Ухвала
Іменем України
16 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2-9260/2010
провадження № 61-9396ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2020 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду із заявою, в якій просило поновити строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-9260/10, видати дублікат виконавчого листа № 2-9260/10, звернувши до виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 липня 2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», залишено без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року залишено без змін.
04 червня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання
Згідно частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
ТОВ «Вердикт Капітал» реалізувало своє право на апеляційний перегляд ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року.
Стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Ухвали судів першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).
Таким чином, оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, після їх перегляду в апеляційному суді, у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №337/5253/13-ц (провадження №61-10084сво18).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання необхідно відмовити.
Щодо оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в частині видачі дублікатів виконавчих листів
Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови отримано 05 травня 2021 року, на підтвердження чого надано копію супровідного листа Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року та копію конверта Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року із штрихкодовим ідентифікатором за номером 4900090570060.
Ураховуючи наведені у касаційній скарзі доводи стосовно поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому підлягає поновленню.
Водночас у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в частині видачі дублікатів виконавчих листів необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні вимог про видачу дублікатів виконавчих листів вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржених судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 липня 2010 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги позивача задоволені.
28 вересня 2010 року видані виконавчі листи, які отримані представником стягувача, що підтверджується відповідною розпискою у матеріалах справи.
08 листопада 2012 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського ДМУЮ винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень про стягнення солідарно з ОСОБА_1 (ВП № 35883772) та ОСОБА_2 (ВП № 35884170) на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 843 231,46 грн.
Ухвалами Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2013 року та від 22 липня 2013 року були задоволені заяви ТОВ «Вердикт Фінанс» та замінено сторону стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Фінанс» у виконавчих листах, виданих Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська у справі ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначені судові рішення у встановленому законом порядку набрали законної сили.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року у даній справі № 2-9260/2010, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Фінанс», зокрема, про видачу дублікатів тих самих виконавчих листів, поновлення строку для пред'явлення їх до виконання.
Приймаючи ухвалу від 04 березня 2020 року, судом також було встановлено відсутність підстав для видачі дублікатів виконавчих листів стягувачу ТОВ «Вердикт Фінанс» та відсутність підстав для поновлення строку пред'явлення листів до виконання.
З Інформації про виконавче провадження ВП № 35884170 встановлено факт повернення 23 грудня 2013 року виконавчого листа № 2-9260/2010 від 27 вересня 2010 року, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 боргу у сумі 843 231,46 грн, стягувачу ПАТ «УкрСиббанк» у зв'язку з тим, що майно, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.
Згідно листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) від 16 вересня 2020 року № ТОВ-443-02 на виконанні у Амур-Нижньодніпровському ВДВС з 08 листопада 2012 року по 23 грудня 2013 року перебувало виконавче провадження № 35883772 з примусового виконання виконавчого листа № 2-9260/2010 від 27 вересня 2010 року, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у сумі 843 231,46 грн.
Постановою державного виконавця від 23 грудня 2013 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Оригінал виконавчого листа та копія вказаної постанови направлені на адресу стягувача.
Правонаступником ТОВ «Вердикт Фінанс» є ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 15-07/2020 від 15 липня 2020 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, з актами приймання-передачі прав вимоги, документів від 15 липня 2020 року та реєстром боржників.
Згідно пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, в редакції, чинній на час набрання судовим рішенням законної сили та на час видачі виконавчих документів у даній справі, було встановлено строк пред'явлення виконавчих листів суду до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (частина друга статті 22 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною першою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV, в редакції, чинній на час набрання судовим рішенням законної сили та на час видачі виконавчих документів визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у відповідній редакції, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Судами встановлено, що 23 грудня 2013 року постановами державного виконавця вищевказані виконавчі листи повернуті стягувачу та з цього часу стягувач не мав відомостей про хід виконавчих проваджень, не отримував грошових коштів у зв'язку з виконанням у примусовому порядку судового рішення, рухом виконавчих листів не цікавився. Строк пред'явлення до виконання виконавчих листів у справі № 2-9260/10 від 27 вересня 2010 року відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплинув.
Із заявою, ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до суду 07 жовтня 2020 року, що підтверджується інформацією на поштовому конверті. Отже, стягувачем суттєво порушено, без поважних причин, строк пред'явлення вказаних вище виконавчих листів до виконання.
Доказі про те, що ПАТ «УкрСиббанк» не отримувало від виконавчої служби виконавчих листів заявником до заяви не надано.
Відповідно підпункту 17.4 пункту 17 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто, дублікат виконавчого листа може бути виданий у випадку поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Та підтверджені належними доказами.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що оскільки строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не поновлений, а тому відсутні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами другою, четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» строк на касаційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на їх пред'явлення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
А. І. Грушицький