Справа № 442/5846/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/811/1467/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:39
10 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.
при секретарі Матяш С.І.
з участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області - Лаврись Наталії Михайлівни про визнання іпотечного договору недійсним, скасування його та визнання постанови про арешт майна незаконною та її скасування, витребування майна, визнання права власності,-
01.09.2016 позивач, в інтересах якого діє ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідачів та третіх осіб про витребування від ОСОБА_6 житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою - 55,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 264037246106; визнавши за ним право власності на таке майно.
В обґрунтування позову вказує на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2013 у справі №442/4512/13 позов ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради задоволено - встановлено факт проживання однією сім'єю між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку, що по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 105,9 кв.м., та житловою - 55,1 кв.м. Однак рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 дане рішення скасовано, у позові відмовлено.
Проте, будучи обізнаною у прийнятті вищевказаного рішення, ОСОБА_4 вчинила умисні дії з його відчуження. Адже з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №66991972 від 31.08.2016 власником житлового будинку на вказаний будинок є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу №53, посвідченого 05.02.2016, приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лаврись Н.М..
04.02.2016 Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, видано Довідку №101, з якої вбачається, що вказаний будинок належить на праві власності ОСОБА_8 (1/2 ідеальна частка) та ОСОБА_5 ( 1/2 ідеальна частка).
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21.06.2016 ОСОБА_5 визначено додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вжив всі дії для оформлення спадщини після смерті матері та звернувся до приватного нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва про прийняття спадщини. Проте внаслідок оформлення спадкового майна протиправними діями ОСОБА_4 на іншу особу, він позбавлений можливості прийняти спадщину за померлою матір'ю у встановленому законом порядку.
25.05.2018 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 з урахуванням збільшених позовних вимог, звернулася до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи без самостійних вимог: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лаврись Наталії Михайлівни в якому просить: визнати Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 26.02.2016, посвідчений Лаврись Н.М., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за № 68 та заборону, зазначену в такому договору, зареєстровану в реєстрі за №68,70, недійсним та скасувати; визнати постанову Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номеру : ВП 51497060, виданої 05.07.2016, згідно якої накладено арешт та оголошено заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , незаконною та скасувати, також просить витребувати від ОСОБА_6 : житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою - 55,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку : 833116846106, кадастровий номер : 4610600000:01:003:0059, визнавши за ним право власності на таке майно.
В обґрунтування такого позову ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_5 є власником 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 17.03.1972, виданого після смерті батька. Друга частина будинку належала його матері ОСОБА_8 . Крім 1/2 ідеальної частини вищевказаного будинку їй належала земельна ділянка під обслуговування такого будинку та господарських споруд площею 0,0811 га. Ще до дня смерті мати ОСОБА_5 - ОСОБА_8 залишила після себе заповіт, згідно якого заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що належатиме їй на день смерті, своєму єдиному синові - ОСОБА_9 .
На день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 проживав у США, де і проживає по сьогоднішній день та в силу своєї хвороби ( він є інвалідом) вчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини не зміг, а подав тільки її після визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважає, що за рішенням суду, яке було скасовано апеляційним судом Львівської області, ОСОБА_4 незаконно заволоділа чужим майном, і як чітко вказано в рішенні Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 спірний будинок вибув з володіння позивача ОСОБА_5 поза його волею, а ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_6 , згідно якого продала ОСОБА_6 житловий будинок з мансардою. 05.02.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено також договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0811 га, що по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 вжив всі необхідні дії щодо оформлення спадщини після смерті своєї матері, звернувся до нотаріуса особисто із заявою про прийняття спадщини. Проте, внаслідок оформлення спадкового майна, яке йому належало на правах власності ( 1/2 ідеальна частина будинку) протиправними діями ОСОБА_4 на іншу особу - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 позбавлений був можливості оформити спадщину, яка залишилась йому після смерті матері.
Ухвалою суду від 16.11.2018 даний позов об'єднано вз позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області - Лаврись Наталії Михайлівни про визнання іпотечного договору недійсним, скасування його та визнання постанови про арешт майна незаконною та її скасування.
У подальшому рішенням суду від 28.02.2018 вказаний договір купівлі-продажу був визнаний недійсним. Після набрання законної сили рішенням суду ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 було внесено зміни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Після цього, вона звернулася в інтересах ОСОБА_5 до нотаріуса для оформлення спадкових прав її довірителя. Але як їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_7 26.02.2016 уклав іпотечний договір з відповідачкою ОСОБА_6 , де Іпотекодавцем виступила ОСОБА_6 , а майно, яке передала в заставу, як предмет іпотеки, є майно, яке на підставі вище зазначених рішень судів та витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, їй не належить.
За таких обставин ОСОБА_5 позбавлений права як володіти, так і розпоряджатися своїм майном.
Вважає, що за таким правочином мав місце обман.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 26.02.2016, посвідчений Лаврись Н.М., приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області, зареєстрований в реєстрі за №68 та заборону, зазначену в такому договорі, зареєстровану в реєстрі за №68,70, недійсним та скасувати, номери записів обтяження: 134622027, 13462359, дата реєстрації 26.02.2016.
Постанову Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер : ВП 51497060, видану 05.07.2016, згідно якої накладено арешт та оголошено заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 - скасовано.
Витребувано від ОСОБА_6 : житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою - 55,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку: 833116846106, кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з чотирьох житлових кімнат, однієї кухні, загальною площею 105,9 кв.м., житловою - 55,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 833116846106, кадастровий номер : 4610600000:01:003:0059.
В частині позовних вимог про визнання незаконної постанови Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії та номер : ВП 51497060, видану 05.07.2016, згідно якої накладено арешт та оголошено заборони на відчуження житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 551,20 грн. сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 4059,96 грн. судового збору.
Зазначено, що заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.09.2016 продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 , подавши апеляційну скаргу.
Вказує, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в позові ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_5 є власником 1/2 ідеальної житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину від 17.03.1972 року, виданого після смерті батька. Друга частина будинку належала його матері ОСОБА_8 . Крім ідеальної частини будинку їй належала земельна ділянка під обслуговування такого будинку та господарських споруд площею 0,0811 га. Ще до дня смерті, ОСОБА_8 залишила після себе заповіт, згідно якого заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все, що належатиме їй на день смерті, своєму єдиному сину - ОСОБА_5 . Проте, зазначені факти не відповідають дійсності.
Вказує, що відповідно до свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя від 17.03.1972 року реєстровий № 1590 ОСОБА_8 як дружині ОСОБА_11 належить 1/2 частки у спільному майні подружжя, в тому числі в жилому будинку по АДРЕСА_1 .
Зазначає, що на підставі свідоцтва на спадщину від 17.03.1972 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 успадкували за померлим ОСОБА_11 1/2 частки вищевказаного житлового будинку в рівних частках, тобто по 1/4 кожний.
Вказує, що отримавши згідно свідоцтва на спадщину від 17.03.1972 року 1/4 житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив дарування вказаної частки своїй матері згідно договору дарування від 15.03.1983 року ОСОБА_8 (не навпаки, як зазначається в довідці № 101 від 04.02.2016 року).
Звертає увагу апеляційного суду, що вищевказане вказує на те, що спірний будинок не належав на праві власності ОСОБА_5 , зокрема, на час смерті його матері повноправною власницею обумовленого нерухомого майна була виключно ОСОБА_8 .
Отже, висновки суду першої інстанції у рішенні від 26.12.2018 року про встановлення, що наявними свідоцтвами - про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя від 17.03.1972 року, довідкою № 101 від 04.02.2016 року підтверджується факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 - є необґрунтованими.
Зазначає, що обставини щодо належності земельної ділянки як ОСОБА_5 , так і його матері не є дослідженими, а факт такої належності не є встановленим.
Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року скасувати та постановити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області - Лаврись Наталії Михайлівни про визнання іпотечного договору недійсним, скасування його та визнання постанови про арешт майна незаконною та її скасування, витребування майна, визнання права власності - відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих обставин, що спадкодавцю належало спірне спадкове майно, позивач як спадкоємець за заповітом має право на таке, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, суд дійшов висновку, що право власності на спірне спадкове майно перейшло у порядку спадкування до позивача. Враховуючи те, що позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, а тому є підстави для визнання недійсним та скасування іпотечного договору, скасування постанови про арешт майна, витребування майна від ОСОБА_6 та визнання за ним права власності на таке.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Відповідно до положень ст. 203 та ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1, 3-5ст. 203 ЦК України; недійсною визнається угода, що була укладена з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21.06.2016 у справі №442/462/16 визначено ОСОБА_5 додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27-28).
11.07.2016 рішенням Апеляційного суду Львівської області у цивільній справі №442/4512/13 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.10.2013 скасовано та ухвалено нове - в позові ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради про встановлення та визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 105,9 кв.м. та житловою 55,1 кв.м. за набувальною давністю, витребування у відділі РАЦСУ Дрогобицького міськрайонного управління юстиції відомості про актовий запис про смерть ОСОБА_8 - відмовлено (а.с. 24-26).
Таким рішенням встановлено, що наявними свідоцтвами - про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя від 17.03.1972, довідкою №101 від 04.02.2016 підтверджується то факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 13-15).
З копії заповіту, складеного ОСОБА_12 12.02.1999 та посвідченого нотаріально вбачається, що остання на випадок своєї смерті зробила розпорядження, за яким все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, заповіла своєму сину ОСОБА_5 ( а.с. 14, 24-26).
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 13.11.2015 у справі №442/5939/15-ц позов ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради, третьої особи: відділу Держземагенства задоволено - визнано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку, загальною площею 0,0811 га, що по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17.11.2016 вказане рішення скасовано, в позові відмовлено.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом ( ч.4 ст. 82 ЦПК України).
За такими, скасованими рішеннями ОСОБА_4 зареєструвала право власності на вказаний вище будинок та земельну ділянку.
Згідно з довідкою КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» від 25.10.2018 №1880, яка видана ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_2 зареєстрований на праві власності ОСОБА_8 . Дані про власність станом на 31.12.2012.
25.10.2018 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Момот М.О. ОСОБА_5 роз'яснено, що у зв'язку з виявленням заборон, іпотеки та арештів на спадкове майно видати свідоцтво на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 на житловий будинок та земельну ділянку, що по АДРЕСА_1 , неможливо. Зазначено, що при здійснені попередніх перевірок у Державному реєстрі речових прав по вищевказаному нерухомому майні нею, нотаріусом було виявлено заборони на нерухоме майно ( номери записів про обтяження: 13462027, 13462359, дата реєстрації 26.02.2016), обтяження вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки іпотекою (номери записів про іпотеку 13462233, 13462464, дата реєстрації: 26.02.2016), арешти (номери записів про обтяження: 15263102, 15263102,15264104, дата реєстрації:06.07.2016), особа майно якої обтяжується - ОСОБА_6 .
Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №96002886, від 31.08.2017, сформованою приватним нотаріусом Момот М.О., будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 , час державної реєстрації 05.02.2016, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 52, виданий 05.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лаврись Н.М., номер запису про право власності: 13196676. Разом з тим, за таким майном наявний номер запису про іпотеку: 13462464 та №13462233 від 26.02.2016, що здійснений приватним нотаріусом Лаврись Наталією Михайлівною, договір іпотеки, серія та номер :68, виданий 26.02.2016, видавник приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лаврись Н.М.; іпотекодержатель ОСОБА_7 , іпотекодавець - ОСОБА_6 , номер запису про обтяження :13462027 від 26.02.2016.
Аналогічні записи мають місце стосовно земельної ділянки кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059, реєстраційний номер : 833116846106, номер запису про обтяження: 13462359 від 26.02.2016, здійснений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаврись Н.М., а також номер запису про обтяження :15264104 та 15263102 від 06.07.2016, здійснений ОСОБА_13 , Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_5 , заявлений до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 задоволено - визнанано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 житловий будинок з мансардою, загальною площею 105,9 кв.м., житловою - 55,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 264037246106; земельну ділянку площею 0,0811 га, що на АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку: 833116846106, кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059 - визнано недійсним ( справа №442/6614/17).
Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від липня 2016 у виконавчому провадженні ВП №51497060, що винесена державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області Федурко Н.В. за виконавчим листом №442/4002/16-ц, виданого 22.06.2016 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заборгованості за договором позики від 24.02.2016 у розмірі 20000 грн., накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0811 га, що по АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 105,9 кв.м., за тою ж адресою.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що оскаржуваний договір іпотеки був укладений 26.02.2016 на спірне майно, саме тоді коли спір про право ОСОБА_4 , яка його також встигла відчужити ОСОБА_6 , а та в свою чергу передала в іпотеку ОСОБА_7 , був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, відчуження майна відбулось без наявності правової підстави, речового права, в зв'язку з чим такий договір іпотеки підлягає скасуванню і як наслідок підлягає скасуванню постанова державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП 51497060, видана 05.07.2016, без визнання такої незаконною, оскільки така прийнята у межах повноважень державного виконавця.
Оскаржуваний договір іпотеки укладений 26.02.2016 на спірне майно, саме тоді коли спір про право ОСОБА_4 , яка його також встигла відчужити ОСОБА_6 , а та в свою чергу передала в іпотеку ОСОБА_7 , був предметом розгляду в суді апеляційної інстанції. Тобто відчуження майна відбулось без наявності правової підстави, речового права. Відтак, такий підлягає скасуванню і як наслідок підлягає скасуванню постанова державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер : ВП 51497060, видана 05.07.2016, без визнання такої незаконною, оскільки така прийнята у межах повноважень державного виконавця.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст.317,319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом в установленому порядку були визнані правомірними.
Таким чином, при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає витребуванню
Відповідно до правової позиції, викладеної судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 16 вересня 2015 року по справі №6-1203цс15, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
Суд першої інстанції доречно зверну увагу, що згідно до п.26 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснюється, що відповідно до положень ч.1 ст.388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
Згідно п. п. 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Згідно ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. ст.1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За нормами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Позивачу судом визначено додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він є спадкоємцем останньої черги за заповітом, однак оформити свої спадкові права на спірне майно не має змоги через наявності арешту та заборон, які накладені за скасованими рішеннями судів, та за наслідками укладеного договору купівлі-продажу, який також визнаний недійсним.
З огляду на наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що спадкодавцю належало спірне спадкове майно, позивач як спадкоємець за заповітом має право на таке, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, суд дійшов висновку, що право власності на спірне спадкове майно перейшло у порядку спадкування до позивача. Враховуючи те, що він позбавлений можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку, а тому є підстави для визнання недійсним та скасування іпотечного договору, скасування постанови про арешт майна, витребування майна від ОСОБА_6 та визнання за ним права власності на таке.
Доводи скаржника про те, що спірний будинок не належав на праві власності ОСОБА_5 на час смерті його матері, а повноправною власницею спірного майна була ОСОБА_8 жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, позовні вимоги про витребування спірного житлового будинку і земельної ділянки є безпідставними.
Що ж до покликання скаржника на те, що заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2018 року у справі №442/6614/17, яким визнано договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 житловий будинок з мансардою, загальною площею 105,9 кв.м., житловою площею 55,1 кв.м., від 05.02.2016р, номер запису про право власності 13197331, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 264037246106, договір купівлі-продажу серії та номеру 53, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер :28174544 від 10.02.2016р. недійсним та скасовано його; визнано договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 05.02.2016р. земельну ділянку площею 0,0811 га., що знаходиться па АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, де номер запису про право власності : 13196676, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 833116846106, кадастровий номер: 4610600000:01:003:0059, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28173354 від 10.02.2016р. недійсним та скасовано його, було скасоване 29 листопада 2018 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, проте, 28 травня 2019 року цим же судом ухвалено рішення аналогічне за змістом резолютивної частини рішенню від 28 лютого 2018 року, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що згадані договори купівлі продажу житлового будинку з мансардою та земельної ділянки, не є скасованими.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник