22 червня 2021 року справа № 580/1957/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
06.04.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, у т.ч. індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 31.12.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до 31.12.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 19.07.2019 до 29.09.2020 (дня виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позов мотивовано тим, що відповідач не виплачував індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період всупереч вимог закону. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою від 21.04.2021 суд повернув позивачу вказану позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби з 19.07.2019 до 29.09.2020 (дня виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Ухвалою від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, у т.ч. індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 31.12.2018;
- зобов'язати військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 до 31.12.2018, - та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.
31.05.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказано, що у зазначений період бюджетні асигнування для виплати індексації грошового забезпечення на надавались, а порядок її виплати за минулий час відсутній. Посилається на роз'яснення МО України від 26.03.2018 №248/1485 та Департаменту фінансів МО України від 08.08.2017 №13700/з та №78/0/66-17.
Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 04.06.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2019 №147 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.07.2019 №24-РС у запас відповідно до п.п. “к” п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 19.07.2019.
На звернення позивача щодо нарахування виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 31.12.2018, відповідач листом від 26.10.2020 №3222 повідомив, що за вказаний період індексація не нарахована та не виплачена у зв'язку з відсутністю фінансування. Зазначено, що механізм нарахування індексації за попередні періоди відсутній.
Тому позивач звернувся з вищевказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Тому невиконання обов'язку з нарахування індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, свідчить про недотримання вимог Закону.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів (мирне володіння його майном), виплата яких передбачена законом.
Будь-які доручення та листи не можуть скасовувати дію чинних законів, оскільки не є нормативно-правовими актами. Отже, телеграма директора Департаменту від 26.03.2018 №248/1485, роз'яснення Мінсоцполітики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №78/0/66-17 відповідно до яких механізму нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Суд врахував, що постановою КМУ від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, у березні місяці 2008 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,8 відсотки.
Отже, грошове забезпечення військовослужбовців підлягало індексації з цього періоду.
Згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала законної сили з 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого збільшилось грошове забезпечення всіх категорій службовців.
Отже, з березня 2018 року змінився базовий місяць для нарахування індексації позивача. Якщо у спірному періоді у календарному місяці величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації у 103 відсотка, за такий місяць індексація не нараховується.
Суд врахував, що з березня 2018 року до грудня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 відсотка.
Тому не нарахування та невиплата відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року до лютого 2018 року включно є протиправною бездіяльністю.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
Оскільки відповідачі, як суб'єкти повноважень, не довели жодним доказом, що у спірних правовідносинах діяли з дотриманням меж, порядку та способу дій, визначених законом, заявлені доводи позивача у вказаній частині є обґрунтованими.
Для відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за наведений період.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не надав доказів його сплати, відсутні підстави для його повернення.
Керуючись ст.ст.2, 6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя О.А. Рідзель