Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
23.06.2021р. справа №520/5078/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову були отримані судом 16.04.2020р., прийняті до розгляду 21.04.2020р., провадження у справі було зупинено 21.04.2020р., а поновлено 24.05.2021р.
24.05.2021 р. до провадження були прийняті уточнені вимоги позову. Згідно з ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 09.06.2021р.
Позивач, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Харківській області щодо неперерахування і непроведення ОСОБА_1 виплати з 25 квітня 2019 р. пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 р. та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. у справі № 520/6430/19, щомісячно - у розмірі 20865грн.(4173 х 5) та починаючи з 1 січня 2020року у розмірі 23615 грн. (4723 х 5) з урахуванням виплачених сум, і в подальшому виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно; 2) визнати протиправними дії щодо нарахування ОСОБА_1 виплати з 25 квітня 2019р. пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, виходячи з розрахунку середнього заробітку у співвідношенні до відсотка втрати працездатності на підставі підзаконного акту Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 та в супереч частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. у справі № 520/6430/19; 3) визнати незаконним та таким, що не відповідає нормі частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. у справі № 520/6430/19 акт індивідуальної дії Головного управління ПФУ в Харківській області - Розпорядження, дата-час розрахунку: 11.11.2019 09:19, дата-час розрахунку 22.11.2019 18:30 Ізюмське об'єднане управління ПФУ Рішення 963370118433 Заявник ОСОБА_1 , про перерахунок пенсії у розмірі з розрахунку середньомісячної заробітної плати у співвідношенні до відсотка втрати працездатності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543; 5) зобов'язання Головного управління ПФУ в Харківській області вчинити дії та провести ОСОБА_1 нарахування та виплати з 25 квітня 2019р. пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини 3 статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019р. у справі № 520/6430/19, щомісячно - у розмірі 20865грн.(4173 х 5) та починаючи з 1 січня 2020року у розмірі 23615грн. (4723 х 5) з урахуванням виплачених сум, і в подальшому виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно; 5) стягнути з Головного управління ПФУ в Харківській області 91168грн. завданої моральної шкоди; 6) зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; 7) допустити негайне виконання рішення суду.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною і позбавляє громадянина права на отримання пенсії у належному розмірі.
Відповідач, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що розмір пенсії заявника розрахований правильно, пенсія виплачується у повному обсязі, підстави для перерахунку розміру раніше призначеної пенсії - відсутні.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку із участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у якості призваного на спеціальні учбові збори військовослужбовця заявником було отримано розлад здоров'я у вигляді ІІІ групи інвалідності.
Заявник документований посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серії НОМЕР_1 .
У межах справи №520/6430/19 суд визнав обставину наявності у заявника права на отримання пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон України від 28.02.1991р. №785-ХІІ) з 25.04.2019р.
Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 31.01.2020 . заявника сповіщено, що рішення суду у згаданій справі виконано, пенсія у порядку ч.3 ст.59 ст.54 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ призначена, розмір пенсії обчислений за затвердженим постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210 механізмом.
Стверджуючи про протиправність волевиявлень органу публічної адміністрації, і наполягаючи на обчисленні пенсії виключно у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України.
Пунктом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Разом із тим, до відносин за участю заявника підлягають застосуванню також і приписи Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ), які унормовують виключно підстави призначення пенсії певним категоріям громадян, але при цьому не визначають самої процедури призначення пенсії.
Отже, стосовно відносин з приводу процедури призначення пенсії слід керуватись саме нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.44 якого визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Матеріали справи не містять доказів існування істотних (суттєвих та вагомих) перешкод у призначенні заявнику пенсії у порядку ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ в аспекті форми звернення.
За правилами ч.1 ст.78 КАС України учасниками справи фактично визнані обставини призначення заявнику пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ з 25.04.2019р. на виконання рішення суду у справі №520/6430/19.
Даний спір склався з приводу розміру пенсії, який за твердженням заявника повинен дорівнювати арифметичному показникові п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а за твердженням адміністративного органу повинен обчислюватись згідно з постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210 із змінами та доповненнями (у тому числі і за постановою КМУ від 26.06.2019р. №543).
Згідно з ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Матеріалами справи достеменно підтверджено, що заявник підпадає під дію ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ.
Розглядаючи справу, суд зважає, що положення ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ отримали подальший розвиток і деталізацію у приписах Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210; далі за текстом - постанова КМУ від 23.11.2011р. №1210 або Порядок №1210).
Відповідно до п.91 Порядку №1210 за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відправляючи правосуддя у даній справі, окружний адміністративний суд зважає, що правові висновки стосовно змісту ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ були сформульовані Верховним Судом у зразкових справах №520/1972/19 та №520/12609/19.
Так, у силу правових висновків Верховного Суду по зразковій справі №520/12609/19: 1) ч.3 статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначала лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.; 2) Відповідно до ч.3 ст.54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань. Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджений Порядок № 1210 відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ.; 3) чинними з 26.04.2019р. є положення ч.3 статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.; 4) Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч.3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Водночас із цим, у силу правових висновків Верховного Суду по зразковій справі №520/1972/19: 1) Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, врегульований Порядком № 1210.; 2) суд загальної юрисдикції не має повноважень визначати коло осіб, які за законом мають право на пенсію, чи розширювати це коло або поширювати певне право (право на пенсію) на осіб, які за законом не мають на нього права, оскільки захист порушеного права запропонованим останнім способом не може бути результатом (продуктом) діяльності судової влади. Застереженням цьому може бути хіба що ситуація, коли існуватиме таке порушення суті соціальних прав людини, за яких вона опиняється в стані, несумісному зі станом її людської гідності.; 3) Суд при вирішенні спору застосовує норму, яка була чинною на момент виникнення відносин, тобто ту норму, що мала юридичну силу до прийняття рішення КСУ про її неконституційність. Суд може заповнити прогалину в регулюванні певних правовідносин, але в межах раніше встановленого, запровадженого, усталеного, унормованого порядку та умов (обчислення та призначення пенсії певного виду) шляхом пізнання положень цього порядку у світлі певних (нових) фактичних обставин, уяснення і розкриття прихованих раніше неявних, невловимих сенсів цього порядку в аспекті таких обставин, наповнення порядку новим значенням.; 4) Оскільки пункт 91 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, повністю повторює її зміст, він має бути застосований до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
До того ж у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 27.05.2021р. у справі №756/14634/16-а: 1) постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.; 2) нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.; 3) право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат.; 4) у постановах від 25.10.2018р. (справа №629/4075/16), від 13.11.2019р. (справа №381/4848/16-а) Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсії у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 1210.
Звідси слідує, що у приватної особи - громадянина, котра підпадає під дію ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ, виникають розумні правомірні очікування та легітимні сподівання на призначення пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ з 26.04.2019р. у розмірі, обчисленому із використанням норм постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 як діючого рішення Уряду України нормативного характеру.
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами та змістом належних норм права, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом подано достатній обсяг доказів відповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення з приводу застосування норм постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 під час обчислення пенсії заявника, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
Матеріалами справи підтверджено, що у даному конкретному випадку адміністративний орган забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував повно, діяння приватної особи кваліфікував правильно, помилки у тлумаченні належної норми права не припустився, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується як із змістом нормативного регламентування, так із суттю, характером, наслідками діяння приватної особи.
Пенсія у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ заявнику призначена з 25.04.2019р., використання органом публічної адміністрації при обчисленні розміру пенсії заявника норм постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210 не призводить до виникнення порушеного суб'єктивного права, котре підлягає захисту у судовому порядку.
З огляду на викладені вище міркування суд не знаходить підстав для задоволення позову за епізодами твердження заявника про невідповідність закону владного управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення розміру пенсії у порядку ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991р. №785-ХІІ із використанням положень постанови КМУ від 23.11.2011р. №1210.
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст.23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За правилами абз.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під час розгляду справи заявником не подано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів виникнення у спірних правовідносинах ані моральної шкоди взагалі, ані існування безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між подією вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення та подією погіршення правового становища особи чи розладу унаслідок саме цього істотних життєвих зв'язків.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову за цим епізодом.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі правові механізми, спрямовані на з'ясування об'єктивної істини.
Доводи заявника, а також здобуті судом докази не засвідчують наявності порушеного права у сфері пенсійної справи, котре підлягає захисту у судовому порядку.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.