Справа № 760/25232/20 Головуючий в суді І інстанції Козленко Г.О.
Провадження № 33/824/2279/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
10 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Писаної Т.О., розглянувши апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Куликова Миколи Миколайовича на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року в складі судді Козленка Г.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України,
Відповідно до протоколу про порушення митних правил №1164/10000/2020 від 08 липня 2020 року складеного головний державним інспектором ВМО № 1 м/п «Овруч» Київської митниці Держмитслужби Старунським В.В., вбачається, що дії ОСОБА_1 спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що мають неправдиві відомості щодо вартості автомобіля «AUDI Q7 TDI», кузов № НОМЕР_1 », відправника та одержувача.
02 липня 2020 року о 02 годині 49 хвилини в пункті пропуску "Виступовичі" м/п "Овруч" Київської митниці Держмитслужби для проведення митного контролю легкового автомобіля марки «Audi Q7», кузов № НОМЕР_2 , який переміщувався з Республіки Білорусь в Україну на вантажному транспортному засобі з причепом р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , під керуванням гр. України ОСОБА_1 , за митною декларацією типу ІМ40ЕЕ №UA100530/2020/29980 від 30 червня 2020 року, ОСОБА_1 було подано до митного контролю наступні документи, а саме:
- паспорт громадянина України серії НОМЕР_5
-Ohio Certificate Of Title № НОМЕР_6 на транспортний засіб марки «Audi Q7», кузов № НОМЕР_1 , НОМЕР_7 від 29 червня 2020 року
-Invoice № UA-0005418 від 02 квітня 2020 року на суму 1800.00 дол. США
-довіреність від громадянки ОСОБА_2 на право громадянина ОСОБА_1 представляти її інтереси у відповідних установах
-пасажирську митну декларацію гр. України ОСОБА_1 де вартість автомобіля вказана 1800 дол. США
Під час проведення митного оформлення спрацювала автоматична система аналізу ризиків (АСАУР) стосовно різниці вартості та ваги вказаного автомобіля у Республіці Білорусь та вартості та ваги заявленої митним органам України. На підставі викладеного, виникла підозра щодо подання до митного контролю громадянином гр. України ОСОБА_1 Invoice від 02 квітня 2020 року №UA-0005418, де вартість автомобіля вказана 1800 дол. США, який містить неправдиві данні щодо вартості.
В ході здійснення перевірки та з метою встановлення автентичності поданих документів до митного оформлення гр. України ОСОБА_1 на автомобіль «Audi Q7», кузов № НОМЕР_2 , Київською митницею Держмитслужби 02 липня 2020 року направлено лист №7.8-1/28.15/7/13034 в митні органи Республіки Білорусь.
Київською митницею Держмитслужби отримано лист Гомельської митниці від 07 липня 2020 року №03-1/8273 та копії наступних документів, які подавав гр. України ОСОБА_1 при перетині митного кордону Республіки Білорусь: Faktura Serija BON № НОМЕР_8 від 29.06.2020 та CMR 0005645 від 29 червня 2020 року.
Так, інспектором було співставлено лист Гомельської митниці від 07 липня 2020 року № 03-1/8273 та документи подані до митного контролю в митні органи України, з яких встановлено розбіжності, а саме:
- щодо вартості автомобіля «AUDI Q7 TDI», кузов № НОМЕР_1 », у Іnvoice від 02 квітня 2020 року №UA-0005418 вартість автомобіля вказана 1800,00 дол. США, а у Faktura Serija BON № 0000640 від 29 червня 2020 року, вартість автомобіля вказана 1750,00 Євро;
- щодо покупця, продавця, номерів документів та їх зовнішнього вигляду - у Іnvoice від 02 квітня 2020 року №UA-0005418 продавцем зазначено USA InterCargo LLC , а покупцем - ОСОБА_2 , а у Faktura Serija BON № 0000640 від 29 червня 2020 року продавцем зазначено UAB Bonus lacus, а покупцем - ОСОБА_12 .
Зазначені дії, мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України.
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 05 лютого 2021 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України.
В апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби Куликов М.М. просить скасувати постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 05 лютого 2021 року, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил за ч.1 ст. 483 МК України та застосувати до нього стягнення у відповідності до санкції статті.
При цьому апелянт посилається на зміст протоколу № 1164/10100/19 від 08 липня 2020 року про порушення митних правил, і зазначає, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом про порушення митних правил 1164/10100/19 від 08 липня 2020 року (а. с. 1-5); відповіддю митних органів Республіки Білорусь з додатком та Faktura Serija BON №0000640 від 29 червня 2020 року, у відповідності до якої легковий автомобіль Audi Q7, кузов № НОМЕР_1 був реалізований громадянину ОСОБА_12 за 1750 євро (а.с. 9); електронною митною декларацією громадянина України ОСОБА_1 та інвойсом № UA-0005418 від 02 квітня 2020 року (а. с. 16); копією витягу з ЄАІС (а.с. 29); поясненнями громадянина України ОСОБА_1 від 08 липня 2020 року та громадянки України ОСОБА_7 від 11 вересня 2020 року (а. с. 24 - 25, 35).
Вважає, що за таких обставин судом не прийняті до уваги та не враховані вказані обставини, що в свою чергу призвело до прийняття, на думку митного органу, необ'єктивного рішення.
24 травня 2021 року від захисника Гайдук О.О. надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона просила залишити без задоволення апеляційну скаргу Київської митниці, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року залишити без змін, розгляд справи просила провести без участі ОСОБА_1 та його представника адвоката Гайдук О.О.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Київської митниці Держмитслужби - Юрків В.В., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а постанову судді необхідно залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , суддя вказав у постанові на відсутність доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та подання до органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, та, виходячи з норми ч. 3 ст. 62 Конституції України, дійшов до висновку про відсутність в діях особи ознак порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.
Вказані висновки, викладені в оскаржуваній постанові судді, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та відповідають вимогам закону.
Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до положень ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Положеннями ст. 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частина 1 ст. 483 МК України передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товарів, а також містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з об'єктивної сторони, порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, проявляється у переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. При цьому, відповідне правопорушення може бути вчинене умисно або з необережності.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року № 8 підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені, чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, підставою для складення протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК України стало те, що він вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості автомобіля, відправника та одержувача Audi Q7 TDI, кузов № НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Із протоколу про порушення митних правил № 1164/10000/2020 від 08 липня 2020 року вбачається, що висновок Київської міської митниці ДФС про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення ґрунтується лише на документах, які надійшли на запити митного органу з Республіки Білорусь.
На спростування обставин, викладених в протоколі про порушення митних правил №1164/10000/2020 від 08 липня 2020 року, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , до суду першої інстанції було надано додаткові докази: Акт огляду сторінки Інтернет-ресурсу/посилання ІНФОРМАЦІЯ_1
- Квитанція покупця на лот 27267277, сформована в системі електронних торгів аукціону ІААІ
- Квитанція Приватбанк від 07.02.2020 р.
-Копія Інвойсу № UA-0005418 від 02.04.2020 р.
-Копія Faktura Serija BON № 0000640 від 29.06.2020 р.
- Копія довіреності ОСОБА_2
- Копія договору транспортного експедирування №1-18 від 18.03.2018 р.
- Копія рахунку PVM Saskaita Faktura № 20000207 від 2020-07-24/
- Квитанція Приватбанк від 05.08.2020 р.
- Копія листа компанії UAB Bonus lacus.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вартість в розмірі 1750 євро зазначена в Faktura Serija BON №0000640 від 29 червня 2020 року для перевезення вантажу в режимі транзиту та не є вартістю автомобіля для розмитнення, при цьому задекларована вартість автомобіля більша, ніж та, що зазначена у супровідних документах на транзит даного автомобіля по території Євросоюзу та Білорусі (850 євро).
Перевіряючи відповідність продавця і покупця відомостям, зазначеним в наданих документах, суд першої інстанції встановив, що в Інвойсі № UA-0005418 від 02 квітня 2020 року зазначено покупцем Автомобіля ОСОБА_2 . ОСОБА_12 є представником ОСОБА_2 На підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої за № 2158, ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_12 представляти інтереси з усіх питань, пов'язаних з отриманням/відправленням вантажу - автомобіля будь-якої марки з правом проходження митного контролю, доставити автомобіль до місця проживання довірителя. Саме тому ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ) вказаний в Faktura Serija BON № 0000640 від 29 червня 2020 року. ОСОБА_12 був представником ОСОБА_2 при купівлі автомобіля та оплаті, що підтверджується вище зазначеними документами, а також оплачував транспортні послуги по території Євросоюзу і Білорусії.
USA Intercargo LLC є особою, яка відвантажила автомобіль, саме тому вказана в Інвойсі № UA-0005418 від 02 квітня 2020 року, а UAB Bonus lacus - представник аукціону АІІА в Європі, що організовує прийом та транспортування вантажів. Саме тому UAB Bonus lacus зазначений в документах на транзитне переміщення автомобіля.
З наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що відомості, зазначені при розмитнені автомобіля на території України, відповідають фактичним обставинам взаємовідносин з приводу придбання автомобіля на території США.
Крім того, із наданих ОСОБА_1 пояснень вбачається, що він працює водієм підприємства UAB «LIUTGARAS», Литва. Він лише перемістив автомобіль через митний кордон України на автомобілі підприємства. Переміщення робив за транзитними документами, наданими UAB Bonus lacus. Всі митні документи для розмитнення в Україні заповнив на підставі документів, наданих ОСОБА_12 . Участі в придбанні автомобіля на аукціоні пошкоджених автомобілів АІІА не приймав, подальшим його відправленням на територію Євросоюзу (до Литви) не займався. В митній декларації №UA100530/2020/29980 від 30 червня 2020 року декларантом до розмитнення Автомобіля зазначено: отримувач - ОСОБА_2 , особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_2 , декларант/представник - ФОП ОСОБА_7 . В протоколі опитування в справі про порушення митних правил від 08 липня 2020 року ОСОБА_1 пояснив, що FakturaSerija BON № НОМЕР_8 від 29 червня 2020 року не подавав, оскільки цей документ забрали при оформленні на кордоні в Республіці Білорусь.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наведені обставини свідчать про відсутність умислу у ОСОБА_1 на внесення недостовірних відомостей до документів для розмитнення.
Під час апеляційного розгляду справи представником Київської Держмитслужби не було надано жодних доказів на спростування вищевказаних обставин справи.
Як визначено у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Такий підхід до тлумачення норм, в тому числі, адміністративного законодавства, відповідає контексту рішення Європейського Суду від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03), в якому зазначено, що адміністративне правопорушення має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів доведеності вини обвинуваченого.
Отже, стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено Європейським Судом й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки під «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що «поза розумним сумнівом» доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
З урахуванням обставин, встановлених судом першої інстанції, митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що документи, подані митному органу для здійснення митного оформлення містять неправдиві відомості щодо вартості товару, відтак відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, у тому числі дій, підтверджуючих наявність у нього умислу на подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості, які б утворювали об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Отже, посилання в апеляції представника Київської митниці Держмитслужби на незаконність і необґрунтованість постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 05 лютого 2021 року спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку і зроблено правильний висновок про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
За таких обставин у судді апеляційного суду немає підстав для скасування постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 05 лютого 2021 року про закриття провадження у справі за ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України щодо ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва суду від 05 лютого 2021 року про закриття провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України, щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Куликова Миколи Миколайовича - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана