справа №755/732/21 головуючий у суді І інстанції: Бірса О.В.
провадження №33/824/2763/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
10 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Бобовича Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ритягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №382214 ОСОБА_2 будучи адміністратором ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , допустила роботу вказаного ресторану 24.12.2020 о 23:30 год. та 25.12.2020 о 23:30 год., тобто після 23:00 год., чим порушила п.п. 12 п. 2 Постанову КМУ від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який регламентує, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 1-ї години 1 січня 2021 року.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1000-IX від 06.11.2020 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19)» та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 34000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 гривні 00 копійок.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Бобович Микола Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що оскаржувана постанова не була вручена скаржнику та про її наявність їй стало відомо лише 29 квітня 2021 року.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, за адресою, яка вказана в протоколі, вона не є власником або директором ресторану, вона є найманим працівником. Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що саме на неї покладались організаційно - адміністративні повноваження по ресторану, щодо дотримання карантинних норм. Відповідно до наказу №22 від 22 травня 2020 року такі обов'язки покладені на генерального директора ТОВ «Анджел» ОСОБА_4 ..
Звертає увагу суду на те, що суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність за вказаною адресою у вказаному закладі є ТОВ «АНДЖЕЛЛ». Доказом зазначених обставин є договір оренди приміщення (орендар - ТОВ «АНДЖЕЛЛ»), копії ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюну видані на ТОВ «АНДЖЕЛЛ».
Вважає, що відповідальність за порушення вимог, щодо заборони роботи суб'єктів господарювання, не можуть нести працівники таких суб'єктів господарювання, відвідувачі чи інші треті особи, оскільки вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії такого суб'єкта господарювання.
У зв'язку із викладеним просив, скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 рокута закрити провадження у справі на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, адвокат Бобович М.М. та ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи не з'явились.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, разом з тим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, доводи адвоката Бобовича Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи на 25.01.2021 року о 10год. 30хв. та на 09.02.2021 року о 16год. 00хв. по смс повідомленню та шляхом направлення судової повістки (а.с. 8-11). Інші доказів про повідомлення ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до супровідного листа від 09.02.2021 року ОСОБА_2 направлено копію оскаржуваної постанови.
Також, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання ОСОБА_2 оскаржуваного судового рішення.
Відтак, суд апеляційної інстанції приймає до уваги аргументи, які наведено у апеляційній скарзі про те, що вона не отримувала оскаржуваної постанови.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно - гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2» (в редакції від 16.03.2020 року) на усій території України з 12.03.2020 року встановлено карантин.
Відповідно до п.п. 12 п. 2 Постанову КМУ від 09 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», регламентує, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: робота після 23-ї та до 7-ї години, із забороною проведення розрахункових операцій після 22-ї години, суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і діяльності після 23-ї години 31 грудня 2020 р. до 1-ї години 1 січня 2021 р..
Проте, вимоги вищезазначених нормативно правових актів ОСОБА_2 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, доведена зібраними у справі допустимими доказами, а саме даними протоколами про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від 24.12.2020 року та 25.12.2020 року, де остання відмітила факт розуміння порушення правил карантину наведених у протоколі, а також фотознімками, з яких установлено, що дійсно ресторан 24.12. 2020 року та 25.12. 2020 року працював після 23:00 год.. Крім того, на момент складення працівниками поліції протоколів у закладі 24.12.2020 року та 25.12.2020 року перебувала велика кількість відвідувачів.
Доводи апеляційної скарги про те, щоматеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем або безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює відповідну діяльність, за адресою, яка вказана в протоколі, вона не є власником або директором ресторану, вона є найманим працівником. А також, що в матеріалах справи відсутні докази, що саме на неї покладались організаційно - адміністративні повноваження по ресторану, щодо дотримання карантинних норм. Відповідно до наказу №22 від 22 травня 2020 року такі обов'язки покладені на генерального директора ТОВ «Анджел» ОСОБА_4 .. Суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність за вказаною адресою у вказаному закладі є ТОВ «АНДЖЕЛЛ». Доказом зазначених обставин є договір оренди приміщення (орендар - ТОВ «АНДЖЕЛЛ»), копії ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюну видані на ТОВ «АНДЖЕЛЛ». Відповідальність за порушення вимог, щодо заборони роботи суб'єктів господарювання, не можуть нести працівники таких суб'єктів господарювання, відвідувачі чи інші треті особи, оскільки вони не здійснюють господарську діяльність та не відповідають за дії такого суб'єкта господарювання, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 55 Господарського Кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
З пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності встановлено, що ОСОБА_2 є адміністратором ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с. 3, 15), зазначена обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 є відповідальною особою суб'єкта господарювання вказаного закладу.
Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності та допустимості, а отже підтверджують винуватість ОСОБА_2 в порушенні правил щодо карантину людей.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 44-3 та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 34000 гривень та судового збору у 454 гривні 00 копійок, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання адвоката Бобовича Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року задовольнити.
Поновити адвокату Бобовичу Миколі Миколайовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року.
Апеляційну скаргу адвоката Бобовича Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2021 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко