Іменем України
27 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1995/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Понамарьової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинської селищної ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
12 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Білокуракинської селищної ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Білокуракинської селищної ради 8 скликання, прийняте на 7 сесії від 16.02.2021 №7/184 про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Білокуракинську селищну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не більше 2 Га від 28.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.12.2020 позивачка подала заяву до Білокуракинської селищної ради з метою одержання безоплатно у власність земельну ділянку із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства. У заяві було зазначене цільове призначення земельної ділянки - «для ведення особистого селянського господарства» та її орієнтовний розмір - «до 2 Га».
29.01.2021 відбулась 5 сесія 8 скликання Білокуракинської селищної ради на якій було прийнято рішення № 5/131 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства». Рішення № 5/131 про відмову було мотивовано тим, що на дану земельну ділянку не зареєстровано право комунальної власності за Білокуракинською селищною радою та на даний час вона є державною власністю. Також на сесії було прийнято Рішення селищної ради № 5/22 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади».
02.02.2021 селищний голова ОСОБА_2 виніс Розпорядження № 37 «Про зупинення дії 28 рішень 5 сесії Білокуракинської селищної ради від 29.01.2021», в тому числі і рішення №5/131 про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою.
16.02.2021 відбулася 7 сесія 8 скликання Білокуракинської селищної ради, на якій було прийнято рішення № 7/184 про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Рішення №7/184 про відмову було мотивовано тим, що на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119 існує велика кількість поданих заяв. Нормативним обґрунтуванням відмови селищна рада зазначила пункт 1.1. додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради за №5/22 від 29.01.2021 року «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади» та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища.
Позивачка вважає, що рішення Білокуракинської селищної ради 8 скликання, прийняте на 7 сесії від 16.02.2021 №7/184, є незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 16.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
28 квітня 2021 року від Білокуракинської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 46-47), в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з таких підстав.
28 грудня 2020 року до Білокуракинської селищної ради від ОСОБА_1 надійшла заява про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2,0 га з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді. До заяви було додано копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки державної власності (у графічному матеріалі закреслено слово державної власності).
Відповідно до пункту 1 статті 122 Земельного кодексу України «Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб».
12 січня 2021 року проводилось засідання постійної комісії з питань земельних відносин екології та охорони навколишнього природного середовища Білокуракинської селищної ради, на якому було розглянуто проєкт рішення та рекомендовано депутатам відмовити у паданні дозволу позивачці у зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку не зареєстровано право комунальної власності за Білокуракинською селищною радою, та на даний час вона є державною власністю.
Станом на 29 січня 2021 року Витяг з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права комунальної власності ще не було отримано, тому проєкт рішення про відмову у наданні дозволів громадянам, які бажали отримати зазначену вище земельну ділянку у власність було винесено на 5 сесію на розгляд депутатам.
Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.
29 січня 2021 року відбулася 5 сесія 8 скликання Білокуракинської селищної ради, на якій було прийнято рішення №5/131 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу па розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» з зазначених вище підстав.
02 лютого 2021 року начальник земельного відділу Білокуракинської селищної ради отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119, в якому було зазначено, що право комунальної власності зареєстровано 16.01.2021.
Відповідно до частини 4 статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Тому, селищним головою було видано Розпорядження №37 про зупинення дії 28 рішень селищної ради про відмову у наданні дозволів громадянам на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 у зв'язку з тим, що на дану земельну ділянку не зареєстровано право комунальної власності за Білокуракинською селищною радою, та на даний час вона є державною власністю та винесення на розгляд даних заяв на чергову сесію 16 лютого 2021 року.
09 лютого 2021 року проводилось засідання постійної комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища Білокуракинської селищної ради, на якому було розглянуто 69 заяв від громадян, які бажають отримати дозволи на розробку проєктів землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119. Оскільки заяв 69, а земельна ділянка площею 41,2 га, враховуючи Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади, яке є нормативно-правовим актом, що було прийнято 29 січня 2021 року на 5 сесії селищної ради № 5/22, комісією було рекомендовано депутатам надати дозволи 39 громадянам, а саме учасникам бойових дій, ліквідаторам наслідків Чорнобильської аварії, інвалідам, багатодітним батькам, освітянам, працівникам закладу охорони здоров'я, соцсфери, культури та місцевим мешканцям, які постійно проживають на території колишньої Тимошинської сільської ради та не мали змогу оформити земельну ділянку, яка була у державній власності. Також комісією рекомендовано 30 громадянам, в тому числі і ОСОБА_1 (на яку не розповсюджуються вимоги Положення), відмовити у зв'язку з великою кількістю поданих заяв на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119 та дією пункту 1.1. додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради за №5/22 від 29.01.2021 року «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади».
16 лютого 2021 року відбулася чергова 7 сесія 8 скликання Білокуракинської селищної ради, на якій, врахувавши рекомендації постійної комісії, велику кількість поданих заяв на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119 та дію пункту 1.1. додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради за №5/22 від 29.01.2021 року «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності па території Білокуракинської селищної територіальної громади» було прийнято рішення №7/184, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу па розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області.
Враховуючи викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивачка 28.05.2021 надала відповідь на відзив (арк. спр. 31-33), в якому зазначила, що графічні матеріали лише відображають інформацію, яка надає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості та містять прив'язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Отже, доводи відповідача про те, що на графічному матеріалі закреслено слово державна власність, на думку позивачки, не заслуговують на увагу.
Стосовно тверджень відповідача, що станом на 29 січня 2021 року Витяг з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права комунальної власності ще не було отримано, а начальник земельного відділу отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 02 лютого 2021 року, позивачка зазначила таке.
На підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність 09 грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Луганській обласні відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.12.2020 року № 6-0ТГ передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Білокуракинська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 114 земельних ділянок загальною площею 2543,0980 га згідно з додатком. Земельна ділянка з кадастровим номером 4420988000:06:005:011-9 (графічний матеріал якої було додано до заяви), зазначена в п.2 додатку до акту від 09.12.2020.
Цей акт із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, які вказані у додатку, за Білокуракинською селищною територіальною громадою в особі Білокуракинської селищної ради. Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020 був підписаний сторонами та скріплений печатками.
З цього випливає, що Білокуракинська селищна рада з 09.12.2020 року набула повноважень зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку 4420988000:06:005:0119 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1-3 ст. 32 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
Оскільки законодавством врегульовані строки реєстрації права власності законодавчо встановлена можливість посадових осіб місцевого самоврядування отримувати інформацію з Державного реєстру прав, то начальник земельних відносин перед початком сесії мала можливість перевірити чи зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку.
З приводу доводів відповідача, що позивачка не підпадає під дію Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади, позивачка зазначила, що відповідач при прийняті оскаржуваного рішення, застосував дискримінаційний підхід шляхом встановлення привілеїв на отримання земельних ділянок «окремим категоріям населення» (працівники закладів освіти, охорони здоров'я, культури, соцсфери, органів місцевого самоврядування і т.д.).
До того ж позивачка звернула увагу суду на те, що підстави, з яких їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, не визначені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
За таких обставин, позивачка вважає, що наявні всі підстави для задоволення позовних вимог.
Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Від позивачки 27.05.2021 надійшла заява про проведення судового засідання без її участі (арк. спр. 215).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 8).
28 грудня 2020 року позивачка звернулась до Білокуракинської селищної ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства та передати земельну ділянку у власність. До заяви було додано копії паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки (арк. спр. 9).
Рішенням Білокуракинської селищної ради 5 сесії 8 скликання від 29.01.2021 № 5/131 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) (арк. спр. 15, 157).
Розпорядженням селищного голови Білокуракинської селищної ради від 02.02.2021 № 37 зупинено дію 28 рішень 5 сесії Білокуракинської селищної ради від 29.01.2021 у тому числі рішення № 5/131 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства». Розпорядження мотивоване тим, що начальник відділу земельних відносин отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності 16.01.2021 на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119 лише 02 лютого 2021 року, а заяви громадян розглядалися на сесії 29.01.2021 (арк. спр. 16-20, 158-162).
Рішенням Білокуракинської селищної ради № 7/184 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Білокуракинській селищній територіальній громаді (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. Рішення мотивовано тим, що на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119 існує велика кількість поданих заяв. Нормативним обґрунтуванням зазначено пункт 1.1. додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради за №5/22 від 29.01.2021 року «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади» та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища (арк. спр. 21, 163).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Частинами першою та другою, пунктом «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України визначено таке.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом «в» частини третьої цієї статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з абзацами першим, другим частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Абзацом першим частини третьої статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Як встановлено судом, позивачка є громадянкою України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка, звертаючись до Білокуракинської селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га на території Білокуракинської селищної територіальної громади, за рахунок земельної ділянки, додала, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного номеру. Позивачкою у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.
Таким чином, позивачкою надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов'язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.
Із оскарженого рішення слідує, що підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки обґрунтована великою кількістю заяв, поданих на даний земельний масив 4420988000:06:005:0119.
Однак, зі змісту відзиву відповідача на позовну заяву та зазначеного розпорядження селищного голови судом встановлено, Розпорядженням селищного голови Білокуракинської селищної ради від 02.02.2021 № 37 зупинено дію 28 рішень селищної ради про відмову у наданні дозволів громадянам на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119, а 09 лютого 2021 року на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища Білокуракинської селищної ради вже розглядалося 69 заяв від громадян, які бажають отримати дозволи на розробку проєктів землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 4420988000:06:005:0119. Площа ж цієї земельної ділянки 41,2 га надавала можливість задовольнити заяви лише 39 осіб (не більше 2 га на кожного).
Таким чином, враховуючи відомості книги обліку заяв (а.с.48-156), суд дійшов висновку, що станом на дату постановлення першого рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою (від 29.01.2021 № 5/131) за її заявою від 28.12.2020 відповідач мав достатню кількість заяв (28) для їх задоволення, однак відмова відбулася за відсутності законних підстав, що підтверджено самим розпорядженням.
Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Крім того, оскаржене рішення № 7/184 від 16.02.2021 також мотивоване вимогами пункту 1.1. додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради за №5/22 від 29.01.2021 року «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади» та рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища.
Так, відповідно до пункту 1.1. додатку до рішення 5 сесії Білокуракинської селищної ради за №5/22 від 29.01.2021 року «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади» на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства мають право усі громадяни України, але переважне право надається громадянам, які постійно проживають та зареєстровані на території Білокуракинської селищної територіальної громади впродовж останніх 10 років. Але першочергово отримують земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства: учасники бойових дій (АТО, РРС, члени сімей загиблих учасників бойових дій, афганці та інші); ліквідатори наслідків Чорнобильської аварії; інваліди І та ІІ групи захворювання (довічно); батьки сімей, які мають 3-х і більше дітей віком до 18 років (багатодітні); діти-сироти, яким виповнилося 18 років; особи, які постійно проживають на території селищної ради та пропрацювали в закладах освіти (школи, ДНЗ), охорони здоров'я, культури, соцсфери, органах місцевого самоврядування та є працівниками на даний час або пішли на пенсію з даних установ; громадянам, жителям населених пунктів громади, які користуються добросовісно, відкрито і безперервно протягом 5 років земельною ділянкою. Підставою для надання громадянам дозволу на розроблення землевпорядної документації є рішення селищної ради; громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, але не мають архівних рішень про надання земельних ділянок, земельні ділянки налаються проєктом відведення згідно з поданими заявами.
Суд зауважує, що «Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Білокуракинської селищної територіальної громади» №5/22 від 29.01.2021 року є нормативним документом, який прийнято вже після спливу місячного строку, визначеного ч.3 ст.123 Земельного кодексу України для розгляду заяви позивача від 28.12.2020, тому така заява не може бути розглянута відповідачем на підставі зазначеного нормативного акту, що прямо вказує на протиправність оскарженого рішення відповідача.
Суд наголошує, що виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
Перевіряючи доводи відповідача, суд звертає увагу на те, що в даному випадку визначені в частині сьомій статті 118 ЗК України підстави для відмови позивачу в наданні їй запитуваного дозволу на розробку відповідного проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки відсутні, а надання такого дозволу іншим особам, не створює відповідних законодавчих підстав для такої відмови.
У контексті цього питання, суд також зазначає, що законодавством не врегульовано й черговості подання відповідних заяв і, з огляду на те, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є лише однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки та саме по собі не передбачає кінцевого позитивного результату для зацікавленої особи.
Водночас суд наголошує, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування земельною ділянкою.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).
Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а.
Враховуючи викладене суд вважає, що спірне рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Білокуракинської селищної територіальної громади (на території колишньої Тимошинської сільської ради) Сватівського району Луганської області є протиправним, прийняте з порушенням вимог законодавства, та підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд вважає, що позивачкою обрано достатній та ефективний спосіб захисту порушеного права, відтак суд вважає за необхідне зобов'язати відпвідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею, не більше 2 га, з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду із позовом, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908 грн відповідно до квитанції № 0.0.2080375561.1 від 08.04.2021 (арк. спр. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог лише, судовий збір у розмірі 908 грн належить стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Білокуракинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04335447, місцезнаходження: 92200, Луганська обл., смт. Білокуракине, пл. Шевченка б. 4) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 7 сесії Білокуракинської селищної ради 8 скликання від 16.02.2021 №7/184 "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".
Зобов'язати Білокуракинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею, не більше 2 га, з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 червня 2021 року.
Суддя В.С. Шембелян