31 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12020100100004469 стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК Україниза апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року, -
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та йому призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишино без зміни.
Згідно вироку, суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 30.05.2020 року в нічний час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, через відчинене вікно проник до вказаного будинку та таємно викрав мобільний телефон марки Nokia Х2 вартістю 425 гривень, мобільний телефон « ТР-Link Neffos C5» вартістю 1187 гривень 16 копійок та ордена в кількості 7 (сім) штук, які матеріальної цінності не становлять, завдавши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 1612 (одну тисячу шістсот дванадцять) гривень 16 копійок, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Крім того, 01.06.2020 року ОСОБА_7 приблизно о 04 год. 30 хв., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , звернув увагу на незачинене вікно квартири АДРЕСА_4 , розташованої на другому поверсі будинку, піднявся на балкон другого поверху та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає , через вікно проник до квартири, звідки викрав мобільний телефон ASTRO А 185 червоного кольору вартістю 393 гривні 30 копійок, в якому знаходилася сім карта, яка матеріальної цінності не становить та з жіночної сумки викрав грошові кошти в сумі 500 грн., після чого намагався непомітно залишити межі квартири через вхідні двері, проте в цей момент його дії помітила господарка квартири ОСОБА_8 .
Усвідомлюючи, що його дії носять відкритий для оточуючих характер, ОСОБА_7 свої злочинні дії не припинив, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, зрозумівши, що потерпіла не зможе його затримати внаслідок похилого віку, він почав швидко рухатися до виходу з квартири та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 893 гривні 30 копійок.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, а також на ч. 3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у житло.
На вказаний вирок обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі посилається на недотримання судом вимог ст.ст. 50, 65 КК України та, з урахуванням положень ст.66 КК України, просить визнати пом'якшуючою покарання обставиною його щире каяття у скоєному, змінити вирок Шевченківського районного суд м. Києва від 08 лютого 2021 року та зменшити призначене йому покарання.
Захисник обвинуваченого-адвокат ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень та кваліфікацію дій обвинуваченого вважає, що обираючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання, суд не в повній мірі дотримався вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, а тому просить змінити вирок Шевченківського районного суд м. Києва від 08 лютого 2021 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , пом'якшити призначене йому покарання, застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник вказує, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд в достатній мірі не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_7 а обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, завдану потерпілим шкоду відшкодував, що його цивільна дружина, згідно наявної в матеріалах справи довідки, перебуває у стані вагітності.
Крім того, захисник зазначає, що суд необґрунтовано визнав в якості обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочинів щодо осіб похилого віку, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 не знав і не міг знати чи передбачати, що у квартирах, в які останній проникав, проживають особи похилого віку.
Також звертає увагу на ту обставину, що в обвинувальному акті зазначено про відсутність матеріальної цінності для потерпілої стосовно 7 орденів, проте суд при врахуванні тієї обставини, що ОСОБА_7 відшкодував потерпілим завдану шкоду, безпідставно послався у вироку на неповернення ним потерпілій цих 7 орденів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 на підтримку поданих апеляційних скарг; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, посилаючись на законність і обґрунтованість вироку суду; провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження №12020100100004469 та апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду, керуючись вимогами ст. 349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та погодився з фактичними обставинами справи, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Переглядаючи в порядку ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції в межах поданих обвинуваченим та його захисником апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 вказані вимоги кримінального закону судом першої інстанції виконано в повному обсязі, а висновки суду належним чином мотивовані.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, яківідносяться до категорії тяжких злочинів, характер та ступінь їх суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, даних про перебування останнього на обліку у лікаря нарколога не встановлено, завдану потерпілим матеріальну шкоду обвинувачений відшкодував, обставиною, що пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав його щире каяття.
Отже, зважаючи на конкретні обставини справи, враховуючи вищезазначені факти і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства на строк, який суд призначив в межах санкції ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України.
Свої висновкив частині призначення ОСОБА_7 виду та строку покарання суд першої інстанції достатньо обґрунтував, і з цими висновками колегія суддів погоджується в повному обсязі та вважає обране обвинуваченому ОСОБА_7 покарання необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав вважати призначене останньому покарання несправедливим через його суворість та пом'якшення цього покарання, про що ставиться питання в його апеляційній скарзі, не вбачає.
Апеляційні твердження захисника, що суд в достатній мірі не врахував усіх обставин, які пом'якшують покарання, зокрема те, що ОСОБА_7 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, завдану потерпілим шкоду відшкодував, що його цивільна дружина, згідно наявної в матеріалах справи довідки, перебуває у стані вагітності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обставини, на які посилаються апелянти у своїх апеляційних скаргах, судом при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання враховані в повному обсязі, а що стосується наявної в матеріалах справи довідки від 18.08.2020 року (а.с.68 т. 1) про перебування громадянки ОСОБА_10 на обліку по вагітності, то ця обставина не може бути врахована в якості підстави для пом'якшення ОСОБА_7 покарання, тим більше, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що вказана особа є його цивільною дружиною, яка з огляду на час видачі вказаної довідки, мала б народити дитину і зареєструвати факт її народження, проте таких даних під час апеляційного розгляду справи стороною захисту надано не було.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України та звільнення останнього від призначеного покарання з випробуванням, також є безпідставними, оскільки зважаючи на конкретні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та з урахуванням наведених у вироку фактів і даних про особу обвинуваченого, колегія суддів не вбачає достатніх приводів і підстав для звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням та вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи сторони захисту щодо безпідставного врахування судом першої інстанції обтяжуючої покарання обставини, оскільки згідно обвинувального акту органом досудового розслідування обставин, що обтяжують покарання встановлено не було, і за таких обставин суд не міг самостійно вийти за межі висунутого обвинувачення та враховувати вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень щодо осіб похилого віку в якості обтяжуючої покарання обставини, а тому з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню посилання суду на вищевказану обтяжуючу покарання обставину. При цьому виключення з вироку обтяжуючої покарання обставини не впливає на правильність призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 виду та строку покарання.
За викладеним, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і підстав для пом'якшення призначеного йому покарання, а також для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника, не вбачає.
Процесуальних порушень, як під час досудового слідства, так і під час розгляду провадження у суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування чи
зміну вироку, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року у кримінальному провадженні №12020100100004469 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 ч.3 ст. 186 КК України - змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання суду на обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення щодо осіб похилого віку.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3