№ 33/824/2655/2021 Постанова винесена суддею Грегуль О.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
09 червня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Худик М.П., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого за цивільно-правововими договорами зі страховими компаніями, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 15 лютого 2021 року біля 20:40 год. по вул. Бориспіль, 7 в с. Гора Бориспільського р-ну Київської обл., керував автомобілем «MG5», р. н. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння і після зупинки інспектором поліції, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи, що матеріали справи були досліджені судом першої інстанції не в повному обсязі та неналежним чином, просить постанову суду змінити застосувавши менш суворе стягнення або скасувати її та повернути матеріали справи для доопрацювання.
Так, апелянт посилається на порушення уповноваженою особою вимог ст. 256 КУпАП при складенні протоколу про адіміністративне правопорушення, зокрема щодо неправильного зазначення відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, невірного зазначення місця його складення, а також місця вчинення адміністративного правопорушення.
Також, в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував його клопотання, які містяться у матеріалах справи, в тому числі, про допит свідків та про повернення справи на доопрацювання, а також вказує на те, що судом було відмовлено в задоволенні клопотання про долучення додаткових документів по справі, а саме: переліку виконаних замовлень за 15 лютого 2021 року; документів, що характеризують його особу; щодо сімейного стану, відгуків-характеристик з місць роботи.
Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції в судовому засіданні не досліджувались.
Не погоджується ОСОБА_1 із твердженням в постанові суду про невизнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим зазначає, що свою вину визнає, щиро розкаюється, а також звертає увагу, що він не знав про особливості аналізів на вміст наркотичних речовин та затриманий з такого приводу вперше.
На переконання апелянта, рішення суду першої інстанції є занадто суворим та просить врахувати, що постійного місця роботи він не має з 2019 року, а право керування йому необхідне для забезпечення родини з чотирьох осіб, серед яких двоє дітей 2013 та 2019 року народження.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою, свідками та й самим ОСОБА_1 , а також поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану сп'яніння.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР, як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 дотримано не було.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення співробітником патрульної поліції вимог ст. 256 КУпАП, то слід зазначити наступне. Так, апелянт вказував, що в протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначено місце його проживання, а саме замість АДРЕСА_2 , також в протоколі невірно зазначено місце вчинення правопорушення, оскільки фактично місцем вчинення правопорушення була територія аеропорту «Бориспіль», проте в протоколі зазначено: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, вул. Бориспіль 7, ДМПА «Бориспіль» (виїзд). Тобто в протоколі фактично вказано місце вчинення правопорушення ДПМА «Бориспіль» (виїзд), чого не заперечував ОСОБА_1 , проте вказував, що невірно зазначена адреса аеропорту. Однак, на мою думку, такі неточності не можуть бути достатньою підставою для скасування постанови.
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 003818, складеного щодо ОСОБА_1 , який останній підписав, при цьому жодних заперечень щодо зазначених відомостей про його місце проживання, а також про місце вчинення адміністративного правопорушення та місця складення протоколу не зазначив.
Будь-яких інших порушень правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення суд апеляційної інстанції не встановив, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині направлення матеріалів справи на доопрацювання.
Твердження апелянта про те, що місцевий суд не дослідив відео з нагрудних камер працівників патрульної поліції є безпідставними, оскільки місцевий суд, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП належним чином дослідив та оцінив кожний наявний в цих матеріалах доказ як окремо, так і в сукупності та дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому за наявності усього обсягу досліджених місцевим судом письмових доказів, необхідності у дослідженні відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції у цього суду не було.
Крім того, слід зазначити про те, що і сам ОСОБА_1 не заперечував факту відмови від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння, а також не оскаржував дії працівників поліції під час складання протоколу щодо нього.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив ряд його клопотань, є безпідставними, оскільки усі клопотання були розглянуті та вирішені місцевим судом у відповідності до вимог ст. 279 КУпАП.
Разом з тим, слід зауважити, що задовольнити клопотання чи відмовити в їх задоволенні, є правом, а не обов'язком судді, який спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин справи і усуває все, що не має значення. І положеннями ст. 283 КУпАП, якою встановлено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, не передбачено відображення в ній наслідків розгляду клопотань.
При цьому, доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про те, що рішення суду першої інстанції є занадто суворим та просить врахувати, що постійного місця роботи він не має з 2019 року, а право керування йому необхідне для забезпечення родини з чотирьох осіб, серед яких двоє дітей 2013 та 2019 року народження не є обґрунтованими, з огляду на таке.
Так, характеризуючі дані про особу ОСОБА_1 , на які останній звертає увагу в апеляційні скарзі як на підставу для зміни постанови суду першої інстанції, не впливають на призначене місцевим судом стягнення з ОСОБА_1 , оскільки суд визнаючи останнього винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав стягнення передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є абсолютно визначена, при цьому діючий КУпАП не передбачає можливості накладення більш м'якого стягнення, ніж це передбачено санкцією статті.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього відповідного стягнення, а тому постанова суду є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Худик М.П.