Справа № 453/135/20 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/1696/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:1
10 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.,
при секретарі Матяш С.І.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати недійсним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області №272 від 11 квітня 2018 року «Про виділення пішоходного проходу та проїзду гужовим транспортом біля господарства ОСОБА_3 »(надалі - Рішення).
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваним рішенням вирішено відновити пішохідний прохід та проїзд гужовим транспортом біля його господарства в АДРЕСА_1 та зобов'язано не заперечувати і не перекривати даний проїзд жителям вул.Шевченка в селі Опорець Сколівського району Львівської області. Оскаржуване Рішення є незаконним оскільки, прийняте з порушенням норм матеріального права та порушує його законні права та інтереси.
Зокрема вказує, що проживає у приватному житловому будинку в АДРЕСА_1 . Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2091 га., яка ним приватизована на підставі рішення 14 сесії 4 скликання Оперецької сільської ради Сколівського району Львівської області від 27 серпня 2005 року № 45. На підставі даного рішення ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191 від 06 листопада 2008 року, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 4624584900:01:003:0041. На звороті даного державного акта розташований план земельної ділянки з описом її меж по суміжних землекористувачах. Так, згідно зазначених меж, від точок А-Б землі гр. ОСОБА_4 , від Б-В землі гр. ОСОБА_5 , від В-Г землі гр. ОСОБА_6 , від Г-Д землі ОСОБА_1 , від Д-А землі сільської ради. Така конфігурація переданої йому у приватну власність земельної ділянки в процесі приватизації була погоджена ним із всіма сусідами та Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області а тому, ніякої дороги між будинковолодіннями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не було і немає.
Крім того вказує, що відповідачем надано йому відповідь від 10 вересня 2019 року, згідно якої вбачається, що пішохідний прохід проходить через приватизовану у 2005 році ним земельну ділянку. Питання про відміну оскаржуваного Рішення буде винесено на чергове засідання сесії.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2020 року позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області ХV сесії VII скликання № 272 від 11 квітня 2018 року «Про виділення пішоходного проходу, проїзду гужовим транспортом біля господарства ОСОБА_3 ».
Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області.
ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що своїм рішення сільська рада відновила справедливість, оскільки на підставі оспорюваного рішення сільської ради мешканці села мають можливість користуватися дорогою, оскільки ОСОБА_1 фактично було приватизовано частину вулиці біля свого господарства. Звертає увагу, що за зверненнями мешканців села було визнано нечинним рішення Опорецької сільської ради в частині передачі в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку(у яку ввійшла частина вулиці) та недійсним ОСОБА_7 акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2091 га. Звертає увагу, що суд не в праві був приймати оскаржуване рішення, оскільки у нього не було правових підстав визнавати недійсним рішення сесії Опорецької сільської ради, оскільки воно прийняте в межах повноважень сесії сільської ради та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Опорецька сільська рада Сколівського району Львівської області вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що суд не в праві був приймати оскаржуване рішення, оскільки у нього не було правових підстав визнавати недійсним рішення сесії Опорецької сільської ради, так як воно прийняте в межах повноважень сесії сільської ради та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначає, що скасоване судом рішення було ухвалене в інтересах територіальної громади і її мешканців відповідно до норм ч.3 ст. 83 Земельного Кодексу України, які суд проігнорував в своєму рішенні. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
17 липня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому він зазначає про законність оскаржуваного судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, оскільки відновлений Рішенням відповідача пішохідний прохід та проїзд гужовим транспортом проходить по його земельній ділянці і порушує його права власника земельної ділянки на право безперешкодного володіння та користування земельною ділянкою. Просить апеляційні скарги ОСОБА_2 та Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача на спростування доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської областіпідлягають до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що відновлений Рішенням відповідача пішохідний прохід та проїзд гужовим транспортом проходить по земельній ділянці позивача ОСОБА_1 , порушує права позивача ОСОБА_8 , як власника земельної ділянки на право безперешкодного володіння та користування земельною ділянкою.
З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 15 та ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання . Одним з способів захисту особою свого цивільного права є визнання незаконним рішення органів державної влади чи органу місцевого самоврядування, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до пункту «Г» частини 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.
Відповідно ч.1 та ч.2 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у приватному житловому будинку в АДРЕСА_1 . Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2091 га., яка ним приватизована на підставі рішення 14 сесії 4 скликання Оперецької сільської ради Сколівського району Львівської області від 27 серпня 2005 року № 45. На підставі даного рішення ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191 від 06 листопада 2008 року, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, кадастровий номер: 4624584900:01:003:0041. На звороті даного державного акта розташований план земельної ділянки з описом її меж по суміжних землекористувачах. Так, згідно зазначених меж, від точок А-Б землі гр. ОСОБА_4 , від Б-В землі гр. ОСОБА_5 від В-Г землі гр. ОСОБА_6 , від Г-Д землі ОСОБА_1 , від Д-А землі сільської ради. Така конфігурація переданої йому у приватну власність земельної ділянки була в процесі приватизації і погоджена із землекористувачами. Даний державний акт на право власності земельної ділянки оспорила ОСОБА_6 .
Згідно норм ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року у справі №453/222/19 за позовом ОСОБА_6 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області та ОСОБА_1 , з участю третіх осіб - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання незаконним рішення у частині передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні проїздом, яке набрало законної сили і яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, визнано незаконним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області № 45 від 27.08.2005 року «Про передачу у власність земельну ділянку у с. Опорець ОСОБА_1 », - у частині передачі ОСОБА_1 безкоштовно у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,20 га.; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 451191, виданий Опорецькою сільською радою Сколівського району Львівської області 06.11.2008 року на ім'я ОСОБА_1 , який посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,2091 га, розташовану у с. Опорець Сколівського району Львівської області, із цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку (кадастровий номер земельної ділянки: 4624584900:01:003:0041); зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні проїзною дорогою до належних їй житлового будинку та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_1 , - шляхом демонтажу дерев'яної огорожі.
На рішення Сколівського районного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року у справі №453/222/19 під час розгляду даної справи, суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку, що рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області ХV сесії VII скликання № 272 від 11 квітня 2018 року «Про виділення пішоходного проходу, проїзду гужовим транспортом біля господарства «Михайлечка Ігната Михайловича», порушує права ОСОБА_1 , в той час, як на момент ухвалення судом рішення, земельна ділянка яку виділено для пішоходного проходу, проїзду гужовим транспортом біля господарства ОСОБА_1 йому не належала, в вз'язку з чим позов ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області №272 від 11 квітня 2018 року «Про виділення пішоходного проходу та проїзду гужовим транспортом біля господарства «Михайлечко Гната Михайловича» не підлягає до задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області- задовольнити.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2020 рокускасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області, з участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання рішення недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1261,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) в користь Опорецької сільської ради Сколівського району Львівської області (ЄДРПОУ: 04370550)судові витрати в розмірі 1261,20 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року
Головуючий: О.Я.Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник