П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/4057/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Петренко Катерини Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, прийняту у складі суду судді Хом'якової В.В. в місті Херсон по справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Д.Гумуржи від 04.12.2020 № 87-дв "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні управління за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, пункт 7 ч.2 ст.65, п.4 ч.І ст.87 Закону України "Про державну службу",
- поновити ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 04.12.2020,
- стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.12.2019 по час винесення рішення включно з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04.12.2020 року №87-дв "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.12.2020, за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 04.12.2020 року. Стягнуто з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54214 (п'ятдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять) гривень 11 коп. за час вимушеного прогулу з 05.12.2020 по 02.04.2021 включно, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
22 квітня 2021 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення. Вказана заява була обґрунтована тим, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення про стягнення судових витрат.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Петренко Катерина Дмитрівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та винести додаткове рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, яким стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що застосування судом ч.9 ст. 79 КАС України щодо доказів понесення судових витрат з правничої допомоги, які подані безпосередньо до суду 15.01.2021 р. згідно ч.1 ст.79 КАС є помилковим та не відповідає приписам закону. Апелянт зазначає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми у розмірі 10000 грн., яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Апелянт вказує, що договір про надання правової допомоги та квитанцію прибуткового касового ордеру долучено 15.01.2021 р. до матеріалів справи згідно ст. 139 КАС України до закінчення судових дебатів у справі. Апелянт вказує, що оскільки обмежень щодо кількості представників у однієї із сторін законодавство не встановлює, суд, при вирішенні питання відшкодування витрат має керуватись лише критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, тому визначена позивачем загальна сума витрат на правничу допомогу у розмірі 16000 грн. є реальною.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
- щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
- суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
- судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, підставою для ухвалення додаткового судового рішення за правилами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.
Згідно положень ч.4 ст.252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, згідно ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, законодавцем чітко визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в адміністративному позові ОСОБА_1 було заявлено клопотання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.
15.01.2021 представниками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подавались заяви про відкладання розгляду справи, до заяв були додані ордери, та договори про надання правової допомоги, як підтвердження повноважень адвокатів, крім того представник ОСОБА_4 додала до своєї заяви копію платіжного документа про сплату ОСОБА_1 29.12.2020 10000,00 грн. АБ "Катерина Петренко".
Відповідно до ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
При цьому, за правилами ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Отже, можливість взяття судом до уваги поданих сторонами доказів безпосередньо залежить від виконання ними обов'язку з їх надсилання (надання) іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених ч. 9 ст. 79 КАС України.
Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що подані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу документи, всупереч вимог ч. 9 ст. 79 КАС України на адресу відповідача не направлялися, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що та з огляду на те, що вищенаведені документи, надані на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу взагалі не могли бути враховані судом першої інстанції в якості доказів, адже подані з порушенням вимог ч. 9 ст. 79 КАС України без направлення їх копій іншим учасникам справи.
Згідно усталеної практики Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19, від 31.03.2020 року у справі № 726/549/19, від 04.02.2021 року у справі № 806/2299/18).
Таким чином, на момент прийняття рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року, в матеріалах справи були відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, згідно вимог ч.7 ст. 139 КАС України, позивач мав право подати відповідні докази витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, зокрема щодо здійснення правничої допомоги, у строк до 07 квітня 2021 року включно.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, заява позивача про ухвалення додаткового рішення разом із доказами щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду першої інстанції 22 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч.7 ст. 139 КАС України. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних клопотань про поновлення пропущеного строку позивачем не заявлялось.
Відтак, відсутність у матеріалах справи поданих з дотриманням вимог процесуального закону доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, свідчить про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідача, що було вірно враховано судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Петренко Катерини Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва