ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021справа №910/6139/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/6139/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код 37739041)
до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 39606435)
про стягнення 81 763,08 грн.,
без виклику представників сторін.
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - Підприємство): 62 298,69 грн. основного боргу, що утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов споживання централізованого опалення та гарячої води; 13 705,66 грн. втрат від інфляції та 5 758,73 грн. 3% річних, а всього 81 763,08 грн.
Позов мотивовано тим, що:
- нежитлове приміщення загальною площею 81,60 м2 у будинку №70 по вул. Алматинській в м. Києві закріплено за Підприємством (споживачем) на праві господарського відання;
- надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку №70 по вул. Алматинській в м. Києві з 01.07.2014 здійснюється Товариством (постачальник);
- у період з липня 2016 року по квітень 2019 року постачальником без укладання договору надано споживачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 62 298,69 грн.; відповідачем послуги не оплачено;
- за несплату відповідачем вартості наданих послуг позивачем нараховано 13 705,66 грн. втрат від інфляції та 5 758,73грн. 3% річних.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
07.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:
- в матеріалах справи відсутні докази технічного стану внутрішніх комунікацій централізованого опалення зазначеного в позові приміщення;
- розрахунок основного боргу за період з 01.07.2019 по 01.06.2020 та відомості показників будинкового лічильника за період з 01.01.2017 по 07.04.2018, складені позивачем, не доводять беззаперечного боргу відповідача перед Товариством за поставлену теплову енергію;
- позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг з централізованого опалення та направлення на адресу відповідача рахунків для оплати послуг з централізованого опалення у нежитловому приміщенні загальною площею 81,6 м2 в будинку № 70 на вул. Алматинській у м. Києві з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг.
Окрім того, Підприємство просило застосувати строки позовної давності відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до позовних вимог Товариства.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Позивач 05.05.2021 подав суду для огляду оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.
Судом оглянуто такі оригінали документів, встановлено відповідність наявних в матеріалах справи копій поданим оригіналам та повернуто оригінали позивачу.
19.05.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, зазначивши, що:
- відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору від 01.06.2015 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності саме на Підприємство покладено обов'язок забезпечення належних умов для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі при наданні виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, в будинках відповідно до додатку № 1 до договору;
- пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що балансоутримувача зобов'язується утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати підготовку житлових будинків до опалювального періоду, зокрема утеплення місць загального користування;
- Підприємство є балансоутримувачем будинку № 70 на вул. Алматинській в м. Києві, який закріплений за відповідачем на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва на підставі пунктів 10-12 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270;
- претензій з приводу якості отриманих послуг чи відмови від отримання послуг від відповідача до позивача не надходило, а відповідно споживач повинен сплатити кошти за отримані від Товариства послуги в повному обсязі.
25.05.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких Підприємство просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження виникнення у нього господарських операцій з відповідачем; позовні вимоги Товариства ґрунтуються на надуманих показниках, належним чином не підтверджені.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.06.2012 № 198 (переоформлене рішенням від 21.06.2016 № 1159) Товариству надано ліцензію на постачання теплової енергії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі вказаної ліцензії Товариство з 01.07.2014 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку № 70 на вул. Алматинській у м. Києві.
Підприємство є балансоутримувачем будинку № 70 на вул. Алматинській в м. Києві, який отриманий ним на підставі пунктів 10-12 рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Відповідно до підпунктів 2.2.1 та 2.2.2 пункту 2.2 статуту Підприємства, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 № 4, предметом діяльності відповідача є: утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку; надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.
Як вбачається з довідки (дані щодо будинків комунальної власності ЖЕД 401-406 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється Товариством станом на 01.07.2020), виданої відповідачем, у будинку № 70 на вул. Алматинській (номер особового рахунку: 440253) загальна площа нежитлових приміщень - 845 м2.
У позовній заяві Товариство зазначило, що площа нежитлового приміщення у будинку № 70 на вул. Алматинській у м. Києві, якою користується відповідач, становить 81,60 м2. Вказана обставина Підприємством не заперечувалась.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у газеті Хрещатик від 23.07.2014 № 103(4503) розміщено повідомлення про те, що з 01.07.2014 Товариство є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та буде укладати договори з кожним споживачем зазначених комунальних послуг на території Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.
Крім того, судом встановлено, що 01.05.2015 року Товариством (виконавець послуг) та Підприємством (балансоутримувач) укладено договір про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності № 31, за умовам якого відповідач зобов'язався забезпечити належні умови для передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами, що знаходяться у його власності або на його балансі, при наданні позивачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам цих послуг, у тому числі у будинку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 70.
Відповідно до підпункту 2.4.23 цього договору балансоутримувач зобов'язався укласти з виконавцем послуг договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання на нежитлові приміщення житлового будинку, що є їх власністю (в тому числі на тимчасово вільні приміщення будинку комунальної форми власності).
Однак сторонами відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень укладено не було.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалося на те, що у період з липня 2016 року по квітень 2019 року включно позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлових приміщень на вул. Алматинській, 70 у місті Києві на загальну суму 62 298,69 грн. Проте, незважаючи на відсутність з боку Підприємства претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від їх отримання, вартість вказаних послуг відповідач не сплатив.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил
Споживачем відповідно до вказаної статті цього закону є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Аналогічні за змістом положення містяться у Законі України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII (у чинній редакції).
Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як в редакції Закону України № 1875-IV, так і відповідно до Закону України № 2189-VIII в чинній редакції) комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.
За умовами частини першої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Аналогічна норма міститься у частині першій статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII у чинній редакції.
Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
За приписами частини першої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями частини другої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
За умовами частини першої статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
У постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
За приписами частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство не уклало з позивачем відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлових приміщень за адресою: місто Київ, вул. Алматинська, 70.
Оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з липня 2016 року по квітень 2019 року включно надавав відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 70 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується: актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, актами № 1613 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2017-2018 років та 2018 - 2019 років.
Надання Підприємству послуг з опалення у будинку за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 70, які надавалися позивачем безперервно в межах опалювальних періодів, додатково підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами на підключення та відключення: від 05.10.2016 № 53453 (підключення), від 13.03.2017 № 58481 (відключення), від 03.10.2017 № 64454 (підключення), від 04.04.2018 № 69041 (відключення), від 01.11.2018 № 1087 (підключення) та від 06.04.2019 № 5395 (відключення).
Позивачем надано розрахунок вартості спожитих відповідачем послуг (особовий рахунок № 440253/1юр, м. Київ, вул. Алматинська, 70) за період з липня 2016 року по квітень 2019 року включно, відповідно до якого загальна вартість послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за спірний період становить 62 298,69 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало, що основою для зазначеного розрахунку є долучені до позовної заяви звіти з показаннями будинкового лічильника (заводський номер лічильника: 68664915; особовий рахунок: 440253; адреса: вул. Алматинська, 70).
Судом враховано, що показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між споживачами пропорційно до площі зайнятих ними приміщень.
Водночас, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що наданий Товариством розрахунок основного боргу та відомості показників будинкового лічильника, складені позивачем, не доводять наявність у Підприємства боргу перед Товариством, оскільки відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо розрахованої відповідачем суми боргу.
Суд також не погоджується із запереченнями відповідача стосовно відсутності в матеріалах справи доказів технічного стану внутрішніх комунікацій централізованого опалення зазначеного в позові приміщення, оскільки відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води з балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності від 01.06.2015 № 31 саме на Підприємство покладено обов'язок утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту надсилання на адресу Підприємства рахунків на оплату відповідних послуг, не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати спожитих послуг. Окрім того, претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.
Інші заперечення відповідача проти вимог також не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи та спростовуються її матеріалами.
Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання настав, і відповідач не подав суду доказів на підтвердження оплати заборгованості у сумі 62 298,69 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Підприємства на користь позивача вказаної суми основного боргу є обґрунтованими.
Окрім основної суми боргу, Товариство просило стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 5 758,73 грн. та втрат від інфляції - 13 705,66 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості за кожен місяць надання спірних послуг окремо за період з дати виникнення боргу до 01.01.2021.
Судом здійснено перевірку розрахованих позивачем сум 3% річних та втрат від інфляції, а також періодів їх нарахування, і встановлено, що періоди визначені правильно, однак відповідні суми розраховані неправильно.
Так, за перерахунком суду загальна сума 3% річних становить 5 753,53 грн., а втрат від інфляції - 13 727,62 грн.
Разом із тим, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог Товариства.
Враховуючи те, що позивач звернувся з цим позовом до суду 14.04.2021, ним пропущено строк для звернення до суду з вимогами про стягнення з Підприємства основного боргу за період з липня 2016 року по лютий 2018 року.
З огляду на наведене стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає 19 330,43 грн. основного боргу за період з березня 2018 року по квітень 2019 року. У стягненні ж 42 968,26 грн. основного боргу слід відмовити.
Оскільки закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також враховуючи те, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, стягненню з Підприємства на користь позивача підлягають 3% річних та втрати від інфляції, нараховані за такі періоди:
- з 14.04.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 42 968,26 грн. заборгованості) - 3 506,92 грн. 3% річних, 6 801,59 грн. втрат від інфляції;
- з 21.04.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 3 741,58 грн. заборгованості) - 303,22 грн. 3% річних, грн. 557,87 грн. втрат від інфляції;
- з 21.05.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 1 624,26 грн. заборгованості) - 127,63 грн. 3% річних, 242,18 грн. втрат від інфляції;
- з 21.06.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 935,36 грн. заборгованості) - 71,11 грн. 3% річних, 139,46 грн. втрат від інфляції;
- з 21.07.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 327,08 грн. заборгованості) - 24,06 грн. 3% річних, 51,42 грн. втрат від інфляції;
- з 21.08.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 1 012,82 грн. заборгованості) - 71,92 грн. 3% річних, 159,22 грн. втрат від інфляції;
- з 21.09.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 241,97 грн. заборгованості) - 16,57 грн. 3% річних, 32,82 грн. втрат від інфляції;
- з 21.12.2018 по 01.01.2021 (нарахованих на 3 130,16 грн. заборгованості) - 190,90 грн. 3% річних, 289,49 грн. втрат від інфляції;
- з 21.01.2019 по 01.01.2021 (нарахованих на 1 830,88 грн. заборгованості) - 106,99 грн. 3% річних, 149,52 грн. втрат від інфляції;
- з 21.02.2019 по 01.01.2021 (нарахованих на 2 523,31 грн. заборгованості) - 141,03 грн. 3% річних, 192,49 грн. втрат від інфляції;
- з 21.03.2019 по 01.01.2021 (нарахованих на 1 502,11 грн. заборгованості) - 80,50 грн. 3% річних, 100,17 грн. втрат від інфляції;
- з 21.04.2019 по 01.01.2021 (нарахованих на 1 408,21 грн. заборгованості) - 71,88 грн. 3% річних, 79,04 грн. втрат від інфляції;
- з 21.05.2019 по 01.01.2021 (нарахованих на 1 052,69 грн. заборгованості) - 51,13 грн. 3% річних, 51,35 грн. втрат від інфляції,
а всього 4 763,86 грн. 3% річних та 8 846,62 грн. втрат від інфляції.
У стягненні ж 994,87 грн. 3% річних та 4 859,04 грн. втрат від інфляції слід відмовити.
За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код 37739041) до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 39606435) про стягнення 81 763,08 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код 39606435) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код 37739041): 19 330 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять) грн. 43 коп. основного боргу; 4 763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 86 коп. 3% річних; 8 846 (вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 62 коп. втрат від інфляції та 914 (дев'ятсот чотирнадцять) грн. 54 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.06.2021.
Суддя О.В. Марченко