Іменем України
16 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2624/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.04.2021 № 55 «Про відмову у перерахунку пенсії»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 24.11.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за 37 календарних років в пільговому обчисленні, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, зі служби був звільнений 23.11.2020. Вислуга років позивача на службі станом на дату звільнення складає: календарна - 22 роки 09 місяців 00 днів, пільгова - 15 років 02 місяці 00 днів.
З 24.11.2020 позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закону № 2262), яка призначена в розмірі основної пенсії 51% грошового забезпечення (за вислугу 26 років з урахуванням трудового стажу).
27.04.2021 позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про переведення позивача з пенсії за вислугою років по пункту «б» статті 12 Закону № 2262 на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262.
Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 27.04.2021 № 55 «Про відмову в перерахунку пенсії» відмовлено ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років - 25 календарних років і більше.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вислуга років позивача, з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років (37 років 11 місяців 00 днів, з яких: 22 роки 09 місяців 00 днів, - календарна вислуга та -15 років 02 місяці 00 днів - вислуга років на пільгових умовах), та він має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262 за 37 календарних років в пільговому обчисленні.
Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 48-50), в якому зазначив таке.
Відповідно до статті 99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» визначено, що Пенсійному фонду України з 01.01.2007 передані функції призначення, перерахунку та виплати пенсій згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 (далі - Закон № 2262).
Питання визначення права та розрахунку вислуги років для призначення пенсії належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів силових структур, міністерств та інших органів, в якому особа проходила службу (з яких особу було звільнено зі служби).
Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) заяви про призначення пенсії за вислугу років, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.
В даному випадку - Головне управління Національної поліції в Луганській області.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 3-1, уповноважений структурний підрозділ оформлює всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи, тобто до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, мають бути завірені Головним управлінням Національної поліції в Луганській області в установленому порядку (пункт 13 Порядку № 3-1). Перелік документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, визначено пунктом 7 Порядку № 3-1.
30.11.2020 Головне управління Національної поліції в Луганській області надіслало на адресу головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області документи для призначення пенсії за вислугу ОСОБА_1 .
Відповідно до подання про призначення пенсії від 30.11.2020 вислуга позивача в календарному обчислені складає 22 роки 09 місяців 00 днів.
Відповідно до наказу про звільнення від 20.11.2020 № 96 о/с, загальний страховий стаж позивача складає 26 років 04 місяці 02 дні, в т. ч. календарна вислуга років 22 роки 09 місяців 00 днів.
Враховуючи наведене, пенсію призначено відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262.
27.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України із заявою призначити йому пенсію за вислугу років згідно пункту «а» статті 12 Закону України №2262.
За розглядом особистої заяви від 27.04.2021 Головним управлінням винесено рішення від 27.04.2021 № 55 про відмову в переведенні з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, визначає Закон №2262-ХІІ.
Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Загальна тривалість вислуги у пільговому обрахуванні використовується при розрахунку розміру пенсії, а не для визначення права особи на той чи інший вид пенсії.
Відповідно до наказу про звільнення від 20.11.2020 № 96 о/с, загальний страховий стаж позивача складає 26 років 04 місяці 02 дні, в т. ч. календарна вислуга років 22 роки 09 місяців 00 днів.
Згідно подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 30.11.2020, календарна вислуга років позивача становить -22 роки 09 місяців 00 днів, що не є достатньою умовою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262.
Відповідач також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262-ХІІ використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років «для призначення пенсії». Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Аналіз норм Закону №2262-ХІІ дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 22 років 09 місяців 00 днів при необхідних 25 і більше календарних років.
Одночасно стаття 17 Закону №2262-ХІІ визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Крім того, в Законі №2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Законом №2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 24 і більше календарних років (у разі звільнення зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року), та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17.
Наданими для призначення пенсії документами підтверджено, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 22 років 09 місяців 00 днів.
Вважають, що головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області правомірно дійшло висновку, що наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Стосовно посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), відповідно до якої позивачу (на його думку) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, відповідач виходить з такого.
Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262- ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 9901/602/18.
Також, на думку відповідача, необхідно врахувати й правову позицію Європейського суду з прав людини, у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (арк. спр. 16-17).
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за відсутності сторін (арк. спр. 19-20, 21, 24).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення від 27.10.2016 серія НОМЕР_2 (арк. спр. 4, 5-7).
Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 21.11.2020 відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ у розмірі 68% грошового забезпечення (арк. спр. 37-39).
У період з 31.07.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 позивач брав участь в антитерористичній операції, з 01.05.2020 по 31.05.2020 - брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, що у пільговому обчисленні складає 07 років 06 місяців 28 днів.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 20.11.2020 № 96 о/с «Про особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора Головного управління Національної поліції в Луганській області, за ст.77 ч.І п.7 (за власним бажанням), з 23.11.2020, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 22 роки 09 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 15 років 01 місяць 00 днів, загальний трудовий стаж: 26 років 04 місяці 02 дня (арк. спр. 39 зв. бік).
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.03.2021 № 467/111/19-2021 загальна вислуга років позивача у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) становить 15 років 02 місяці 00 днів, з яких: період служби з 26.04.1999 по 31.07.2014 підлягає зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця; період служби з 31.07.2014 по 07.11.2015 - 1 місяць служби за 3 місяця; період служби з 07.11.2015 по 30.04.2018 - 1 місяць служби за 3 місяця; період служби з 01.05.2020 по 31.05.2020 - 1 місяць служби за 3 місяця (арк. спр. 8-9).
27.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (арк. спр. 13, 40).
Рішенням ГУПФУ в Луганській області від 27.04.2021 № 55 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову в перерахунку пенсії» позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до пункту «б» статті Закон № 2262-ХІІ пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «а» статті Закон № 2262-ХІІ у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років - 25 календарних років і більше, оскільки календарна вислуга років позивача на момент звільнення зі служби (23.11.2020) складає 22 роки 09 місяців 00 днів (арк. спр. 14, 40).
Не погодившись із правомірністю відмови у призначення пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше:
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Стаття 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлює види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Також, положення статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначають, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393), встановлює для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту;
служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду;
служба як військових будівельників у військово-будівельних загонах (частинах);
час перебування на практичній льотній підготовці призваних на військову службу осіб, які навчалися на офіцерів запасу льотного складу у навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України;
час виконання депутатських повноважень із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі;
час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;
час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу;
дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
військова служба у Збройних Силах, органах безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці проходили службу, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними угодами;
служба в органах внутрішніх справ держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, за яку вислуга років обчислюється у порядку, встановленому відповідними міжнародними угодами;
час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони;
час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції;
час роботи в органах державної влади у разі направлення (переведення) для подальшого проходження військової або державної служби до розвідувальних органів на посади, які передбачають використання знань і досвіду, набутих під час роботи в органах державної влади;
служба в Національній поліції;
служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
служба в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації на посадах рядового і начальницького складу;
час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі.
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Таким чином, позивач проходив службу, яка передбачена Постановою №393, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку:
один місяць служби за три місяці: період з 31.07.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 позивач брав участь в антитерористичній операції, з 01.05.2020 по 31.05.2020 - брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, що складає 07 років 06 місяців 28 днів, для призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як наслідок, позивач на дату звільнення 20.11.2020 мав вислугу 25 календарних роки і більше (22 роки 09 місяців 00 днів + 07 років 06 місяців 28 днів = 30 років 03 місяці 28 днів).
Таким чином, в наявності підстави для визнання протиправним та скасування судом рішення відповідача від 27.04.2021 № 55 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову в перерахунку пенсії».
Щодо зарахування періоду служби позивача з 26.04.1999 по 31.07.2014 до вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в пункті 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця:
на льотній роботі в авіації (за винятком видів авіації, зазначених у підпункті "б" цього пункту) - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України;
на атомних надводних кораблях - із строків, установлених Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки України;
на підводних човнах (крім зазначених у підпункті «б» цього пункту) в період перебування їх у строю;
на мінних тральщиках під час тралення бойових мін;
в управліннях з'єднань підводних човнів, що перебувають у строю, і з'єднань мінних тральщиків під час тралення бойових мін на умовах, визначених Міністерством оборони України;
на посадах водолазів усіх найменувань і спеціальностей (крім водолазів, зазначених у підпункті «б» цього пункту);
на посадах, де виконання обов'язків пов'язане з систематичними стрибками з парашутом, при виконанні річних норм, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України;
у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств;
на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України;
у складі других екіпажів дизель-електричних підводних човнів, що перебувають у строю;
у високогірних місцевостях на висоті від 1000 до 1500 метрів над рівнем моря, а у виняткових випадках - і нижче згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваних відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Управлінням державної охорони;
в укріплених районах військовослужбовцям, які несуть (несли) бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг;
на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - з 1 січня 1988 по 31 грудня 1993 року;
у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони;
на посадах, де виконання обов'язків пов'язано з роботами по знешкодженню вибухонебезпечних предметів, у період виконання робіт, переліки яких визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств;
проходження служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ, Національній гвардії військовослужбовцями, які виконують обов'язки з охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності;
проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту на атомних електростанціях, об'єктах з ядерними установками і матеріалами;
проходження служби на посадах рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарень при виправно-трудових установах для утримання інфекційно хворих засуджених;
таємно;
У разі наявності двох і більше підстав для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах одного і того ж періоду служби вислуга обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги;
у високогірних місцевостях на висоті 1500 і більше метрів над рівнем моря;
час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах з підбирання та транспортування трупів у морг за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ;
час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції;
час проходження служби військовослужбовцями внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ у підрозділах з конвоювання осіб, узятих під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, та охорони їх під час судового засідання за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ;
час проходження служби в Національній гвардії військовослужбовцями, які виконують обов'язки з конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі, у тому числі під час їх екстрадиції, а також забезпечують охорону осіб, які тримаються під вартою, під час судових засідань у судах, за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.
- на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Позивачем надана довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.03.2021 № 467/111/19-2021, в якій зазначено, що період служби з 26.04.1999 по 31.07.2014 підлягає зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця.
Однак у наданій довідці зовсім не зазначено, на підставі якого саме абзацу підпункту «в» пункту 3 Постанови № 393 підлягає зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця зазначений період.
Інших доказав щодо періоду служби з 26.04.1999 по 31.07.2014 судом не встановлено, а сторонами не надано.
Таким чином, станом на день розгляду справи у суду немає підстав для зарахування періоду служби позивача з 26.04.1999 по 31.07.2014 до вислуги років у пільговому обчисленні із розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як прийняття рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.04.2021 про призначення/перерахунок пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», надавши оцінку усім наданим позивачем документам, а також довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 16.03.2021 № 467/111/19-2021.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно норм КАС України по даній справі підлягали оплаті судові витрати за позовні вимоги немайнового характеру у сумі 908,00 грн.
Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, а згідно з частиною першою статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті, судовий збір у розмірі 908,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.04.2021 № 55 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову у перерахунку пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 27.04.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Державного бюджету України судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця