Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
23.06.2021 р. справа №520/8601/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 29.04.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 30.04.2021р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 17.05.2021р.
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-105203 від 01.04,2021 року виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-Х11 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; 2) зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з основним розміром 83% на підставі довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФХ-105203 віл 01.04.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-Х1І «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та здійснити виплату риніті між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведений перерахунку
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що штучно створені владним суб'єктом перешкоди призвели до отримання пенсії у неповному обсязі.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився, аргументуючи незгоду тим, що підстави для перерахунку пенсії у спірних правовідносинах відсутні.
Відзив на позов надійшов до суду 14.06.2021р., і за таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" по лінії Міністерства оборони України, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
На виконання вимог п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 пенсійним органом за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.03.2018р. у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років з 01.01.2018р. було проведено перерахунок пенсії заявника.
Органом фінансового забезпечення - Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки - на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 р. по справі №520/1632/21 було надіслано до ГУПФУ в Харківській області документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця за посадою командира дівізіону руху електромеханічної бойової частини екіпажу великого атомного підводного човна станом на 05.03.2019р. у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою, 2) оклад за військовим званням, 3) надбавка за вислугу років, 4) надбавка за особливості проходження служби, 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень; 6) премія (довідка від 01.04.2021р. №ФХ-105203).
Зверненням від 16.04.2021 р. заявник через свого представника порушив перед пенсійним органом питання про перерахунок пенсії.
За згаданим зверненням 27.04.2021р. пенсійним органом вчинено відмову.
Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення пенсійного органу з приводу перерахунку пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі за текстом - Закон № 2262-XII).
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за якою відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704) та яка набрала чинності з 01.03.2018р.
Саме з 01.03.2018р. громадянин категорії - військовослужбовець у відставці набув суб'єктивне право на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії з урахуванням приписів Порядку №45 та постанови КМУ №704.
Проте, 21.02.2018р. КМУ було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ №103), п.п.1 і 2 якою установлено правило перерахунку пенсії виходячи з таких складових як: оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, а датою перерахунку було визначено - 01.01.2018р.
Тобто положеннями п.п. 1 і 2 Постанови КМУ №103 була надана ретроспективна дія у часі приписам Постанови КМУ №704.
Одночасно Постановою КМУ №103 були внесені зміни і до п.5 Порядку №45, унаслідок чого під час перерахунку пенсій мали використовуватись такі види грошового забезпечення, як: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
Тому, до 05.03.2019р. пенсійний орган цілком правомірно виконував нормативні приписи діючого рішення Уряду України.
Утрата чинності пунктами 1 і 2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
Оскільки первісний перерахунок пенсії заявника було проведено з урахуванням запроваджених пунктами 1 і 2 Постанови КМУ №103 обмежень, то утрата чинності нормативно-правовим актом у цій частині зумовлює припинення існування перепон (перешкод) у перерахунку пенсії за усіма складовими грошового забезпечення, котрі реально отримує діючий на відповідній військовій посаді військовослужбовець.
Таким чином, з 05.03.2019р. - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 відпали підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років без взяття до обрахунку додаткових видів грошового забезпечення.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення з приводу відмови у перерахунку розміру раніше призначеної пенсії за усіма складовими компонентами грошового забезпечення, яке реально отримує діючий військовослужбовець, що проходить військову службу на тій же самій (аналогічній чи прирівняній) військовій посаді, звідки заявник був звільнений у відставку.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім військовослужбовцям; 4) співставності умов проходження служби; 5) реального отримання діючим військовослужбовцем підвищеної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження.
У спірних правовідносинах пенсійний орган жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого військовослужбовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Окрім того, суд вважає за можливе у порядку ч.6 ст.7 КАС України застосувати до спірних правовідносин загальні визначення змісту рішення, дії та бездіяльності владного суб'єкта, котрі наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України та згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
Відмова ж владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
У спірних правовідносинах відмова адміністративного органу у перерахунку пенсії оформлена листом, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення звернення заявника, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру.
Подія вчинення адміністративним органом окремих дій з приводу відмови у перерахунку пенсії поза межами управлінського волевиявлення, оформленого листом, матеріалами справи не підтверджена, що є підставою для відмови у позові за цим епізодом.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови, що зумовлює необхідність виходу за межі позовних вимог у порядку ч. 2 ст. 9 КАС України, і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії, а тому позов у решті вимог не підлягає задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір". Так, заявником при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 13.05.2021 р. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, присудженню за рахунок владного суб'єкта підлягає судовий збір у сумі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 27.04.2021р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) провести з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ), виходячи з 83% грошового забезпечення на підставі довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.04.2021 р. №ФХ-105203 з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.