апеляційне провадження №22-ц/824/4457/2021
справа №363/3016/17
03 червня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Чіркова Г.Є.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до неповнолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
встановив:
В липні 2017 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, та просить ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором №ML-005/018/2007 від 27 лютого 2007 року в розмірі 537529,40 грн., звернути стягнення на предметом іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1659 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 , яке перейшло у спадщину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Вимоги обґрунтовує тим, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір №ML-005/018/2007, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти в сумі 95000 доларів США.
Кредитні зобов'язання забезпечені іпотекою нерухомого майна згідно договору іпотеки №PCL005/018/2007, що укладений між кредитором та позичальником, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1659 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201 05 305 0103,
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 червня 2010 року з позичальника, зокрема, за цим кредитним договором стягнуто 97710 доларів США боргу та 17795,51 грн. пені. Рішення пред'явлено до виконання.
05 листопада 2010 року між ПАТ (ЗАТ) "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло прав кредитора, а також іпотекодержателя у зобов'язанні, що виникло з кредитного договору №ML-005/018/2007.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
28 липня 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило вимогу кредитора до Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області, у якій зазначило, що станом на 19 червня 2014 року заборгованість становить 20766,17 доларів США.
16 грудня 2014 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою про прийняття спадщини.
Посилаючись на викладені обставини та ураховуючи, що згідно статті 23 Закону України "Про іпотеку" до спадкоємця перейшли права та обов'язки іпотекодавця, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось до суду із цим позовом.
Рішенням Вишгородського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Щодо висновків суду про невизначеність розміру боргу зазначає, що у вимозі кредитора, яка направлена нотаріальному органу, таку суму було зазначено. Одночасно просить долучити виписку по рахунку та довідку про погашення заборгованості, як уточнення до розрахунку заборгованості.
З огляду на висновки суду щодо відсутності всіх необхідних реквізитів у додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю, просить долучити копію такого додатку та зазначає, що в процесі розгляду справи сумнівів у цьому документі не виникало.
Щодо висновків суду про те, що наявний у справі розрахунок не відповідає вимогам статей 76-80 ЦПК України і є недопустимим доказом, вказує, що законодавством не визначено вимог до розрахунку. Зазначає, що представник відповідача, який не погодився із розрахунком позивача, не надав як власного розрахунку, так і доказів, які б підтвердили сплату коштів.
Висновки суду з посиланням на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2014 року щодо задоволення заяви про заміну кредитора у виконавчому провадженні вважає неприйнятними, оскільки така ухвала надалі була скасована з передачею питання на новий розгляд.
В судовому засіданні представник позивача Філіпчук Н.М. доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача адвокат Вітер С.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував. Надав письмові пояснення, в яких вказує, що апеляційна скарга може бути задоволена частково та рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог має бути мотивовано іншими підставами. Зазначає, що позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права банку права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки в порядку, передбаченому договором та статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є неналежним способом захисту, оскільки сторони передбачали цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя як спосіб позасудового врегулювання. Вказує також, що ТОВ "ОТП "Факторинг Україна" не могла набути право вимоги за валютним кредитним договором, а укладений 05 листопада 2010 року договір уступки права вимоги фактично є договором факторингу. Окрім того, зазначає про невиконання сторонами ряду умов Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року.
Представник позивача подав письмові пояснення, в яких, зокрема, вказує, що на момент укладення договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 05 листопада 2010 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" мало Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи №241 від 03 грудня 2009 року, на підставі якого Факторингова компанія мала право здійснювати такий вид фінансових послуг як надання факторингу без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства України, про що визначено в Додатку до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи. Вказана ліцензія є необхідною при укладенні кредитних валютних договорів, проте право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", укладено Кредитний договір №ML-005/018/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надано кредит в розмірі 95000 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27 лютого 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" укладено Договір іпотеки №РСL-005/018/2007, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. та зареєстрований у реєстрі за №1967.
Згідно з умовами Договору іпотеки в іпотеку банку передано: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1659 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань, ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №СL-005/013/2006 від 20 січня 2006 року та кредитним договором №МL-005/018/2007 від 27 лютого 2007 року.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 червня 2010 року солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2006 року у розмірі 20919,70 доларів США, що по курсу НБУ становить 166796,95 грн., пеню за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 6355,32 грн., та заборгованість за договором від 27 лютого 2007 у розмірі 97710 доларів США, що по курсу НБУ становить 779066,47 грн., пеню у розмірі 17795,51 грн., а також витрати на державне мито у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.
02 грудня 2010 року на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області видано виконавчі листи №2-1356/2010.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2014 року заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 червня 2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні вимог до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20 січня 2006 року та 27 лютого 2007 року відмовлено.
05 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника за кредитними договорами №CL-005/013/2006 від 20 січня 2006 року та №ML-005/018/2008 від 27 лютого 2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_3 та договорами поруки №SR-005/013/2006 від 20 січня 2006 року та №SR-005/018/2008 від 27 лютого 2007 року, укладеними між банком та ОСОБА_2 .
Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 05 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у зв'язку із укладенням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 05 листопада 2010 року між Фактором та Клієнтом, за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору, укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору, що забезпечений іпотекою/заставою за Договорами Іпотеки/Договорами застави, перелік яких міститься в Додатку №1 до даного Договору, укладеними між Клієнтом (в Договорах забезпечення іменується "Іпотекодержатель" чи "Заставодержатель") та Боржниками/Третіми особами (в Договорах забезпечення іменується - "Іпотекодавець(вці)" чи "Заставодавцеь(вці)"), Сторони домовились про наступне:
"Клієнт передає та відступає Фактору сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно;
За цим Договором до Фактора переходять всі права Клієнта як сторони, що іменується "Іпотекодержатель" чи "Заставодержатель" у зобов'язаннях, які виникли на підставі Договорів забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором (включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки/застави)".
20 червня 2014 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області замінено стягувача ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні, відкритому щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1356/10 року від 02 грудня 2010 року про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_3 . Замінено стягувача ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у виконавчому провадженні, відкритому щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1356/10 року від 02 грудня 2010 року про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_2 .
При цьому з приєднаних до апеляційної скарги судових рішень убачається, що зазначена ухвала скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2014 року з передачею питання на новий розгляд, а ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 листопада 2014 року у задоволенні заяви відмовлено у зв'язку із смертю боржника та відсутністю відомостей про спадкоємців.
Відповідно до даних свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку із смертю позичальника ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило до Вишгородської районної державної нотаріальної контори Київської області претензію кредитора від 28 липня 2014 року №1824, у якій просить повідомити спадкоємців щодо наявності грошових претензій на суму 1 471 505,04 грн., надати інформацію про коло спадкоємців, склад спадкового майна, а також просить не здійснювати юридичних дій, пов'язаних з переходом права власності на предмет іпотеки.
В тексті претензії зазначено, що станом на дату смерті позичальника залишок заборгованості за кредитним договором №ML-005/018/2007 від 27 лютого 2007 року становить 20766,17 доларів США, що еквівалентно 246076,56 грн. за курсом НБУ станом на день проведення розрахунку заборгованості - залишку заборгованості за кредитом та 1 225 428,48 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором. Загальний розмір заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №ML-005/018/2007 від 27 лютого 2007 року становить 1 471 505 грн. 04 коп.
До претензії додано розрахунок заборгованості станом на 19 червня 2014 року на зазначені суми.
16 грудня 2014 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 .
Відповідно до даних довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" №1098 від 17 липня 2013 року ОСОБА_3 повністю погасив заборгованість по кредитному договору №CL-005/013/2006 від 20 січня 2006 року.
Відповідно до даних довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" №455 від 27 липня 2017 року ОСОБА_3 має заборгованість по кредитному договору №МL-005/018/2007 від 27 лютого 2007 року у розмірі 20766,17 доларів США по тілу кредиту, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 537529,40 грн.(том 1 а.с. 15).
Відповідно до даних листа ПАТ "ОТП Банк" від 09 жовтня 2013 року №12-4/12187 на адресу начальника відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції в Київській області, останньому повідомлено, що у зв'язку із частковим погашенням заборгованості за виконавчим листом №2-1356/2010 від 02 грудня 2010 року, станом на 10 березня 2013 року борг становить 286659,01 грн. ( том 2 а.с. 21).
Згідно даних Постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 листопада 2016 року (ВП №38661923) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1356/2010, виданого 02 грудня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 971814,25 грн. закінчено у зв'язку із смертю боржника (том 1 а.с. 67).
Згідно даних Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1659 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкту оцінки на дату оцінки (23 листопада 2017 року) становить 384178,00 грн. (або 14417 доларів США).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи неможливо встановити, який саме розмір заборгованості існував на момент смерті боржника. Розрахунок заборгованості суд першої інстанції відхилив, пославшись на те, що позивачем суду не надані первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Суд першої інстанції вказав на взаємовиключність доказів, що містяться у справі, оскільки згідно листа ПАТ "ОТП Банк" від 09 жовтня 2013 року №12-4/12187 борг станом на 10 березня 2013 року становить 286659,01 грн., а позивач не довів, що зазначена сума стосується кредитного договору №CL-005/013/2006 від 20 січня 2006 року. При цьому відповідно до довідки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 17 липня 2013 року №1098 боржник повністю погасив заборгованість по кредитному договору №CL-005/013/2006 від 20 січня 2006 року.
Також суд вказав, що наданий позивачем витяг з додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року не містить необхідних реквізитів офіційного документу та обома сторонами не підписаний.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина 1 статі 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки;
збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
У разі видачі заставної перехід права власності на предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за заставною, крім переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування чи правонаступництва.
Згідно частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Аргументи представника відповідача в частині невірно обраного способу захисту апеляційний суд відхиляє та зазначає про таке.
Згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу унормовано статтею 38 Закону України "Про іпотеку".
Натомість, звертаючись до суду із позовом, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просить ухвалити рішення, яким не надати йому право на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, а в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Реалізація предмета іпотеки за рішенням суду установлена статтею 39 Закону України "Про іпотеку", згідно якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині помилковості висновку суду першої інстанції щодо невизначеності суми боргу з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належність, достатність та достовірність доказів установлена статтями 77,79,80 ЦПК України.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо розміру боргових зобов'язань позичальника матеріали справи містять такі докази.
Згідно заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 червня 2010 року визначено заборгованість за договором від 27 лютого 2007 у розмірі 97710 доларів США, що по курсу НБУ становить 779066,47 грн.(з яких 85 143,17 доларів США заборгованість по тілу кредиту та 12566,93 долари США - проценти за користування кредитом), пеня у розмірі 17795,51 грн.
Згідно даних витягу з додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року розмір боргу за кредитним договором від 27 лютого 2007 року становить 82227,02 доларів США за кредитом та 11108,07 доларів США за процентами, а всього 93335,09 доларів США.
Згідно даних розрахунку заборгованості ТОВ "ОТП Факторинг" станом на 19 червня 2014 року, наданого в нотаріальну контору, розмір боргу за кредитним договором від 27 лютого 2007 року становить 20766,17 доларів США залишку заборгованості за кредитом та 1 225 428,48 грн. пені (том 1 а.с.32 зворот).
Згідно даних довідки ТОВ "ОТП Факторинг" від 27 липня 2017 року №455 розмір боргу за кредитним договором від 27 лютого 2007 року становить 537529,40 грн. (том 1 а.с.15).
Відповідно до даних листа ПАТ "ОТП Банк" від 09 жовтня 2013 року №12-4/12187 на адресу начальника відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції в Київській області, останньому повідомлено, що у зв'язку із частковим погашенням заборгованості за виконавчим листом №2-1356/2010 від 02 грудня 2010 року, станом на 10 березня 2013 року борг становить 286659,01 грн. (том 2 а.с. 21).
Станом на 10 березня 2013 року за офіційним курсом НБУ сума 286659,01 грн. становила 35877,22 долари США.
ТОВ "ОТП "Факторинг", звертаючись в нотаріальну контору, станом на 19 червня 2014 року (дата смерті позичальника) вказав розмір заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2007 року становить 20766,17 доларів США залишку заборгованості за кредитом та 1 225 428,48 грн. пені.
Згідно позовних вимог, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу в розмірі 537529,40 грн., що становить по курсу НБУ станом на 02 серпня 2017 року суму 20766 доларів США.
Згідно даних довідки ТОВ "ОТП Факторинг" №4 від 12 січня 2021 року в період з 23 листопада 2010 року по 03 червня 2014 року підтверджено сплату ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості 72568,94 долари США. Отже заборгованість за кредитом на час смерті позичальника становить 93335,09 долари США - 72568,94 долари США = 20766,15 долари США, що становить 537529,40 грн.
Отже є доведеною заборгованість за кредитом в розмірі 537529,40 грн., що визначена за відповідним курсом НБУ.
Водночас, на спростування заявлених вимог стороною відповідача не надано будь-яких письмових заяв по суті спору та/чи будь-яких доказів, які б давали підстави стверджувати, що позивач не довів своїх вимог і надані ним докази можуть бути піддані обґрунтованим сумнівам. Отже апеляційний суд зазначає, що відповідачем розмір заборгованості не оспорений, належних та допустимих доказів на спростування визначеної заборгованості відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо неприйнятності наданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог. Протилежний висновок суперечить принципам змагальності сторін та безсторонності суду.
Аргументи представника відповідача, наведені в суді апеляційної інстанції щодо невідповідності Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року вимогам чинного законодавства, відхиляються апеляційним судом, оскільки цей договір є чинним та у визначений законом спосіб недійсним не визнавався. Окрім того, частиною 1 статті 367 ЦПК України унормовано межі розгляду справи апеляційним судом, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, відповідачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не подавалась.
Відповідно до статті 376 ЦПК України невідповідність висновків суду, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до неповнолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором №ML-005/018/2007 від 27 лютого 2007 року в розмірі 537529,40 грн., що становить по курсу НБУ станом на 02 серпня 2017 року 20872 долари США, звернути стягнення на предметом іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1659 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221885201 05 305 0103, яке перейшло у спадщину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова