апеляційне провадження №22-ц/824/7068/2021
справа №761/6073/19
10 червня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Савицького О.А.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-
встановив:
В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 10515 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовує тим, що йому, дружині ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
10 грудня 2018 року виявлено, що частина стелі у ванній кімнаті та частина стелі у санвузлі вологі, у зв'язку із чим піднялись до квартири АДРЕСА_2 , що розташована прямо над їхньої, але у допуску до квартири їм було відмовлено.
У зв'язку із цим спільно з іншими сусідами 10 грудня 2018 року склали акт щодо ознак залиття та локалізації плям.
12 грудня 2018 року спільно із тими самими сусідами складено акт щодо наслідків залиття.
21 грудня 2018 року комісією КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" складено акт обстеження квартири АДРЕСА_3 і встановлено факт залиття з квартири АДРЕСА_4 .
Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути 5000 грн. витрат на ремонт, 515 грн. послуг за договором №Леб.-207/С від 26 грудня 2018 року, 5000 грн. витрат на складання висновку ДП "Київський науково-дослідний інститут незалежних експертиз".
Також зазначає, що у зв'язку із пошкодженням майна зазнав моральних страждань.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:
Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у рівних частках 11382,58 грн., з яких: 10500 грн. матеріальна шкода; 882,58 грн. судові витрати по сплаті судового збору, а саме по 3794,19 грн. з кожного, а також стягнути у рівних частках на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а саме по 1000 грн. з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Посилається на те, що справу розглянуто без належного повідомлення відповідачів. Вказує, що він з дружиною проживають окремо від дочки.
Вказує, що у квартирі АДРЕСА_2 відсутні сліди витоку води. Припускає, що виток води міг статися зі стояка, за який він відповідальності не несе.
Посилається на порушення при складанні акта від 21 грудня 2018 року, зокрема, акт складено із значним періодом після залиття, що могло вплинути на правильність встановлення обставин; акт не відповідає вимогам правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій; невідомо, чи є організація, комісією якої складено акт, виконавцем послуг у будинку; акт складено особами, які не можуть входити до складу комісії; при складенні акта були відсутні представники з квартири, що вказана джерелом залиття; відсутні дані про обсяги залиття та перелік необхідних ремонтних робіт.
Висновок щодо розміру збитків також уважає неналежним доказом, оскільки на дослідження не виносилось питання вартості спричиненої шкоди. Зазначає, що висновок є лише калькуляцією певних робіт, при цьому враховано використання устаткування, яке явно не є необхідним для виконання ремонтних робіт. Також зазначає, що кваліфікаційні сертифікати експертів не містять відомостей про те, чи вправі ці особи досліджувати питання визначення збитків. Окрім того, результативна частина висновку не містить зазначення про розміри матеріальної шкоди. У висновку необґрунтовано вказано про вивіз сміття масою 196 кг. Не встановлено стану стелі та матеріалів, які були використані для її оздоблення.
Посилається на те, що позивач не обґрунтував розміру моральної шкоди.
Позивачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу. Посилається на невідповідність обставинам справи тверджень скаржника про те, що він не був повідомлений про розгляд справи. Посилається на обставини справи, що підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначає, що висновок складено уповноваженими особами.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просять судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що згідно із даними свідоцтва про право власності на житло від 11 червня 1997 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_5 .
Згідно даних листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 26 вересня 2019 року №062/14-13126(И-2019) квартира АДРЕСА_4 в рівних долях належить відповідачам.
10 грудня 2018 року позивачем виявлено залиття квартири з вини відповідачів, які є власниками квартири АДРЕСА_4 .
21 грудня 2018 року комісією у складі інженера по ремонту та експлуатації житлового фонду, голови комісії - Андрієнка О.О. , інспектора технічної дільниці №2 - Лебеденко Л.Ф. та слюсаря-сантехніка - Соколовська ІА. було складено Акт обстеження квартири АДРЕСА_3 , який затверджений директором Приватного підприємства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР НЕРУХОМОГО МАЙНА", у якому зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_5 сталося з квартири АДРЕСА_2 по стояку поверхом вище.
Висновком про результати наукового експертного попереднього будівельно-технічного обстеження жилої квартири після затоплення, станом на 09 січня 2019 року, ДП "Київський науково-дослідний інститут незалежних експертиз" у складі експертів: Григор'єва І.І. (експерт будівельний 1-й категорії з технічного обстеження будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 (середні наслідки), сертифікат АЕ №005179, інженер технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд ісіх класів наслідків, сертифікат АТ №02518) та Алампієвої Т.П. (експерт будівельний з експертної кошторисної частини проектної документації, сертифікат АЕ №005203, інженер-проектувальник інженерно-будівельного проектування у частині кошторисної документації, сертифікат АР №014922) встановлено, що внаслідок замокання, виявлено пошкодження конструкції оздоблення стелі та постає перелік необхідних відновлюваних ремонтних робіт для своєчасного усунення дефектів замокання, і запобігання розповсюдження грибка та плісняви. Крім того, встановлено, що за відсутності інженерних комунікацій житлово-експлуатаційної організації в рівні перекриття (підлоги, стелі) між 5-м та 6-м поверхами, вочевидь затоплення стелі відбулося через підлогу поверхом вище. Також, під час обстеження не було зафіксовано крапель чи цівок води, що підтверджує факт разового затоплення через підлогу квартири поверхом вище, і не пов'язане із затопленням внаслідок несправності центральних внутрішньо-домових інженерних мереж чи затікання крізь покриття.
Також, ДП "Київський науково-дослідний інститут незалежних експертиз" складено кошторис ремонтних робіт у санвузлі, згідно із яким вартість ремонтних встановлено у розмірі 5018 грн.
За проведення дослідження сплачено 5000 грн., що підтверджено даними відповідного рахунку від 21 грудня 2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини залиття з квартири АДРЕСА_2 установлені належними доказами, які не були спростовані в ході розгляду справи, у зв'язку із чим з відповідачів підлягають стягненню витрати на усунення шкоди, оплати дослідження та послуг за договором про надання комплексу послуг. Окрім того, суд установив, що позивач зазнав моральної шкоди та визначив суму для її відшкодування у розмірі 3000 грн.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в частині неналежного повідомлення про розгляд справи апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Звернувшись до суду в лютому 2019 року, позивачем ОСОБА_2 як відповідача визначено лише ОСОБА_3
28 листопада 2019 року відповідачем подано заяву про залучення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 10 грудня 2019 року, зазначені особи залучені до участі у справі, а повістками від 09 січня 2020 року викликані в судове засідання на 25 березня 2020 року.
18 січня 2020 року судові повістки вручені ОСОБА_3
30 січня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 направили спільні відзиви на позовну заяву. У відзивах зазначили, що у квартирі тривалий час не проживають та їхньої вини у затопленні немає. Водночас адресою проживання зазначено: АДРЕСА_6 та надано копії паспортів, що містять інформацію про зареєстроване місце проживання за цією адресою. Окрім того, у реквізиті конверту, що містить адресу відправника, також вказано зазначену адресу. Про здійснення з ними листування за іншою адресою не зазначали.
В серпні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 направили спільний відзив на уточнену позовну заяву. Адреса для листування із відповідачами вказана та сама.
Судовими повістками від 14 серпня 2020 року відповідачі викликані в судове засідання на 18 січня 2020 року (яке було останнім). З протоколу судового засідання убачається, що участь у справі приймала ОСОБА_3 , яка згідно довіреностей наділена правом представляти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судових органах, та, ураховуючи, що справа є малозначною, згідно статті 60 ЦПК України є належним представником.
Отже відсутні підстави уважати, що справу розглянуто за відсутності особи, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Перевіряючи інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказує про наступне.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов'язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов'язання).
За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільне законодавства в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Обов'язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача в заподіянні шкоди судд відхиляє, оскільки в процесі розгляду справи презумпція вини не спростована, належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що збитки завдано не з його вини, відповідачем не надано.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належність, допустимість, достовірність та достатність доказів унормовано статтями 77-80 ЦПК України.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін з дотриманням принципу диспозитивності ( статті 12,13 ЦПК України).
Аргументи скаржника в тій частині, що у квартирі АДРЕСА_2 відсутні сліди витоку води не підтверджено жодними наявними у справі доказами. Посилання на те, що виток води міг статися зі стояка, за який він відповідальності не несе, а також на те обставину, що акт від 21 грудня 2018 року складено із значним періодом після залиття, що могло вплинути на правильність встановлення обставин, ґрунтуються виключно на припущеннях скаржника та не мають посилань на належні та допустимі докази. Відтак вказані доводи відхиляються апеляційним судом.
Твердження скаржника щодо невідповідності Акту від 21 грудня 2018 року вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зокрема пункту 2.3.6 відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
Акт, за загальним правилом, є документом, який засвідчує певний факт.
Наданий позивачем на підтвердження своїх позовних вимог акт - є Актом обстеження квартири АДРЕСА_5 на предмет залиття, складений у складі комісії інженера по ремонту та експлуатації житлового фонду, голови комісії - Андрієнка О.О. , інспектора технічної дільниці №2 - Лебеденко Л.Ф. та слюсаря-сантехніка - Соколовська ІА. , який затверджений директором Приватного підприємства "НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР НЕРУХОМОГО МАЙНА". Цей акт містить дату та час проведення обстеження квартири, відомості про осіб, які це обстеження проводили, а також відомості про характер, локалізацію залиття та джерело залиття.
Відтак цей акт є джерелом доказів згідно статті 76 ЦПК України та має бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами. При цьому, скаржником не вказуються докази на спростування викладених в акті обставин, натомість дані цього акту узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.
Доводи скаржника в частині заперечень щодо визначення розміру збитків відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особи.
Позивачем на підтвердження вимог щодо визначення розміру збитків надано письмовий доказ, а саме складений фахівцями Висновок про результати наукового експертного попереднього будівельно-технічного обстеження жилої квартири після затоплення станом на 09 січня 2019 року, до якого додано кошторисний розрахунок вартості ремонтних робіт у санвузлі після затоплення на загальну суму 5018 грн.
Доводи апеляційної скарги частині незгоди з визначеним розміром матеріальних збитків ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивній оцінці скаржника наведених у висновку даних.
Доказів на спростування визначеного розміру збитків, відповідачем на надано, відтак при вирішення спору суд першої інстанції вірно уважав доведеним розмір завданих позивачу збитків, визначених згідно даних Висновку про результати наукового експертного попереднього будівельно-технічного обстеження жилої квартири після затоплення станом на 09 січня 2019 року.
Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Доводи апеляійної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт залиття квартири позивачів підтверджується зібраними у справі доказами, які не спростовані відповідачами в ході розгляду справи та не доведено, що шкода внаслідок залиття квартири, заподіяна не з їхньої вини.
Щодо вирішення спору в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначає про таке.
Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загальноприйнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, порушення душевної рівноваги, необхідність докладання зусиль для захисту своїх прав, їх відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди.
Застосування вищеописаних критеріїв по відношенню до обставин справи дає змогу дійти необхідних висновків про те, чи могла б людина за певних обставин зазнати переживань в такій мірі, що б на порушника відповідно до закону був би покладений обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов'язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу, певною мірою пом'якшити заподіяні переживання.
Суд першої інстанції при визначенні розміру на відшкодування моральної шкоди наведені приписи врахував та дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
При цьому, є очевидним наявність певних душевних страждань внаслідок затоплення квартири та завдання збитків майну, внесення дисбалансу у звичайний спосіб життя, натомість доказів на підтвердження того, що моральна шкода завдана не з вини відповідачів, матеріали справи не містять.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова