ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 червня 2021 року Справа № 923/420/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Білозора Володимира Анатолійовича, м. Херсон
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бершакова Петра Валерійовича, м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 647846,43 грн.
представники сторін не з'явились
Фізична особа-підприємець Білозор Володимир Анатолійович (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бершакова Петра Валерійовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення відповідно до договору купівлі-продажу №7 від 01.10.2019 року загальної суми боргу у розмірі 647846 гривень 43 коп., з яких 55 000 гривень 00 коп. - основна сума боргу за договором, 586 300 гривень 00 коп. - неустойка, 4 141 гривень 50 коп. - інфляційні втрати, 2 404 гривень 93 коп. - 3% річних.
Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті за поставлений товар не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 справу розподілено судді Ярошенко В. П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.04.2021 відкрито провадження у справі № 923/420/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.04.2021 о 11:00.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 29.04.2021 відкладено підготовче засідання до 25.05.2021 об 10:30 год.
21.05.2021 до суду надійшла заява позивача, в якій просить суд розглянути справу за наявними матеріалами без його участі.
Ухвалою від 25.05.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/420/21 та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.06.2020 об 11:00 год.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Відповідачем відзиву на позовну заву не надано.
На адресу суду повернулись ухвали суд від 05.04.2021 та від 29.04.2021 направлені відповідачу з відмітками пошти - "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На виконання приписів господарського процесуального кодексу України, ухвали суду винесені у даній справі направлені учасникам провадження рекомендованою поштою з повідомленням.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, вищевказані ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73039, м. Херсон, вул. Сенявіна, 156, корпус 5, кв. 25.
Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Суд долучає до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення
Дослідивши матеріали справи, суд
встановив:
01 жовтня 2019 між Фізичною особою-підприємцем Білозор Володимира Анатолійовича (далі - Позивач, Продавець) та Фізичною особою-підприємцем Бершаковим Петром Валерійовичем (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 7 (далі - Договір) за умовами якого, позивач продає, а відповідач покупає жатку КМС-8 (далі-Товар), вказані в супровідних документах і на умовах викладених в Договорі.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином, Договір поставки є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальна вартість товару відповідно до п. 2.1., Договору становить 95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
За умовами п. 3.1., Договору покупець здійснив передоплату за товар у розмірі 40 000 гривень 00 коп.
Відповідно до п. 3.2., Договору остаточний розрахунок у розмірі 55 000 гривень 00 копійок повинен був здійснений між сторонами в строк до 15.10.2019 року.
Факт здійснення передоплати у розмірі 40 000,00 гривень підтверджується власноручно складеною розпискою Відповідача від 01.10.2019 року, крім того факт отримання передоплати у розмірі 40 000,00 гривень за вказаним договором не оспорюється позивачем.
Станом на 31 березня 2021 року Відповідачем - ФОП Бершаков П.В., умови договору виконані у повному обсязі не були, чим зумовлено порушення майнових прав та інтересів Позивача - ФОП Білозор В.А.
З метою досудового врегулювання спору, Позивач направляв на адресу Відповідача претензію: № 01/2021 від 18.01.2021р. Проте вказана претензія залишена Відповідачем без реагування.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим у відповідності до ч. 1 статті 692 того ж Кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми слідує висновок, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 55 000 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань нарахував суму 3% річних в розмірі 2 404,93 грн. та 4 141,50 грн. інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.3., Договору, було встановлено відповідальність покупця, відповідно до якого за порушення строків оплати останній сплачує неустойку у розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення здійснення розрахунку.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань нарахував суму неустойки в розмірі 586 300 грн.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов'язку.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України). При цьому пеня може обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання не лише за кожен день прострочення виконання, а й місяць (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у пункті 73 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Отже, розмір погодженої сторонами у договорі неустойки, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, за своєю природою відповідає поняттю "пеня".
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищезазначене, судом здійснено власний розрахунок пені:
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
55000грн.16.10.201915.04.2020
Процентна ставка пені:2 x ставок НБУ
Розраховується за формулою:
[Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів]
Розрахунок пені
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
16.10.201924.10.2019955 000.0016.533447.53
25.10.201912.12.20194955 000.0015.5312 288.90
13.12.201930.01.20204955 000.0013.5271 988.11
31.01.202012.03.20204255 000.0011221 388.52
13.03.202015.04.20203455 000.0010201 021.86
Всього: 7 134.94
Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказані періоди складає 7 134.94 грн., який підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст.129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений згідно з п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а позовні вимоги задоволено частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та підлягає стягненню в дохід державного бюджету.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бершакова Петра Валерійовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Білозор Володимира Анатолійовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за Договором купівлі-продажу № 7 від 01.10.2019 в розмірі 68 681 гривень 37 коп. з яких: 55 000 гривень 00 коп. - основна сума боргу за договором, 7 134 гривень 94 коп. - пеня, 4 141 гривень 50 коп. - інфляційні втрати, 2 404 гривень 93 коп. - 3% річних.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бершакова Петра Валерійовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1030,22 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання та підпису повного тексту рішення - 24.06.2021.
Суддя В.П.Ярошенко