що кошти в сумі 5 101,83 грн. були перераховані на рахунок стягувача та платіжним дорученням від 28.04.2021 року кошти в сумі 18 228,20 грн. були перераховані на рахунок стягувача на виконання рішення суду у справі №761/6038/17.
Крім того, із листа Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) №2763 від 08.06.2021 року, вбачається, що 28.04.2021 року до відділу надійшла розписка стягувача ОСОБА_2 від 04.10.2019 року про отримання ним від ОСОБА_3 50 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за виконавчими листами №761/31223/14 від 06.07.2015 року та №761/6038/17 від 27.10.2017 року.
Таким чином, судом встановлено, що сума позики повернута позивачу 31.03.2021 року (на виконання рішення суду у справі №761/31223/14-ц).
Таким чином, так як сторони домовились про надання коштів строком на 12 місяців, з врахуванням зазначеної правової позиції Верховного суду, саме в межах вказаного строку можуть бути нараховані проценти за користування коштами, після закінчення зазначеного строку, права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині нарахування 25% річних за користування коштами та про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму позики - 60 000,00 грн. за період з 23.05.2017 року по 23.11.2020 року, що становить відповідно згідно із розрахунками позивача, які перевірені судом, 16 216,34 грн. - інфляційні збитки та 6 314,12 грн. - 3% річних.
Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525,526, 599, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення відсотків, інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних в сумі 6 314 (шість тисяч триста чотирнадцять) гривень 12 копійок, інфляційну складову боргу в сумі 16 216 (шістнадцять тисяч двісті шістнадцять) гривень 34 копійки та 252,24 грн. судового збору.
Позов ОСОБА_2 в частині стягнення процентів за користування коштами - задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2021 року
Суддя: Н.Г.Притула