справа №757/58121/19 Головуючий у І інстанції - Вовк С.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/9190/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
10 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним в частині,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м.Києва з вказаним позовом.
Представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000;
- зупинення реалізації арештованого майна - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000;
- заборони Державним та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ» (Код ЄДРПОУ: 39958500), будь-яким третім особам вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів (подавати та надсилати заявки на проведення торгів, подавати та публікувати оголошення про проведення торгів), проводити реалізацію арештованого майна, оформляти результати електронних торгів, зокрема: складати Протоколи електронних торгів, Постанову та Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та/або реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000, а також вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, перехід права власності на вказане нерухоме майно;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Код ЄДРПОУ: 37825968) та будь-яким третім особам звертати стягнення, продавати, дарувати, обмінювати чи будь- яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, укладати договори щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000;
- заборони державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам), Суб'єктам державної реєстрації прав та Державним реєстраторам прав на нерухоме майно посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні та реєстраційні дії, видавати свідоцтва, реєструвати право власності, перехід права власності, речові права похідні від права власності, обтяження, звернення стягнення щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000, та вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів електронних торгів.
Заява обґрунтовувалась тим, що в період з червня 2019 року по кінець листопада 2020 року за вказано квартирою призначено 5 торгів.
11.01.2021 ДП «СЕТАМ» було надано відповідь на адвокатський запит, зі змісту якої стало відомо, що повторні (треті) електронні торги з продажу вищезазначеної квартири Позивача в межах виконавчого провадження №25836896 не призначалися, оскільки Стягувачем (ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ») було повідомлено Організатора (ДП «СЕТАМ») про залишення за собою нереалізованого рухомого майна Боржника.
Станом на сьогодні існує реальна загроза втрати предмета іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, права вимоги за яким перейшли до Відповідача на підставі спірного договору. Готується та подається відповідний позов до Шевченківського районного суду м. Києва про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними та скасування протоколів таких торгів.
З зазначеного вище слідує, що на сьогоднішній день Відповідачем 1 за допомогою ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в межах Виконавчого провадження № 25836896, вчиняються примусові дії щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року, стороною якого Відповідач 1 (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») став на підставі оспорюваного Договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року. Стягнення заборгованості відбувається на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» шляхом залишення за останнім квартири, співвласником якої є Позивач.
У випадку задоволення позову у даній справі, а саме визнання спірного Договору факторингу недійсним в частині відступлення прав вимоги на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вже не буде новим кредитором у вказаних кредитних правовідносинах, у зв'язку з чим не буде стороною виконавчого провадження та не матиме право стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У разі визнання недійсним оспорюваного Договору факторингу, право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року повернеться до ПАТ «УкрСиббанку».
Тому, у випадку невжиття заходів забезпечення позову у даній справі щодо заборони звернення стягнення на квартиру та її відчуження, співвласником якої є Позивач, Рішення у даній справі про визнання недійсним Договору факторингу неможливо буде виконати, а саме повернути сторони (Відповідача 1 та Відповідача 2) до первісного стану. Крім того, неможливо буде провести звернення стягнення на належного кредитора та задовольнити його вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є вказана квартира. Вказане порушить право Позивача на виконання зобов'язань належному кредитору.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 01 березня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив оскаржувану ухвалу скасувати та його заяву про забезпечення позову задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Предметом позову є визнання недійсним, з моменту його укладення, договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей- Колект», в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року.
Судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що згадана квартира вже перебуває під арештами, зокрема накладеними в порядку вжиття заходів забезпечення позову Печерським районним судом м. Києва від 30.11.2016 року у справі № 757/59640/16-ц та від 01.11.2013 року у справі № 757/21954/13-ц (копії публікацій додаються), вчиняються дії з її реалізації, тобто загроза відчуження є реальною, а у випадку визнання недійсним оспорюваного договору факторингу, право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року повернеться до ПАТ «УкрСиббанк».
На переконання Позивача, невжиття заходу забезпечення позову може призвести до того, що рішення у даній справі про визнання недійсним договору факторингу неможливо буде виконати, а саме повернути сторони до первісного стану, крім того, неможливо буде провести звернення стягнення на належного кредитора та задовольнити його вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є квартира, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист та унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Окрім викладеного зазначає, що Пленум Верховного Суду України роз'яснив у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», «забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог».
Враховуючи викладене просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 .
Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до вимог про визнання недійсним частково, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що його дружина ОСОБА_2 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року. В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за вказаним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ним, ОСОБА_1 , укладено договір поруки.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року у розмірі 5 921 049,51 грн.
Рішення суду звернуто стягувачем до примусового виконання. Відділом примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 25836896.
В подальшому між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, за яким, утому числі, передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 .
Позивач вважає оспорюваний договір факторингу часткового недійсним, укладеним з порушенням вимог чинного законодавства, таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків і не підтверджує перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року.
З метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: - накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:171917980000;
- зупинення реалізацію арештованого майна - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000;
- заборони Державним та приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ» (Код ЄДРПОУ: 39958500), будь-яким третім особам вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів (подавати та надсилати заявки на проведення торгів, подавати та публікувати оголошення про проведення торгів), проводити реалізацію арештованого майна, оформляти результати електронних торгів, зокрема: складати Протоколи електронних торгів, Постанову та Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та/або реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000, а також вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, перехід права власності на вказане нерухоме майно;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Код ЄДРПОУ: 37825968) та будь-яким третім особам звертати стягнення, продавати, дарувати, обмінювати чи будь- яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, укладати договори щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000;
- заборони державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам), Суб'єктам державної реєстрації прав та Державним реєстраторам прав на нерухоме майно посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні та реєстраційні дії, видавати свідоцтва, реєструвати право власності, перехід права власності, речові права похідні від права власності, обтяження, звернення стягнення щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 171917980000, та вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів електронних торгів.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказував, що 11.01.2021 ДП «СЕТАМ» було надано відповідь на адвокатський запит, зі змісту якої стало відомо, що повторні (треті) електронні торги з продажу вищезазначеної квартири Позивача в межах виконавчого провадження №25836896 не призначалися, оскільки Стягувачем (ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ») було повідомлено Організатора (ДП «СЕТАМ») про залишення за собою нереалізованого рухомого майна Боржника.
Станом на сьогодні існує реальна загроза втрати предмета іпотеки, який забезпечує виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, права вимоги за яким перейшли до Відповідача на підставі спірного договору. Готується та подається відповідний позов до Шевченківського районного суду м. Києва про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсними та скасування протоколів таких торгів.
З зазначеного вище слідує, що на сьогоднішній день Відповідачем 1 за допомогою ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в межах Виконавчого провадження № 25836896, вчиняються примусові дії щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року, стороною якого Відповідач 1 (ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») став на підставі оспорюваного Договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року. Стягнення заборгованості відбувається на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» шляхом залишення за останнім квартири, співвласником якої є Позивач.
У випадку задоволення позову у даній справі, а саме визнання спірного Договору факторингу недійсним в частині відступлення прав вимоги на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вже не буде новим кредитором у вказаних кредитних правовідносинах, у зв'язку з чим не буде стороною виконавчого провадження та не матиме право стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У разі визнання недійсним оспорюваного Договору факторингу, право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23.03.2007 року повернеться до ПАТ «УкрСиббанку».
Тому, у випадку невжиття заходів забезпечення позову у даній справі щодо заборони звернення стягнення на квартиру та її відчуження, співвласником якої є Позивач, Рішення у даній справі про визнання недійсним Договору факторингу неможливо буде виконати, а саме повернути сторони (Відповідача 1 та Відповідача 2) до первісного стану. Крім того, неможливо буде провести звернення стягнення на належного кредитора та задовольнити його вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є вказана квартира. Вказане порушить право Позивача на виконання зобов'язань належному кредитору.
Постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні заяви про забезпечення позову суду не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на перелічене позивачем майно, зупинення реалізації арештованого майна та заборони вчиняти дії впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання гіпотетичного рішення суду про задоволення вимог позову про визнання договору недійсним в частині.
З вказаними висновками погоджується і апеляційний суд виходячи з наступного.
Цивільним процесуальним законодавством передбачені заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Судом встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що позивач звернувся до суду з вимогою про недійсність в частині правочину щодо відступлення права вимоги, що полягає у констатації цього факту. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому ймовірне рішення суду не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, про що роз'яснено судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
У поданій заяві про забезпечення позову серед видів такого забезпечення позивачем зазначено про вжиття судом заходів шляхом заборони державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна квартири АДРЕСА_1 , а ДП «СЕТАМ» проводити таку реалізацію.
Отже, за змістом цих вимог позивач фактично просить заборонити державному/приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії в рамках відкритого виконавчого провадження з виконання судового рішення, що по суті є зупиненням виконання рішення.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». державний/приватний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Таким чином, вирішуючи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції оцінив обґрунтованість доводів заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, врахував зазначені положеня закону, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник