Справа № 640/3909/21
24 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяви судді-доповідача Єгорової Н.М. та судді Федотова І.В. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 15 березня 2016 року ВП №49499305 про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями дана справа підлягає розгляду колегією суддів у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Чаку Є.В. та Федотова І.В.
Разом з тим, суддею-доповідачем у даній справі Єгоровою Н.М. та суддею Федотовим І.В. 24 червня 2021 року подано заяви про самовідвід, які обґрунтовано тим, що оскільки ними надавалася оцінка обставинам, які є предметом оскарження у даній справі, при розгляді та прийнятті рішення у справі № 640/25958/20, то з метою недопущення виникнення обставин, які можуть викликати в учасників справи сумнівів щодо неупередженості суддів Єгорової Н.М. та Федотова І.В., останніми заявляється самовідвід у даній справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.
Розглянувши вказані заяви, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Судова колегія переконана, що у цій справі недостатньо ознак, які б давали підстави вважати, що суддя-доповідач Єгорова Н.М. та суддя Федотов І.В. проявляють особисту упередженість.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. У цьому зв'язку Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».
Судовою колегією враховується, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Наведений висновок відображений й в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 805/1812/14.
При цьому, судом враховується, що суддя-доповідач Єгорова Н.М та суддя Федотов І.В. приймали участь у розгляді та вирішенні справи № 640/25958/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного управління Держаної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками розгляду даної апеляційної скарги Шостим апеляційним адміністративним судом було прийнято постанову від 21 квітня 2021 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року - без змін.
У межах розгляду даної справи суддею-доповідачем Єгоровою Н.М. та суддею Федотовим І.В. у складі колегії суддів була висловлена позиція щодо наявності правових підстав для повернення позивачу суму сплаченого ним виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору від 15 березня 2016 року в рамках виконавчого провадження № 49499305 внаслідок визнання виконавчого листа № 2/243/1298/2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 3 від 23 вересня 2013 року таким, що не підлягає виконанню.
Водночас, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги у справі № 640/3909/21 вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову від 15 березня 2016 року ВП №49499305 про стягнення виконавчого збору, оскільки 31 липня 2020 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області виніс ухвалу у справі №243/2156/15-ц, якою виконавчий лист №2/243/1298/2015, виданий 16 листопада 2015 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області визнано таким, що не підлягає виконанню, викладені обставини у свою чергу були підставою для оскарження відмови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в поверненні виконавчого збору у справі № 640/25958/20.
За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, в подальшому в учасників справи можуть виникнути припущення щодо небезсторонності судді-доповідача Єгорової Н.М. та судді Федотова І.В. та необ'єктивності судового рішення, а тому колегія суддів приходить до висновку, що подані заяви про самовідвід підлягають задоволенню.
Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 40 КАС України визначають, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Керуючись ст.ст. 36, 39-41, 248, 325 КАС України, колегія суддів, -
Заяви судді-доповідача Єгорової Н.М. та судді Федотова І.В. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді І.В. Федотов
Є.В. Чаку