справа № 359/2156/20
провадження № 22-ц/824/4744/2021
09 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Гайворонському В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року в складі судді Борця Є. О.,
встановив:
22.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») на свою користь 943 516 грн на відшкодування заподіяної шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, а також 100 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у 1968 році, у віці 6 років, йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті №1298, що належить відповідачу, внаслідок чого він став непрацездатною особою з інвалідністю 2 групи з дитинства довічно.
Рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіянні шкоди неповнолітній особі визнано відповідача, за ним було визнано право на відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою професійної працездатності.
У 1988 році він здобув вищу освіту та став кваліфікованим спеціалістом в галузі науки, освіти, суспільствознавства та державотворення.
У 2006 році він підвищив свою кваліфікацію до рівня держслужбовця 7 рангу.
Середня заробітна плата штатного працівника за його кваліфікацією становить 33 697 грн в місяць.
Наведені обставини свідчать про те, що в період з 01 січня 2018 року по 01 травня 2020 року йому була заподіяна шкода, пов'язана з втратою професійної працездатності, в розмірі 943 516 грн.
Зазначив, що він був змушений постійно звертатися до відповідача та судових органів різних інстанції з вимогами про стягнення заподіяної шкоди, яка пов'язана з втратою працездатності. Відповідач умисно ухиляється від виконання свого обов'язку, який покладений на нього судовим рішенням, допускає протиправну бездіяльність, не здійснює перерахунку шкоди, яка підлягає виплаті на його користь, що завдає йому моральних страждань, вимагає вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Перебування у постійній стресовій ситуації призводить до негативних наслідків для його здоров'я, тяжких захворювань. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на свою користь заподіяну моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 заробіток, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності, за період часу з 1 січня 2018 року до 1 травня 2020 року в розмірі 648 809 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на його користь 648 809 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Також просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу про стягнення моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.
Свої доводи мотивує тим, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, звужено право особи з інвалідністю на відшкодування завданої шкоди, пов'язаної зі зменшенням працездатності у повному обсязі та не врахована практика Верховного Суду у подібних справах, за участю одних і тих самих сторін.
При цьому судом першої інстанції допущено помилкову інтерпретацію ст. 1195, 1199 ЦК України в частині встановлення розміру відшкодування шкоди , пов'язаної із втратою працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, а також не враховано факт підвищення кваліфікації позивача після здобуття ним сьомого рангу державного службовця. Судом також не враховано факт заподіяння позивачу моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» просить відмовити ОСОБА_1 в її задоволенні.
Вважає, що у позивача відсутня кваліфікація «Державне управління», виходячи з якої він здійснив розрахунок ціни позову.
Судові рішення, за якими б на ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» було б покладено обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану каліцтвом, відсутні.
Доводи позивача про те, що протиправна поведінка ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» змушує його жити в злиднях, спростовується даними його електронної декларації за 2019 рік, яка демонструє, що позивач є забезпеченою людиною.
Крім цього, станом на 2018 рік позивач працював присяжним в Бориспільському міськрайонному суді Київської області, що повністю спростовує факт його непрацездатності.
Декларація про доходи фактично підтверджує факт виконання ПАТ «Київенерго» (AT «К.ЕНЕРГО») своїх деліктних зобов'язань перед ОСОБА_1 , а також той факт, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не є правонаступником за деліктними зобов'язаннями «Київенерго» (AT «К.ЕНЕРГО»).
В апеляційній скарзі представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Посилається на ті підстави, що судом першої інстанції неповно з'ясовано питання правонаступництва відповідача за зобов'язаннями ПАТ «Київенерго», встановлених судовим рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 09 липня 2001 року на підставі рішення того ж суду від 23 вересня 1969 року щодо відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої каліцтвом.
Суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано надав перевагу доказам позивача щодо його кваліфікації при визначення суми середнього заробітку.
Вважає, що висновок судового експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз від 11.04.2014 №6 не є належним доказом по справі, проте суд першої інстанції поклав його в основу ухваленого рішення.
Вимога позивача про відшкодування повної втрати професійної працездатності не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.
При визначенні розміру заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної працездатності, судом першої інстанції взято до уваги дані щодо середнього заробітку кваліфікації «Державне управління», яка у позивача відсутня.
При цьому судом першої інстанції не взято до уваги довідку Головного управління статистики у м. Києві від 09.06.2020 №13.4-06/1504-20, за якою розмір середньомісячної заробітної плати штатного працівника за видом економічної діяльності «Освіта» по м. Києву становить: за 2018 рік - 9 478 грн; за 2019 рік -11 132 грн. Дані за 2020 рік будуть оприлюднені в березні 2021 року.
Суд першої інстанції не відобразив у рішенні оцінки доказів щодо кваліфікації позивача та безпідставно завищив суму розрахунку середнього заробітку.
Суд першої інстанції також не дослідив надані відповідачем докази - платіжні доручення, які підтверджують добровільні оплати, здійснені АТ "К. Енерго" на користь ОСОБА_1 , в т.ч. за втрату професійної працездатності.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення.
Свої доводи мотивує тим, що відповідач посилається на обставини, які вже були встановлені судами при розгляді аналогічної справи та не підлягають повторному доказуванню. Аргументи апеляційної скарги зводяться до необхідності повторної переоцінки доказів та встановлення обставин, які вже були доведені та встановлені в постановах Верховного Суду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - адвокат Оксамитний М. М. подані ними апеляційні скарги підтримали, у задоволенні апеляційної скарги іншої сторони просили відмовити.
Переглянувши справу за наявними в ній і додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням народного суду Залізничного району міста Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу "Київенерго" було визнано винною у заподіянні ОСОБА_1 шкоди у зв'язку з його каліцтвом, за останнім було визнано право на відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою професійної працездатності.
В подальшому ПАТ "Київенерго" було реорганізовано шляхом виділення ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".
ПАТ "Київенерно" було перейменовано в АТ "К.Енерго".
Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №6 від 11 квітня 2014 року відсоток втрати ОСОБА_1 професійної працездатності становить не менше 100 %.
У червні 1988 року ОСОБА_1 здобув вищу освіту та став кваліфікованим спеціалістом в галузі історії та суспільствознавства, що підтверджено дипломом.
З 06 червня 2006 року до 14 грудня 2006 року ОСОБА_1 працював на посаді помічника-консультанта народного депутата України, йому був присвоєний сьомий ранг державного службовця.
Згідно листа заступника начальника Головного управління статистики у м. Києві №13.4-06/2167-20 від 7 серпня 2020 року середня заробітна плата штатного працівника за кваліфікацією позивача становила: в січні 2018 року - 15 961 грн, в лютому 2018 року - 18 208 грн, в березні 2018 року -18 219 грн, в квітні 2018 року - 19 070 грн, в травні 2018 року - 19 654 грн, в червні 2018 року - 21 855 грн, в липні 2018 року - 23 196 грн, в серпні 2018 року - 22 416 грн, у вересні 2018 року - 21 206 грн, в жовтні 2018 року - 22 145 грн, в листопаді 2018 року - 22 606 грн, в грудні 2018 року - 29 937 грн; в січні 2019 року - 19 879 грн, в лютому 2019 року - 20 819 грн, в березні 2019 року - 21 281 грн, в квітні 2019 року - 22 182 грн, в травні 2019 року - 23 075 грн, в червні 2019 року - 25 378 грн, в липні 2019 року - 26 830 грн, в серпні 2019 року - 26 527 грн, у вересні 2019 року - 24 301 грн, в жовтні 2019 року - 24 403 грн, в листопаді 2019 року - 26 158 грн, в грудні 2019 року - 33 697 грн; в січні 2020 року - 23 849 грн, в лютому 2020 року - 24 900 грн, в березні 2020 року - 25 978 грн, в квітні 2020 року - 25 079 гривень.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в період часу з 1 січня 2018 року до 1 травня 2020 року в зв'язку з каліцтвом ОСОБА_1 втратив заробіток в загальному розмірі 648 809 грн (15961 + 18208 + 18219 + 19070 + 19654 + 21855 + 23196 + 22416 + 21206 + 22145 + 22606 + 29937 + 19879 + 20819 + 21281 + 22182 +23075 + 25378 + 26830 + 26527 + 24301 + 24403 + 26158 + 33697 + 23849 + 24900 + 25978 + 25079).
З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 належить стягнути заробіток, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності, в розмірі 648 809 грн.
Висновок суду першої інстанції про те, що саме ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» в спірний період є відповідальною особою за відшкодування завданої позивачу шкоди ґрунтується на тому, що з мотивувальної частини рішення народного суду Залізничного району м.Києва від 23 вересня 1969 року вбачається, що ОСОБА_1 зазнав каліцтво у зв'язку з тим, що не було забезпечено безпечну для його життя та здоров'я експлуатацію трансформаторного пункту №1298. Вказаний трансформаторний пункт є складовою (частиною) системи розподілу електричної енергії. У зв'язку з тим, що система розподілу електричної енергії була передана у володіння та управління ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», на підставі абз.22 п.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» до вказаної особи перейшло зобов'язання з відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди внаслідок втрати ним професійної працездатності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" перейшло зобов'язання з відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою позивачем професійної працездатності, який відповідає обставинам справи та правовому висновку, зробленому Верховним Судом в постанові від 06 травня 2020 року (справа №359/9022/17-ц).
У вказаній справі судом було встановлено, що відповідно до п. 2.3 статуту ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов'язків, визначених частиною 13 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної мережі".
Верховним Судом надано оцінку доводам ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" в тій частині, що ПАТ "Київенерго" не припинено як юридичну особу, а лише відбулася зміна назви підприємства на АТ "К.Енерго" та її місцезнаходження, та зроблено висновок про те, що оскільки система розподілу електричної енергії була передана у володіння та управління ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", тому до вказаного господарського товариства перейшли зобов'язання з відшкодування ОСОБА_1 шкоди, пов'язаної з втратою професійної працездатності, та останнє є правонаступником ПАТ "Київенерго" в даних правовідносинах.
Наведене узгоджується з висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №359/1440/18-ц.
В іншій частині розглянутих позовних вимог апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Правовідносини сторін урегульовані нормами статей 1195, 1199 ЦК України.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною третьою статті 1199 ЦК України передбачено, що після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
Відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я складається із щомісячних платежів (страхових виплат), що виплачуються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності, та додаткових витрат, що виплачуються протягом строку, на який визначено потребу в них.
Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану із зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації.
У справі, яка переглядається, висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11 квітня 2014 року №6 встановлено втрату ОСОБА_1 як загальної працездатності, так і професійної (не менш 100%).
Вказаний висновок є належним та допустимим доказом, на підставі якого встановлено втрату ОСОБА_1 як загальної, так і професійної працездатності.
Відповідачем не надано жодного доказу на спростування висновків судово-медичної експертизи.
Висновок суду першої інстанції також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 24 липня 2019 року у справі №359/4813/16-ц та від 26 вересня 2019 року у справі №359/9022/17.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача в частині відсутності у позивача професійної кваліфікації за напрямком «Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування», виходячи з якої судом першої інстанції було здійснено розрахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з 100% втрати працездатності, а висновки суду першої інстанції у вказаній частині такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про вищу освіту» кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.
Згідно Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1341 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 р. №519) "Про затвердження Національної рамки кваліфікацій" професійна кваліфікація - визнана кваліфікаційним центром, суб'єктом освітньої діяльності, іншим уповноваженим суб'єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою результатів навчання та компетентностей, що дають змогу виконувати певний вид роботи або провадити професійну діяльність.
Відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 №561, кваліфікація - рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями; професія - рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 23 червня 1988 р., ОСОБА_1 рішенням Державної екзаменаційної комісії від 20 червня 1988 року присвоєна кваліфікація історик, викладач історії та суспільствознавства (а.с. 9 т.1).
Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 , його 06 червня 2006 року було зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України та присвоєно сьомий ранг державного службовця. 14.12.2006 ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України (а.с.10-11 т.1).
Разом з тим, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а ч.3 ст. 1199 ЦК України визначено право потерпілого на відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, відповідно до отриманої ним кваліфікації, а не відповідно до займаної посади чи професії.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої позивачу, необхідно брати до уваги розмір заробітної плати працівників кваліфікації позивача за видом економічної діяльності "Освіта".
Відповідно до листів Головного управління статистки від 09.06.2020 №13.4-06/1504-20 та від 27.04.2021 №12.4-06/1485-21, середньомісячна заробітна плата штатного працівника за видом економічної діяльності "Освіта" по м. Києву : за 2018 рік - 9 478 грн, за 2019 рік - 11 132 грн, за 2020 рік - 12 377,34 грн (а.с.134 т.1, 78 т.2).
Таким чином, сума заподіяної позивачу шкоди, пов'язаної з 100% втратою працездатності, виходячи з розміру винагороди працівника кваліфікації позивача за період з 01 січня 2018 року по 01 травня 2020 року становить 296 829 грн, виходячи з такого розрахунку : 01.01.2018 - 31.12.2018 - 9 478, 00 грн х 12 місяців = 113 736 грн; 01.01.2019 - 31.12.2020 - 11 132, 00 грн х 12 місяців = 133 584грн; 01.01.2020- 01.05.2020 - 12 377,34 грн х 12 місяців = 49 509,36 грн; 113 736,00 грн +133 584,00 грн +49 509,36 грн =296 829,00 грн.
Доводи позивача про те, що відповідно до змісту судових рішень в справах №359/4813/16-ц та №359/9022/17 для розрахунку розміру відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою ним працездатності за періоди з 01.03.2015 по 01.08.2016 та з 01.08.2016 по 01.01.2018 судами було взято до уваги розмір заробітної плати штатного працівника за видом економічної діяльності "Державне управління й оборона, обов'язкове соціальне страхування", а тому вказана обставина не підлягала доказуванню при розгляді даної справи є необґрунтованими.
Як вбачається зі змісту вищевказаних судових рішень, останні були ухвалені у справах, відповідачем в яких було ПАТ "Київенерго", в яких був відсутній спір стосовно кваліфікації позивача, а тому факт наявності у позивача кваліфікації за напрямком «Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування» підлягав доведенню при розгляді даної справи та був спростований відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з недоведеності тієї обставини, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягає в ухиленні від відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної працездатності, позивачу була спричинена також моральна шкоди.
Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із частинами першою, третьою-п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою, другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
З огляду на доведеність тієї обставини, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", як правонаступник ПАТ «Київенерго», є відповідальною особою за здійсненням перерахунку шкоди, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з втратою ним професійної працездатності, законність вимог позивача щодо відшкодування такої шкоди, хоча і в меншому розмірі, ніж просив позивач, суду доведена та підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, при цьому останнім допущена неправомірна бездіяльність у здійсненні такого перерахунку, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаними діями позивачу була завдано моральна шкода, яка з урахуванням вимог розумності та справедливості підлягає відшкодуванню в розмірі 10 000 грн.
Допущене судом першої інстанції неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Інші викладені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування оскарженого у справі судового рішення, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції частково скасовує та змінює ухвалене по справі рішення, наявні підстави для зміни судового в частині стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» судового збору на користь держави, зменшивши суму стягнення 6 488 грн 09 коп до 3 068 грн 29 коп.
В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року в частині визначення розміру заробітку, втраченого ОСОБА_1 внаслідок втрати професійної працездатності, в сумі 648 809 грн змінити, зменшивши суму стягнення до 296 829 грн.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В іншій частині цих позовних вимог відмовити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» судового збору на користь держави в сумі 6 488 грн 09 коп. змінити, зменшивши суму стягнення до 3 068 грн 29 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 червня 2021 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк