15 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10500/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Солодкова К.А.
за участю представників: позивача - Підлужний В.М., Селін Д.В., відповідача - Росітюк Н.М., третьої особи- Піддубна Г.В., Бабак Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 ( суддя першої інстанції Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №160/10500/20 за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркт Сервіс Группе" про визнання протиправними та нечинними рішень,-
01.09.2020 року Громадська організація “Платформа Громадський Контроль” звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
визнати протиправним та нечинним повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28.08.2020 року № 882 “Про затвердження тарифів вартості паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”;
визнати протиправним та нечинним повністю рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 “Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.08.2020 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення “Про затвердження тарифів вартості паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”. Означеним рішенням затверджено тарифи вартості послуг паркування на майданчиках для платного користування транспортних засобів у м. Дніпрі, що у Додатку 1 до рішення, в якому затверджено 138 платних парковок, вартість однієї години паркування на яких складає 10 або 15 гривень в залежності від адреси розміщення парковки. Також вказаним рішенням визнано такими, що втратили чинність рішення виконкому Дніпровської міської ради: 512 від 11.04.2011 року, № 1231 від 28.09.2011 року, № 943 від 05.12.2017 року, № 323 від 24.04.2018 року, № 1039 від 23.10.2018 року, № 743 від 23.07.2019 року, № 253 від 18.02.2020 року, № 838 від 25.08.2020 року, які ще 26.08.2020 року були визнані протиправними та нечинними Третім апеляційним адміністративним судом у справі № 160/12303/19. Позивач вважає оскаржуване рішення, яке є регуляторним актом, протиправним та нечинним, оскільки останнє не відповідає чинному законодавству України внаслідок порушення процедури його підготовки, розгляду та прийняття, зокрема, приписам Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” № 1160-IV від 11.09.2003 року, яким передбачено процедуру розробки, підготовки до прийняття, обговорення, прийняття та оприлюднення регуляторних актів. Уточнена позовна заява також обґрунтована порушенням відповідачами процедури прийняття спірних рішень як регуляторних актів згідно з встановленими Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” вимогами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та нечинним пункт 3 рішення Дніпровської міської ради від 02.09.2020 року № 90/60 “Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Дніпровською міською радою та Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради подано апеляційну скаргу, які є аналогійними за змістом, в якій посилаються на те, що рішенням Дніпровської міської ради № 90/60 від 02.09.2020 року скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 882 від 28.08.2020 року, що в свою чергу свідчить про відсутність предмету спору саме в частині оскарження позивачем рішення № 882 від 28.08.2020 року. При цьому стосовно спірного рішення № 90/60 від 02.09.2020 року Дніпровською міською радою зазначено, що воно не є регуляторним актом, оскільки стосується лише одного адміністративного органу та одного суб'єкта господарювання і не зачіпає інтереси інших органів та суб'єктів господарювання. Зауважено, що пункт 3 рішення № 90/60 від 02.09.3030 року є тимчасовим та не встановлює, не скасовує, не змінює норми права, не регулює господарські відносини між суб'єктами господарювання, не регулює адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Крім того, апелянтами зазначено, право громадської організації як юридичної особи на звернення до суду в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виникає у випадку порушення прав та законних інтересів безпосередньо громадської організації, захист яких відбувається у судовому порядку. Разом з тим, у цьому випадку у позивача відсутнє порушене право.
За результатами апеляційного перегляду справи апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянти підтримали вимоги апеляційної скарги з зазначених в ній підстав.
В судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник третьої особи апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено та під час апеляційного перегляду справи встановлено, що 28.08.2020 року Виконавчий комітет Дніпровської міської ради прийняв рішення № 882 “Про затвердження тарифів вартості паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”.
Вказаним рішенням затверджено тарифи вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.
Зокрема, у Додатку 1 до рішення міститься перелік парковок, вартість однієї години паркування на яких складає 10 або 15 гривень в залежності від адреси розміщення парковки.
Також цим рішенням визнано такими, що втратили чинність рішення виконкому Дніпровської міської ради: 512 від 11.04.2011 року, № 1234 від 28.09.2011 року, № 383 від 25.05.2017 року, № 943 від 05.12.2017 року, № 323 від 24.04.2018 року, № 1039 від 23.10.2018 року, № 743 від 23.07.2019 року, № 253 від 18.02.2020 року, № 838 від 25.08.2020 року.
У подальшому Дніпровською міською радою прийнято рішення від 02.09.2020 року № 90/60 “Про деякі питання щодо організації паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”, яким вирішено:
п. 1 Скасувати рішення Виконавчого комітету міської ради від 28.08.2020 № 882 “Про затвердження тарифів вартості паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі”.
п. 2 Доручити Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради розробити та подати на розгляд виконавчого комітету міської ради проєкт рішення виконавчого комітету міської ради про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі після процедури громадського обговорення зазначеного проєкту в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
п. 3 Тимчасово, до затвердження виконавчим комітетом міської ради тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі в порядку, передбаченому п. 2 цього рішення, затвердити вартість послуг паркування транспортних засобів у м. Дніпрі у розмірі 10 гривень за годину паркування.
п. 4 Рекомендувати інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради при першій фіксації адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху не накладати стягнення у вигляді штрафу, а виносити попередження правопорушнику.
п. 5 Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директора департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради і голову постійної комісії міської ради з питань транспорту та зв'язку.
Вважаючи те, що відповідачами допущені порушення вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” при прийнятті вказаних рішень, Громадська організації “Платформа Громадський Контроль” звернулася до суду з цим позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог.
Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія судів виходить з наступного.
За змістом статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованої постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Згідно з частиною третьою статті 28-1 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до порядку формування цих тарифів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Отже, вирішення питань про встановлення тарифів, зокрема, на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів є виключною компетенцією виконавчих органів міських рад.
Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття Виконкомом рішення від 28 серпня 2020 року № 882 щодо затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі (із подальшими змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 02 вересня 2020 року № 90/60.
З огляду на зміст спірних правовідносин визначальним у вирішенні цього спору, є визначення чи відноситься оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування до категорії регуляторних актів.
Відповідно до статті 1 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Таким чином законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права; 3) застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.
З огляду на зазначене, слід зробити висновок, що спірне рішення від 28.08.2020 №882 є регуляторним актом, який розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі.
За таких обставин судом першої інстанції правильно визначено правову природу оскаржуваного у цій справі рішення.
Відповідно до статті 1 Закону № 1160-IV регуляторною є діяльність, що спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами; регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.
До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
Статтею 7 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом. План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів. Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження. Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1160-IV, стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" закріплено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
За правилами п.2 ч. 1 статті 15 зазначеного Закону розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття (ч. 3 статті 15 цього Закону).
Згідно статті 9 Закону № 1160-IV кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.
У відповідності до ст.12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Статтею 13 Закону № 1160-IV установлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності. Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка включає в себе, з-поміж іншого, оприлюднення плану діяльності регуляторного органу, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу.
Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що рішення від 28.08.2020 року № 882 із подальшими змінами прийняте без дотримання визначеної Законом № 1160-IV процедури.
Вказане свідчить про порушення відповідачем одного із основних принципів державної регуляторної політики України, визначених у статті 4 Закону № 1160-IV, а саме принципу прозорості та врахування громадської думки, який полягає у відкритості для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковому розгляді регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковості та своєчасності доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.
В силу частини першої статті 36 Закону № 1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу; 2) проект регуляторного акта не був оприлюднений.
Тож зважаючи на порушення відповідачем законодавчо визначеної процедури прийняття оскаржуваного рішення щодо затвердження тарифів вартості послуг паркування на майданчиках для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі, яке є регуляторним актом, прийняття цього рішення було неможливе з огляду на приписи статті 36 Закону № 1160-IV.
Доводи скаржників, що спірне рішення від 28.08.2020 року №882 є скасованим, прийнятим в подальшому Дніпровською міською радою рішення від 02.09.2020 року №90/60 колегія суддів вважає безпідставними з огляду на рішення Конституційного Суду №7-РП 2009 від 16.04.2009 року.
Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Крім того, посилання представника апелянта на існування вже іншого рішення від 03.06.2021 року «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» як на підставу відсутності предмету спору в даній справі є необґрунтованими.
Факт прийняття Дніпровською міською радою рішення від 03.06.2021 року «Про затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Дніпрі» не вказує на втрату чинності рішення від 28.08.2020 року №882, адже в жодному пункті рішення не вказано та не надано доказів втрати чинності даним рішенням.
На час прийняття судом першої інстанції іншого рішення не було, а суд апеляційної інстанції під час перегляду справи встановлює правомірність рішення першої інстанції щодо існуючих правовідносин.
Аргументи апеляційної скарги відповідачів є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, апеляційні скарги не містять посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 в адміністративній справі №160/10500/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва