ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/5074/21
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго»
до Фізичної особи-підприємця Панченко Тамари Федорівни
про стягнення 28 722,44 грн.,
Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» (надалі - ПАТ «Центренерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Панченко Тамари Федорівни (надалі - ФОП Панченко Т.Ф.) про стягнення 28 722,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №15/152 від 24.12.2010 послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 21 141,92 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 636,78 грн., 3% річних у розмірі 819,31 грн. та інфляційних у розмірі 1 124,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Вказана ухвала вручена відповідачу 17.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105474505304, проте відповідач правом на подання відзиву не скористалась, заперечення стовно позову до суду не подала.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
24.12.2010 між ПАТ «Центренерго» (виконавець) та ФОП Панченко Т.Ф. (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від №15/152 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, підігріву води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Споживач може застосовувати авансові платежі.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що облік спожитої послуги проводиться згідно п. 2.1 та додатку 1 до договору, які фіксуються у двосторонньому акті про надання (споживання) послуги (далі - акт), що підписується виконавцем та споживачем.
У разі необґрунтованого не підписання акта споживачем, підписаний виконавцем в односторонньому порядку акт, вважається первинним документом та підставою для проведення розрахунків, формування доходів та дебіторської заборгованості (п. 3.3 Договору).
На виконання умов Договору, за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та з жовтня 2020 року по грудень 2020 року, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 21 141,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання (отримання) комунальних послуг та рахунків-фактури.
Спір виник у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 21 141,92 грн.
Договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи (акти надання (отримання) комунальних послуг та рахунки-фактури) підтверджується надання позивачем та отримання відповідачем послуг за Договором за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та з жовтня 2020 року по грудень 2020 року на загальну суму 21 141,92 грн.
При цьому, з наявних в матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається отримання відповідачем актів надання (отримання) комунальних послуг та рахунків-фактур за заявлений період.
Вказані акти не підписані з боку відповідача, проте в силу п. 3.3 Договору послуги за ними вважаються прийнятими ФОП Панченко Т.Ф. з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів заперечення відповідачем стосовно таких послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору, у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та з жовтня 2020 року по грудень 2020 року на підставі Договору послуг у загальному розмірі 21 141,92 грн., а строк виконання такого зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 21 141,92 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Центренерго» про стягнення з ФОП Панченко Т.Ф. заборгованості у розмірі 21 141,92 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 636,78 грн., 3 % річних у розмірі у розмірі 819,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 124,43 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 16.11.2018 по 11.02.2021.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 3.7 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі 0,01 відсотків.
Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено невірне нарахування пені, 3% річних та інфляційних з огляду на те, що позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, позивачем безпідставно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні 16.12.2018, 17.12.2018, 16.12.2019, 16.02.2020, 17.02.2020, 16.03.2020 та 16.11.2020 оскільки 15.12.2018, 15.12.2019, 15.01.2020, 15.02.2020, 15.03.2020 та 15.11.2020 є вихідними днями.
Здійснивши власний розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 346,25 грн., 3% річних у розмірі 815,45 грн. та інфляційні у розмірі 1 124,43 грн.
В іншій частині пеня та 3% річних нараховані безпідставно, а відтак в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП Панченко Т.Ф. на користь ПАТ «Центренерго» заборгованості у розмірі 21 141,92 грн., пені у розмірі 346,25 грн., 3% річних у розмірі 815,45 грн. та інфляційних у розмірі 1 124,43 грн. В іншій частині (пеня у розмірі 5 290,53 грн. та 3% річних у розмірі 3,86 грн.,) в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Панченко Тамари Федорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, будинок 49; ідентифікаційний код 22927045) в особі Відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» (84792, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Свідлодарськ; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 00131245) заборгованість у розмірі 21 141 (двадцять одна тисяча сто сорок одна) грн. 92 коп., пеню у розмірі 346 (триста сорок шість) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 45 коп., інфляційні у розмір 1 124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1 851 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна) грн. 57 коп. Видати наказ.
3 В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий