ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/5350/21
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарантія і Я»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
про стягнення 21 911,50 грн.,
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарантія і Я» (надалі - ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «Еталон») про стягнення 21 911,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №899-04-20-03-203 від 28.12.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Nissan Qashkai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201022202, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана), позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
20.04.2021 через канцелярію суду від представника ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку передбаченому положеннями ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак відсутнє порушене право відповідача на виплату страхового відшкодування.
29.04.2021 через канцелярію суду від ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких позивач підтримує позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стверджує про відсутність законодавчо визначеної необхідності звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування посилаючись, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного суду, викладені в постанові від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
28.12.2020 між ТДВ «Страхова компанія «Гарантія і Я» (страховик) та Селянським (фермерським) господарством «Сад» (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №899-04-20-03-203 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, зокрема, автомобілем Nissan Qashkai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
30.01.2021 о 10:47 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись у Самбірському р-ні Львівської області в селі Викоти, будучи неуважним під час руху, не врахував слизької дороги та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Qashkai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Факт здійснення вказаної ДТП зафіксовано у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, з якого вбачається вина ОСОБА_1 у скоєнні спірної ДТП.
Відповідно до рахунку №0000012448 від 03.03.2021, складеного СТО, вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Qashkai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодженні при ДТП, складає 21 911,50 грн.
На підставі страхового акту №56-21-03-04 від 09.03.2021, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок СТО суму страхового відшкодування у розмірі 21 911,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №267 від 25.03.2021.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вбачається з повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201022202, яким передбачено, що франшиза за ним становить 2 600,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Qashkai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, становить 21 911,50 грн., яка повністю сплачена позивачем на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням №267 від 25.03.2021.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) №201022202 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд відзначає, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, що свідчить про те, що строк здійснення спірного відшкодування не настав.
Відповідно до приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто, важливою умовою застосування судом обраного позивачем способу захисту права або інтересу є його доведення останнім факту порушення такого права чи інтересу.
В той же час, судом встановлено, що як на момент звернення позивача до суду так і на момент розгляду справи по суті строк виконання відповідачем грошового зобов'язання не настав, а відтак підстав вважати наявним порушене право позивача щодо отримання спірної суми страхового відшкодування відсутні.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що стягнення в судовому порядку з відповідача спірного страхового відшкодування за відсутності вчинення визначеного Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» комплексу узгоджених дій (в т.ч. щодо повідомлення страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ про настання відповідного страхового випадку, з моментом чого пов'язується виникнення у нього можливості реалізувати закріплені в Законі права на отримання інформації та витребування документів задля встановлення всіх обставин страхового випадку, адже останній не є його учасником, а тим більше - суб'єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО)) нівелюватиме суть та мету здійснення такого виду ліцензійної діяльності, яка спрямована на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відтак, виключно за наслідками вчинення наведених дій, які зумовлюють початок перебігу встановленого законодавцем в положеннях ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку на прийняття страховиком рішення щодо відповідного страхового випадку, та у випадку не здійснення страхової виплати (неповної її виплати) за спливом такого строку чи повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування взагалі, можна вести мову про існування порушених прав потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, що підлягає судовому захисту.
Однак, в даному випадку звернення позивача з даним позовом до суду є передчасним, адже матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими чинне законодавство України, що регулює спірні правовідносини, надає можливість для висновку про існування порушених прав позивача, що не позбавляє його можливості у випадку не здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування у визначені строки або повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у його виплаті повторно звернутися з позовом до суду.
Щодо посилання позивача на судову практику судів касаційної та апеляційної інстанції у подібних правовідносинах суд зазначає наступне.
По-перше, частиною 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який чітко та однозначно передбачає умовою для одержання страхового відшкодування звернення до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про страхове відшкодування, є обов'язковим для суду.
Натомість ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає врахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Тобто, висновки суду касаційної інстанції (в тому числі, Великої Палати Верховного Суду) щодо застосування норм права, викладені у постановах по іншим справам, мають рекомендаційний характер.
Водночас, в даному випадку у суду відсутні сумніви та альтернатива у виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин, оскільки приписи ст.ст. 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають спеціальний та імперативний характер, а відтак і відсутня необхідність у врахуванні висновків суду касаційної інстанції.
Суд не враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов'язання може бути встановлений як договором, так і законом.
В даному випадку п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено строк виконання зобов'язання із виплати страхового відшкодування - 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у статті 35 цього Закону.
Визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки на вчинення певних дій (звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, строк розгляду даної заяви, строк для здійснення страхової виплати тощо) зумовлені суттю та специфікою страхової діяльності - страховик за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ не являється учасником делікту та фактично на оплатній основі відповідає в певній частині шкоди за вчинення винною особою правопорушення.
Відтак, законодавець, встановлюючи відповідні строки (строк в один рік з дати настання ДТП для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування; 90 днів з моменту одержання заяви для здійснення виплати страхового відшкодування та відповідних документів), мав на меті забезпечити можливість страховику (який, на відміну від страховика за договором КАСКО, не є обізнаним про настання страхового випадку до звернення до нього із заявою про страхове відшкодування та не є суб'єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) перевірити відомості щодо обставин настання страхового випадку (наприклад, перевірити чи не є такий випадок «страховим шахрайством») та перевірити вірність визначеного розміру шкоди.
Також враховуючи зумовлену специфікою страхової діяльності велику кількість страхових випадків, які настають щоденно, встановлення даних строків надає можливість страховику планувати свою фінансову діяльність та рівномірно розподіляти витрати на виплату страхового відшкодування з метою недопущення настання неплатоспроможності такого суб'єкта господарювання.
Як вбачається з усталеної судової практики в інших категоріях спорів якщо станом на дату розгляду справи по суті у відповідача не наступив строк виконання зобов'язання, суди відмовляють у задоволенні позову з огляду на відсутність порушеного права у позивача.
Звернення потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, безпосередньо до суду має своїм наслідком ситуацію, коли позов пред'являється до дати настання обов'язку із здійснення виплати та навіть до дати початку перебігу встановленого законом строку для виконання зобов'язання та, враховуючи, що дана категорія справ в тотальній більшості випадків розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, тобто, строк її розгляду повинен не перевищувати 60 календарних днів, то фактично станом на дату розгляду справи строк виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ свого обов'язку з здійснення страхової виплати є таким, що не настав.
Суд погоджується, що вказаним Законом не передбачено обов'язку потерпілого або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, звернутись до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про страхове відшкодування, однак в даному випадку одержання страхового відшкодування це право особи, яке остання може реалізовувати або не реалізовувати.
У разі якщо потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, бажає реалізувати своє право та одержати страхове відшкодування, то відповідно має вчинити визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дії - звернутись до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ із заявою про виплату страхового відшкодування, яка повинна відповідати встановленим ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимогам, та долучити до такої заяви передбачені цією ж статтею документи.
Саме з моментом подання у передбаченому ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку заяви даний Закон пов'язує виникнення у страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ обов'язку з виплати страхового відшкодування, початок перебігу строку на виконання такого обов'язку та відповідно відповідальність за порушення такого строку.
Наведене Великою Палатою Верховного Суду при прийнятті постанови від 11.12.2019 у справі №465/4287/15 не враховувалось та відповідно наведеним обставинам не надано правової оцінки, а також приймаючи до уваги, що дана постанова не є остаточним судовим рішенням (справу №465/4287/15 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції), суд вважає за необхідне керуватися висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, однак дана правова позиція передбачає, що для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 Кримінального кодексу України, попереднє звернення потерпілого до цього страхового бюро із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковим.
Тобто, правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к, поширюється на вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, на що звертав увагу Верховний Суду у своїй постанові від 25.02.2021 у справі №643/4766/17.
В свою чергу, правова позиція з приводу обов'язковості звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, постановах Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №910/10075/19, від 20.02.2019 у справі №201/8286/16-ц, від 24.04.2019 у справі №643/19957/15-ц, від 02.12.2018 у справі №641/8243/14-ц, від 14.06.2018 у справі №357/9466/15-к, а також постановах Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №910/7736/20, від 15.02.2021 у справі №910/9468/20, від 30.11.2020 у справі №910/7452/20.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування задоволенню не підлягають.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гарантія і Я» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий