Іменем України
16 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2431/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
11.05.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Біловодське ОУПФУ), у якому позивачка просить суд:
- визнати протиправним рішення відповідача про відмову позивачці в призначенні дострокової пенсії за віком, починаючи з 26.01.2021;
- зобов'язати відповідача призначити позивачці дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій (військовозобов'язаного, резервіста) та нарахувати суми пенсії, починаючи з 26.01.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачка посилається на те, що вона працює державним службовцем в Біловодському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Луганської області на посаді головного спеціаліста командування.
08 квітня 2016 року позивачці було надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».
17.06.2020 позивачкою було укладено контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України, військове звання - солдат , ВОС - 788569. Відповідно до контракту під час оголошення рішення про мобілізацію або навчальні збори, позивачку призивають виключно на посаду кухара господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , 10.08.2020 отримала тимчасове посвідчення військовозобов'язаного за № 4693.
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058 встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, у жінок 20 років.
Маючи необхідний вік (22.01.2021 виповнилося 50 років) та страховий стаж (станом на 23.01.20201 - 33 роки 9 місяців 20 днів згідно довідки відповідача) позивачка 26 січня 2021 року подала на веб-портал Пенсійного фонду України анкету-заяву та пакет документів для призначення пенсії відповідно до п. 4 частини першої статті 115 Закону № 1058, але протягом більше ніж два місяці відповіді на заяву не було.
Після звернення на Урядову гарячу лінію 08.04.2021 позивачка отримала відповідь № 1219-1471/П-01/8-1200/21 від 08.04.2021 від Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо автоматичного призначення пенсії через особистий електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що пенсія призначається автоматично після досягнення пенсійного віку за нормами ст. 26 Закону - 60 років, для призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій позивачці запропоновано звернутися особисто до управління ПФУ за місцем реєстрації.
08.04.2021 позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 частини 1 ст. 115 Закону № 1058 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій та надала повний пакет документів, які в усному порядку затребували працівники відділу.
26.04.2021 позивачка отримала повідомлення від 26.04.2021 за № 1239-31-8/3291 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у зв'язку з тим, що право на пенсію держслужбовцям Збройних Сил України цим Законом не передбачено.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31.05.2021 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 38-41), в обґрунтування якого зазначив, що 08.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 114 Закону №1058-IV.
За результатами розгляду заяви позивача та наданих ним документів відповідачем було відмовлено у призначені пенсії позивачу (рішення від 26.04.2021 № 1239-31-83291), загальний стаж роботи якого складає 33 р. 09 м. 20 д.
Відповідач посилається на те, що статус учасника бойових дій до 25.07.2018 надавався не тільки військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним), але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
До заяви про призначення пенсії від 08.04.2021 позивачем додано: довідку про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 26.01.2021 № 249, довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 26.01.2021 № 250, витяги з наказів від 07.12.2015 № 34Г, від 18.06.2018 № 13дск, від 12.07.2018 №65/дск, посвідчення учасника бойових дій (серії НОМЕР_2 від 08.04.2016), контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України від 17.06.2020 та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № 4693 від 10.08.2020.
З наданих позивачем документів встановлено, що 08.04.2016 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 04.07.1989 (записи №№ 23-29) вбачається, що на час проведення АТО позивач обіймав посади, які відносяться до посад державної служби зі встановленням відповідного рангу державної служби. Тобто в період проведення АТО та ООС позивач проходив державну службу.
Крім того, на дату звернення (08.04.2021) до відповідача з заявою про призначення пенсії позивач працює на посаді головного спеціаліста командування та йому присвоєно восьмий ранг державного службовця, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача №№ НОМЕР_5 .
Відповідно до витягу з наказу від 07.12.2015 № 341 працівник Збройних Сил України ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу забезпечення Біловодського районного військового комісаріату Луганської області, з 30.09.2014 прибула до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 20.11.2015 № 068.
Тобто, на момент надання позивачу статусу учасника бойових дій, до переліку осіб, які могли набути цей статус, були включені працівники Збройних Сил, про що свідчить зміст пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551 -XIІ та абзацу першого пункту 2 Порядку № 413 в редакції, чинній на дату отримання позивачем статусу учасника бойових дій.
Як вбачається з наданих документів до заяви від 08.04.2021, позивач визнаний учасником бойових відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII з дотриманням Порядку № 413 як працівник Збройних Сил України, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а не як військовослужбовець (резервіст, військовозобов'язаний).
Щодо тверджень позивача, що він є резервістом і військовозобов'язаним, відповідач зазначив, що згідно наданого позивачем контракту про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України, датою його укладення є 17.06.2020, а згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № 4693 позивача взято на військовий облік 10.08.2020, тобто після отримання статусу учасника бойових дій (посвідчення учасника бойових дій видано позивачу 08.04.2016).
Тому відповідач вважає, що позивач не відноситься до осіб з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону № 3551-XII, у зв'язку з чим у нього відсутнє право на дострокове призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-1V.
Позивачем не надано доказів проходження ним саме військової служби у зоні АТО при наданні статусу учасника бойових дій. Виконання ж позивачем у зоні АТО службових обов'язків як працівника Збройних Сил не надає тих самих прав на зниження пенсійного віку та страхового стажу, що і військовослужбовцям (військовозобов'язаним, резервістам), оскільки це не передбачено пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV.
Також відповідач зазначив, що посвідчення учасника бойових дій позивачу видано 08.04.2016, проте додані позивачем до заяви про призначення пенсії від 08.04.2021 копії документів містять відомості про безпосереднє залучення до виконання завдань, чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення в періоди після отримання статусу учасника бойових дій, з 10.05.2018.
Окрім того, відповідач послався на відсутність підстав для зобов'язання управління призначити пенсію та виплачувати пенсію з дати звернення за пенсією - з 26.01.2021.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , з 30.09.2014 працює на посаді головного спеціаліста в Біловодському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Луганської області (до реорганізації Біловодський районний військовий комісаріат Луганської області) та їй присвоєно 8 ранг державного службовця (арк. спр. 10-12, 19-22).
Згідно з копіями витягів із наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, від 18.06.2018 № 13дск, від 12.07.2018 № 65/дск працівник ЗСУ ОСОБА_1 у період з 30.09.2014 по 30.04.2018 та з 10.05.2018 перебувала у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (арк. спр. 14, 16-17).
На підставі наказу від 07.12.2015 № 341 Біловодським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Луганської області видано позивачці довідку від 26.01.2021 № 250 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що вона дійсно в період з 30.09.2014 по 30.04.2018 перебувала на посаді державного службовця Збройних Сил України у Біловодському РВК Луганської області та безпосередньо приймала участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 15).
Також на підставі наказів від 18.06.2018 № 13дск, від 12.07.2018 № 65/дск Біловодським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Луганської області видано позивачці довідку від 26.01.2021 № 249 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення про те, що вона дійсно в період з 10.05.2018 по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (арк. спр. 18).
08.04.2016 Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (арк. спр. 13).
17.06.2020 між ОСОБА_1 та Луганським обласним військовим комісаріатом оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » укладено контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України (арк. спр. 25-26).
Тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 10.08.2020 № 4693, виданого ОСОБА_1 , підтверджується, що позивачку взято на військовий облік військовозобов'язаних жінок з 10.08.2020 (арк. спр. 24).
08.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до Біловодського ОУПФУ з заявою, зареєстрованою за № 793, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 45-46).
За інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком складає 33 роки 9 місяців 20 днів (арк. спр. 75).
26.04.2021 Біловодським ОУПФУ прийнято рішення № 1239-31-8/3291 «Про відмову в призначенні пенсії». В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що при розгляді поданих документів встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_7 від 04.07.1989 ОСОБА_1 під № 23-29 на час проведення АТО обіймала посади, які відносяться до посад державної служби зі встановленням відповідного рангу державної служби. Тобто в період проведення АТО та ООС ОСОБА_1 проходила державну службу. На теперішній час продовжує працювати на вищевказаній посаді, яка відноситься до посад державної служби (арк. спр. 76-77).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян врегульоване статтею 115 Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правом на дострокове призначення пенсії за віком за визначених умов наділені не всі особи зі статусом учасника бойових дій, а тільки ті особи, які є військовослужбовцями, резервістами чи військовозобов'язаними, або особами, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до частини дев'ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії в т.ч.:
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Позивачка є резервістом і військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в Біловодському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Луганської області (до реорганізації Біловодський районний військовий комісаріат Луганської області), що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 10.08.2020 № 4693, виданого Біловодським районним військовим комісаріатом Луганської області, та контрактом від 17.06.2020 про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України (арк. спр. 24-26).
Зі змісту посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.04.2016 вбачається, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (арк. спр. 13).
На теперішній час позивачка також бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується довідкою Біловодського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Луганської області від 26.01.2021 № 249 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (арк. спр. 18).
Розписка-повідомлення від 08.04.2021 свідчить, що позивачем подано необхідні документи до Біловодського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. спр. 46).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій, довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, а для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону № 3551-XII, також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (при призначенні пенсії згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014 (далі - Постанова № 413) затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет, та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції і забезпеченні її проведення.
В пункті 3 Постанови № 413 Кабінетом Міністрів України зобов'язано Міністерства та інші органи виконавчої влади привести власні нормативно - правові акти у відповідність із цією постановою та рекомендувати іншим державним органам привести власні нормативно - правові акти у відповідність із цією постановою.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачена можливість дострокового виходу на пенсію учасникам бойових дій.
Пунктом 4 Порядку № 413 визначено, що документом про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення з метою виконання завдань із захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі є витяги з наказів, директив, розпоряджень АТЦ, а також інші офіційні документи, видані органами державної влади, що містять достатньо доказів про безпосередню участь особи у виконанні завдань АТО у районах її проведення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані всі необхідні документи, а саме: паспорт; ідентифікаційний номер; військовий квиток від 10.08.2020 №4693; диплом про навчання від 30.06.1989 № 026530; довідка із СПОВ про заробітну плату від 08.04.2021; витяги з наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, від 18.06.2018 № 13дск, від 12.07.2018 № 65/дск; довідка від 26.01.2021 № 249 про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення; довідка від 26.01.2021 № 250 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 08.04.2016; контракт від 17.06.2020; трудова книжка від 04.07.1989 НОМЕР_7 (арк. спр. 46).
Враховуючи вищевикладене, позивач надав документи на підтвердження наявності підстав отримання пенсії згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як військовослужбовець - учасник бойових дій.
На підставі зазначеного та беручи до уваги те, що позивачка має статус учасника бойових дій, досягла віку 50 років, має трудовий стаж більше 25 років, вона підпадає під дію вимог п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, рішення Біловодського ОУПФУ від 26.04.2021 № 1239-31-8/3291, яким зазначено, що позивачка не має права на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону № 1058, оскільки вона на час проведення АТО обіймала посади, які відносяться до посад державної служби зі встановленням відповідного рангу державної служби, та на теперішній час продовжує працювати на вищевказаній посаді, яка відноситься до посад державної служби, є протиправним та підлягає скасуванню.
Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, зазначеним у постанові від 29.09.2020 року у справі № 263/14242/17, в постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 591/3086/16-а, від 29 серпня 2018 року у справі № 295/1129/17.
В юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
На переконання суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону держорган може приймати різні рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України окреслено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На підставі вищезазначеного позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій, та нарахувати суми пенсії з дати звернення підлягають задоволенню.
Щодо дати, з якої слід призначити позивачці дострокову пенсію, суд зазначає таке.
В позові позивачка просить суд зобов'язати відповідача призначити дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій (військовозобов'язаного, резервіста) та нарахувати суми пенсії, починаючи з 26.01.2021, оскільки 26.01.2021 позивачка подала на веб-портал Пенсійного фонду України анкету-заяву та пакет документів для призначення пенсії відповідно до п. 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV, а на особистому прийомі 08.04.2021 подала заяву та повний пакет документів для призначення пенсії відповідно до п. 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV.
Суд зазначає, що частиною першою статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-ІV, в редакції, яка діяла на час звернення позивачки до Урядової «гарячої» лінії, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Як зазначає позивачка у позові нею 26.01.2021 подано анкету-заяву та пакет документів для призначення пенсії на веб-портал Пенсійного фонду для призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV.
Суд зауважує, що автоматичне призначення пенсій через особистий кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України пенсія призначається автоматично для осіб після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Судом встановлено, що з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернулася до Біловодського ОУПФУ 08.04.2021, яку було зареєстровано за № 793, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 45-46).
Відтак, датою звернення позивачки за призначенням пенсії є 08.04.2021.
Таким чином, дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій ОСОБА_1 слід призначити та нарахувати суми пенсії з дати звернення - 08.04.2021.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В частині 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України занотовано: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За унормуванням частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з матеріалами справи позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила 908,00 грн судового збору (арк. спр. 9).
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме - в сумі 605,33 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код за ЄДРПОУ 41247269, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 26.04.2021 № 1239-31-8/3291 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як учаснику бойових дій та нарахувати суми пенсії з дати звернення - 08.04.2021, згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,33 грн (шістсот п'ять грн 33 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя І.О. Свергун