П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1850/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року, прийняте у складі суду судді Вовченко О.А. в місті Одеса по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ПЕРЕМОГА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2021 року Приватне сільськогосподарське підприємство «ПЕРЕМОГА» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 23.10.2020 року №0003900703.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року 2021 року позов Приватного сільськогосподарського підприємства «ПЕРЕМОГА» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.10.2020 року №0003900703.
Доводи позовної заяви ґрунтувались на відсутності в наказі про призначення фактичної перевірки будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки. Крім того, за доводами позивача, земельна ділянка за межами села, на якій знаходяться резервуари та зберігається пальне, не має конкретної адреси, тому при отриманні ліцензії ПСП «ПЕРЕМОГА» було зазначено юридичну адресу підприємства.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства «ПЕРЕМОГА» відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на норми Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зазначає, що суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. З 01.04.2020 відповідно ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», у разі зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуватимуться фінансові санкції у розмірі - 500000 гривень.
Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне сільськогосподарське підприємство «ПЕРЕМОГА» (код ЄДРПОУ 05530792) зареєстроване та взяте на облік в контролюючих органах 15.02.2000 року, та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області №4052 від 03.09.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка господарського об'єкту, належного ПСП «ПЕРЕМОГА», за адресою: вул.Перемоги, 4, с.Лісничівка, Балтський р-н., Одеська обл., за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 21.09.2020 року №888/15/08/РРО/05530792 (а.с.13-16, 91-94).
Зазначеною перевіркою встановлені порушення ПСП «ПЕРЕМОГА» ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР та п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
Так, висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що відповідно до ліцензії на право зберігання пального від 30.01.2020 року №15080414202000036 адреса місця зберігання пального: Одеська область, Балтський район с. Лісничівка, вул. Перемоги 4, для потреб власного споживання, загальна місткість резервуарів 82 куб. м. Відповідно до зареєстрованих акцизних накладних від 13.07.2020 р. № 1584, від 20.07.2020 р., №1560, від 23.07.2020 р. №1671, товарно-транспортних накладних від 13.07.2020 року, від 10.07.2020 року №1566, від 23.07.2020 року №1683, видаткових накладних від 13.07.2020 р. №1574, від 20.07.2020 р. №1566 та від 23.07.20 р. №1683 адреса відвантаження пального: ПСП «ПЕРЕМОГА» (код 05530792) зазначено Одеська обл., Балтський район, п. Лісничівка, вул. Перемоги 5. В результаті проведення фактичної перевірки ПСП «ПЕРЕМОГИ» та здійснення виходу за адресою Одеська область, Балтський район с. Лісничівка, вул. Перемоги 4, знаходиться офісне приміщення та відсутні резервуари для зберігання пального.
Також встановлено, що резервуари для зберігання пального знаходяться на тракторній бригаді за межами села (договори оренди або документи, які підтверджують користування перевіряючим не надавалося).
Таким чином, виявлено зберігання пального ПСП «ПЕРЕМОГА» за адресою, відмінною від адреси зберігання, зазначеної у відповідній ліцензії на право зберігання пального, що свідчить, про відсутність ліцензії на право зберігання пального, де фактично зберігається пальне.
До суду відповідачем надано копію акту про відмову від отримання та підписання акту фактичної перевірки ПСП «ПЕРЕМОГА» (а.с.95).
На підставі зазначеного акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області 23.10.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003900703 (а.с.17) про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500000,00 грн.
12 листопада 2020 року ПСП «ПЕРЕМОГА» на вищевказане податкове повідомлення-рішення було подано скаргу та документи до Державної податкової служби України (а.с.20-27), за результатами розгляду якої ДПС прийняло рішення від 28.01.2021 року №2203/6/99-00-06-03-02-06 (а.с.31-35), яким скаргу позивача залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що зазначення позивачем у ліцензії невірної адреси місця зберігання пального відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, а було спричинено недосконалістю чинного законодавства, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій. Крім того, за висновками суду першої інстанції, відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про протиправність прийнятого за її результатами рішення.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.п.61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Як вбачається з наказу Головного управління ДПС в Одеській області №4052 від 03.09.2020 року (а.с. 11), фактичну перевірку позивача було призначено на підставі вимог .п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Водночас, згідно з п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Разом з тим, відповідачем у наказі №4052 від 03.09.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ПСП «ПЕРЕМОВА» (код ЄДРПОУ 05530792)» не зазначено конкретних підстав для проведення перевірки, а вказано лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, обидва які містять посилання на наявність у контролюючого органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Ані до суду першої інстанції, ані до суду інстанції апеляційної відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодних доказів на підтвердження правомірності призначення фактичної перевірки не надано.
При цьому, у постанові Верхового Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
За висновками Верховного Суду, Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).
Згідно положень ст.1 вказаного Закону місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до абз.63 ст.1 Закону №481/95-ВР, Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості про: місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (адреса).
За змістом статті 15 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС в Одеській області 30 січня 2020 року ПСП «ПЕРЕМОГА» видано ліцензію на право зберігання пального реєстраційний номер 15080414202000036 (а.с.10), у якій зазначено адресу місця зберігання пального: 66127, Одеська область, Балтський район, с.Лісничівка, вулиця Перемоги, 4, для потреб власного споживання, загальна місткість резервуарів 82 куб.м.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, місце зберігання пального розташоване на земельній ділянці, яку позивач використовує на підставі угоди про плату за фактичне використання земельної ділянки (а.с.61-64) за межами села Лісничівка, Балтського району, Одеської області, якому не присвоєно кадастрового номеру та адреси.
При цьому суд зазначає, що ПК України та Законом №481/95-ВР не передбачено, яким чином суб'єкт господарювання має зазначати фактичне місцезнаходження резервуарів та ємностей, в яких зберігається пальне, якщо у вказаного місця немає конкретної адреси та воно знаходиться за межами населених пунктів.
Зі змісту ліцензії та з норм Закону №481/95-ВР вбачається, що ліцензіати зобов'язані зазначати саме адресу місця зберігання пального.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Адреса не присвоюється:
1) тимчасовим спорудам;
2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
3) іншим об'єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що існує прогалина у чинному законодавстві, яка і зумовила те, що позивач був змушений зазначити у заяві про видачу йому ліцензії на право зберігання пального адресу його місцезнаходження, а не адресу фактичного місцезнаходження резервуарів та ємностей, в яких зберігається пальне, яка фактично не існує.
Відтак, така правова невизначеність щодо правил ідентифікації фактичного місцезнаходження резервуарів та ємностей, в яких зберігається пальне, якому не присвоєно конкретної адреси, і призвела до застосування до позивача штрафних санкцій.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не доведено того, що позивачем зберігається пальне без наявної ліцензії на право зберігання пального, оскільки така ліцензія ПСП «ПЕРЕМОГА» отримана, а також не доведено, що позивач має більше ніж одне місце зберігання пального.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що зазначення позивачем у ліцензії невірної адреси місця зберігання пального відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, а було спричинено недосконалістю чинного законодавства, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.
Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні наявне посилання лише на статтю 15 Закону №481/95-ВР без зазначення частини, норми якої позивачем на думку відповідача порушено, та на статтю 17 Закону №481/95-ВР без зазначення частини, за якою позивача притягнуто до відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
При цьому, колегія суддів наголошує, що доводи апеляційної скарги повністю дублюють зміст відзиву на адміністративний позов (а.с. 87-90). При цьому вказаним доводам була надана належна правова оцінка судом першої інстанції, а жодних нових доводів апелянтом наведено не було.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ПЕРЕМОГА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва