Номер провадження: 22-ц/813/1462/21
Номер справи місцевого суду: 501/605/20
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Громік Р. Д.
15.06.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заданої неправомірними діями малолітньої особи,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
21 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заданої неправомірними діями малолітньої особи.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 20 серпня 2016 року його автомобілю - Тойота Королла, державний номер НОМЕР_1 , була завдана шкода у вигляді розбитого скла, малолітньою особою - ОСОБА_3 . Протягом чотирьох років мати малолітнього відверто ігнорує в добровільному порядку відшкодування позивачу шкоди, завданої діями малолітньої дитини. Злочином завдано матеріальну шкоду позивачу у розмірі 19 756,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 140 000,00 грн. яку він просить стягнути з відповідача. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 102,00 грн..
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2020 року позовну заяву позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заданої неправомірними діями малолітньої особи задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 19 756,00 грн та моральну шкоду в розмірі 14 000,00 грн. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази завдання шкоди автомобілю саме ОСОБА_3 .
Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу вмотивовано тим, що наданими матеріалами доведено, що саме ОСОБА_3 стріляв в його автомобіль; це доведено його особистими показами (диск з записом його допиту в матеріалах справи наявний).
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 15 червня 2021 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції послався на те, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», д/н НОМЕР_2 зареєстрована від 06.10.2012р. на власника ОСОБА_4 (а.с. 6).
Відповідно копії паспорту серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , зазначено про реєстрацію шлюбу від 09.02.1986р. з ОСОБА_5 (а.с. 4).
Згідно рахунку на оплату №1663 від 14.02.2020р. ТОВ «В-Е П «Інжпроект» щодо розрахунку ремонтних робіт авто в розмірі 19 756,80 грн. (а.с. 7).
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно положень ч. 1 ст. 1178 ЦК України відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Згідно з положенням статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Щодо морального відшкодування, то суд першої інстанції зазначив, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням (пошкодженням) її майна (ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, з урахуванням інших обставин, що мають значення для справи (ч.3 ст.23 ЦК України).
Осягнути в повній мірі рівень перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних з пошкодженням його майна, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко. Враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 140 000,00 грн..
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що внаслідок вчинення своїми неправомірними діями малолітньої особи ОСОБА_3 - відповідачем за якого є його мати - ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду позивачу ОСОБА_2 , яка в добровільному порядку відповідачем не відшкодована, а тому суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 19 756,00 гривень завданої майнової шкоди, моральної шкоди в розмірі 14 000,00 грн., та судові витрати в розмірі 2102,00 грн..
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом зазначених норм підставою цивільної відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки заподіювача, його вина, негативні наслідки у вигляді втрати чи пошкодження майна та причинний зв'язок між цими діями та наслідками.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи. Залежно від характеру юридичного обов'язку, покладеного на особу правовим актом, договором, службовими обов'язками тощо, протиправна поведінка може бути у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності.
Майнова шкода, грошовим виразом якої є збитки, поділяється на реальну шкоду, якою є витрати на відновлення порушеного права у зв'язку з втратою та пошкодженням майна, а також упущену вигоду, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (стаття 22 ЦК).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв'язок).
Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов'язку її передбачити.
Відшкодування шкоди на підставі спеціальних умов відповідальності відбувається в межах спеціальних деліктів.
Так, частиною першою статті 1178 ЦК України передбачено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
За загальним правилом цього положення відповідальність за шкоду, завдану малолітніми особами, несуть батьки (усиновлювачі), опікуни малолітньої особи або інша фізична особа, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи. Оскільки обов'язок здійснювати виховання дитини покладається в рівній мірі на обох батьків, обидва батьки в рівній мірі несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою. При цьому відповідальність покладається на них незалежно від того, чи проживають вони разом з дитиною, чи ні.
Судом першої інстанції не було залучено у якості співвідповідача батька ОСОБА_6 .
Положеннями частини другої статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилами статті 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції помилково встановлено доведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями малолітнього ОСОБА_6 та пошкодження автомобілю Тойота Королла, державний номер НОМЕР_1 .
Колегія суддів зазначає, що жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, ОСОБА_2 не надано.
Диск, який доданий до матеріалів справи, містить технічні записи судових засідань, які відбувались у кримінальному провадженні №501/2080/17, також не є належним доказом підтвердження причинно-наслідкового зв'язку.
Щодо моральної шкоди, то судова колегія зазначає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, а тому позовні вимоги щодо моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від перших.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2020 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2396,35 гривні, а апеляційна скарга задоволена частково, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 2396,35 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 11 червня 2020 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заданої неправомірними діями малолітньої особи відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_4 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_5 ) сплачену суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2396,35 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 15 червня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк