Справа № 11-кп/824/1593/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
754/2710/20
Категорія КК:ч. 2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прип'ять Київської обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року ОСОБА_10 та ОСОБА_9 /кожного/ визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначено покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 /кожному/ у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК УкраїниОСОБА_10 та ОСОБА_9 /кожного/ звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком встановлено, що 03.02.2020, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , знаходячись біля 6 під'їзду будинку АДРЕСА_5 , підійшли ззаду до потерпілої ОСОБА_11 , та ОСОБА_9 , з метою подолання волі потерпілої до опору, наніс один удар лівою рукою зжатою в кулак в область голови ОСОБА_11 , від чого остання впала колінами на землю. В цей час обвинувачена ОСОБА_10 , нанесла один удар правою ногою в область голови ОСОБА_11 , від якого остання впала з колін на сідниці. В подальшому ОСОБА_10 відкрито викрала з рук потерпілої ОСОБА_11 мобільний телефон «Леново А6010», вартістю 450 гривень, з двома сім картами оператора мобільного зв'язку «Лайфселл», без залишку коштів на рахунку, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять. В цей час, ОСОБА_9 , з метою подолання волі потерпілої до опору, наніс їй лівою рукою зжатою в кулак два удари в область голови зліва, тим самим обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 застосували до ОСОБА_11 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя потерпілої та спричинили їй тілесні ушкодження у виді садна - на спинці носу в середній третині; синців - на лівій боковій поверхні шиї в нижній третині, на тилі лівої кисті в 1-му міжпальцьовому проміжку; крововиливу - на слизовій оболонці верхньої губи справа, які не є небезпечним для життя потерпілої та відносяться до легких тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження щодо неї закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильне застосування законодавства України про кримінальну відповідальність.
На думку захисника показання його підзахисної, які вона надавала під час судового розгляду повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_9 щодо того, що умислу на заволодіння телефоном ОСОБА_11 у неї не було. ОСОБА_10 лише його підібрала, коли він випав, а потерпіла побігла з місця пригоди. ОСОБА_9 ударів потерпілій не наносив, ударила її обвинувачена один раз в обличчя. Причиною удару стала відмова ОСОБА_11 покликати сусіда, який був винен обвинуваченим гроші.
Апелянт вказує, що свідком подій нікого крім обвинувачених та потерпілої не було. Обвинувачення будується лише на показаннях потерпілої. Тобто стороною обвинувачення не зібрано достатніх доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_10 умислу на відкрите викрадення майна ОСОБА_11 .
Так само, на думку сторони захисту, не доведено попередньої змови між обвинуваченими на вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_8 , які є аналогічними за змістом, просять вирок суду щодо ОСОБА_9 скасувати, кримінальне провадження закрити. Вважають, що вирок постановлених на основі недопустимих доказів, під час досудового розслідування було допущено неповноту, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, на думку апелянтів, під час досудового розслідування не було відібрано відбитки пальців у ОСОБА_9 та не було проведено слідчих дій щодо встановлення їх на мобільному телефоні «Леново А6010». На місці події слідчим не перевірялись сліди від взуття на вулиці та в під'їзді. Відео фіксація огляду місця події не здійснювалась.
Крім того, апелянти вважають, що впізнання обвинуваченого проводилося з порушенням вимог ст. 228 КПК України, оскільки воно здійснювалось не особисто, а за фотознімками. При цьому не зазначено причин, з яких вказану слідчу дію не можливо було здійснити особисто.
Тобто сторона захисту вважає, що єдиним доказом винуватості ОСОБА_9 є показання потерпілої, до яких, на його думку, суд повинен був поставитись критично, оскільки під час досудового слідства вона вказувала одні дні, а під час судового розгляду інші. В судовому засіданні ОСОБА_11 вказала, що знала раніше обвинуваченого, оскільки він постійно перебуває біля ОСОБА_10 . Однак під час досудового розгляду потерпіла вказувала, що обвинуваченого вона не знала. Так само, під час судового розгляду потерпіла зазначала, що обвинувачений на вулиці наніс їй два чи три удари в область голови. При цьому вона детально описувала його зовнішність. Під час судового розгляду остання вказувала, що події відбувались в темний час доби, освітлення не було, удар наносився обвинуваченим їй зі спини в область потилиці. Суд не надав правової оцінки тому, що потерпіла не могла бачити зовнішність нападаючого та детально його описувати.
Крім того, на думку апелянтів, показання потерпілої щодо локалізації тілесних ушкоджень та характеру їх утворення суперечать даним висновку експерта. ОСОБА_11 під час судового розгляду вказувала, що обвинувачений душив її обома руками, проте на її шиї виявлено лише синці з одного боку шиї.
Висновок експерта від 07.02.2020, на думку апелянтів, є неналежним доказом, оскільки є мало інформативним та проводився без огляду потерпілої, базується лише на даних попереднього висновку експерта від 04.02.2020 та протоколу проведення слідчого експерименту від 03.02.2020. Відсутність синців на потиличній зоні, на яку вказує потерпіла, як на місце нанесення ударів обвинуваченим, свідчить про неправдивість її показань.
Також обвинувачений вказує, що ОСОБА_10 не мала наміру збирати телефон та повідомила потерпілій, що віддасть його коли їй повернуть борг. Тому умислу на грабіж в обвинувачених не доведений стороною захисту.
В апеляційних скаргах прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_12 та потерпіла ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичні обставини і кваліфікацію дій обвинувачених, просять вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених, внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 та ОСОБА_9 /кожному/ покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог зазначають, про безпідставне застосування ст.75 КК України, оскільки судом не надано належної правової оцінки ступеню тяжкості кримінального правопорушення, залишено поза увагою дані про обставини вчинення кримінального правопорушення та не вмотивовано можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та захисників, які підтримали подані ними апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, подану стороною обвинувачення та потерпілою та заперечив проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_11 /грабіж/, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілої, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Зокрема вина обвинувачених підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_11 , які вона надавала під час допиту в суді першої інстанції та не заперечувала в поданій апеляційній скарзі. Так, ОСОБА_11 вказала, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є особами, які вчинили щодо неї грабіж 03 лютого 2020 року, близько 22 год. 30 хв. в той час, коли вона йшла до своїх друзів, які проживають в буд. АДРЕСА_5 . Ідучи повз будинок, її хтось покликав. Вона обернулась і побачила наглядно знайомих їй ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . В цей же момент ОСОБА_9 наніс їй удар по голові, від якого вона впала на коліна. Потім ОСОБА_10 вдарила її ногою по обличчю та з рук вихопила мобільний телефон, та також ще два рази вдарили по потилиці. Обвинувачені одразу ж пішли в напрямку під'їзду, а на прохання повернути телефон, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не реагували. Вона пішла за ними до під'їзду, схопила за руку ОСОБА_10 і просила віддати телефон, оскільки це телефон дитини, на що ОСОБА_9 , схопивши її за горло, притис до поштових ящиків, від чого вона почала кричати і хтось із мешканців будинку виглянув з квартири на її крик. В подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 разом з її телефоном з місця злочину зникли.
Всупереч доводам апеляційних скарг сторони захисту щодо суперечностей показань потерпілої, то вони, на думку колегії суддів є необґрунтованими. Так, показання потерпілої узгоджуються з даними слідчого експерименту від 07.02.2020, проведення якого зафіксовано на диску DVD-R за участю потерпілої ОСОБА_11 . Потерпіла показала і розказала про обставини подій, за яких 03.02.2020, приблизно о 22 год. 30 хв., за адресою м. Київ, вул. Волкова 8, біля шостого під'їзду вона йшла з маршрутного таксі. Підходячи до шостого під'їзду, ОСОБА_11 вказала, що до неї підійшли обвинувачена ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_11 показала, як до неї підійшов ОСОБА_9 та наніс їй удар лівою рукою в область голови. Після чого потерпіла впала на коліна. Будучи на колінах, до ОСОБА_11 підбігла обвинувачена ОСОБА_10 та з правої ноги нанесла їй удар по обличчю, а саме по переносиці. В цей час у ОСОБА_11 в правій руці був мобільний телефон, марки «Lenovo». Внаслідок удару мобільний телефон потерпіла ОСОБА_11 , не змогла втримати в руці та обвинувачена ОСОБА_10 його вирвала з рук. У потерпілої ОСОБА_11 з носу та роту пішла кров та вона почала закривати обличчя руками. Від болю вона впала на сідниці. В цей час обвинувачений ОСОБА_9 наніс рукою в область голови потерпілої ОСОБА_11 , ще два чи три удари. Удари він наносив кулаком в ліву сторону голови. Спочатку потерпіла ОСОБА_11 закривала обличчя під час ударів від обвинуваченого ОСОБА_9 , але потім не змогла стримувати біль та почала закривати голову в місця, куди були нанесені удари. Після того, як обвинувачений ОСОБА_9 перестав наносити удари, він пішов за обвинуваченою ОСОБА_10 , а тим часом, потерпіла ОСОБА_11 підвелась на ноги та пішла за ними. Після цього вони зайшли до під'їзду №6 будинку АДРЕСА_5 . Потерпіла ОСОБА_11 кричала до обвинуваченої ОСОБА_10 , щоб та повернула мобільний телефон, але вона ніяк не реагувала.
Даними висновку експерта № 042/1-158-2020 від 04.02.2020 встановлено, що у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено: садно - на спинці носу в середній третині; синці - на лівій боковій поверхні шиї в нижній третині, на тилі лівої кисті в 1-му між пальцьовому проміжку; крововилив - на слизовій оболонці верхньої губи справа. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом (предметами), могли утворитись 03.02.2020, не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень /за критерієм тривалості розладу здоров'я/.
Даними висновкуексперта № 042-311-2020 від 10.02.2020, експерт підсумував, що вивчивши та проаналізувавши дані, які викладені у «Висновку експерта» №042/1-158-2020 від 04.02.2020 на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідчать про те, що у неї мали місце тілесні ушкодження: садно на спинці носу в середній третині (0,9x0,4 см); синці на лівій боковій поверхні шиї в нижній третині (1x0,6 см), на тилі лівої кисті в першому міжпальцьовому проміжку (2x1,5 см); крововилив на слизовій оболонці верхньої губи справа (1,5x1 см). Експерт загострив увагу на тому, що кожне з вказаних тілесних ушкоджень, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичної дії тупими предметами, не виключається внаслідок ударів руками, ногами, чи іншими тупими предметами, за давністю можуть відповідати вказаному терміну, тобто 03.02.2020. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, дані протоколу проведення слідчого експерименту за її участю від 07.02.2020, експерт вказав, що виявлені у неї тілесні ушкодження могли утворитись при умовах та у спосіб на які вона вказує.
Таким чином, на думку колегії суддів, дані вказаних висновків є належними та допустимими доказами того, що потерпіла отримала тілесні ушкодження за обставин, які вона вказувала під час досудового розслідування та під час проведення слідчого експерименту за її участю, зазначаючи про послідовність та локалізацію їх нанесення.
Згідно даних протоколів пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 04.02.2020, потерпіла впізнала на фото № 4 ОСОБА_9 , як особу, яка викрала її телефон разом з ОСОБА_10 , яку ОСОБА_11 впізнала за фото під № 3. При цьому колегія суддів не вбачає порушень вимог ст. 228 КПК України під час проведення вказаних слідчих дій. Крім того, як вбачається з показань обвинувачених, останні не заперечували того, що 03 лютого 2020 року, близько 22 год. 30 хв. вони перебували поблизу буд. №8 по вул. Волкова в м. Києві, а ОСОБА_10 нанесла потерпілій ОСОБА_11 удар в область голови та забрала її мобільний телефон.
Також винуватість обвинувачених підтверджується й комплексом інших письмових доказів, а саме даних протоколу огляду від 04.02.2020, згідно даних якого за місцем проживання ОСОБА_10 в приміщенні квартири АДРЕСА_6 , виявлено та вилучено викрадений у ОСОБА_11 мобільний телефон Леново А6010.
Показання обвинувачених щодо відсутності умислу на вчинення грабежу з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, спростовується вищевикладеними доказами, яким суд надав належну правову оцінку. При цьому послідовність та злагодженість дій обвинувачених, за яких вони наносили потерпілій удари з метою забрати її мобільний телефон, свідчить про попередню узгодженість.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення. Не вбачає колегія суддів й неповноти досудового розслідування через не здійснення фотофіксації під час проведення огляду за місцем проживання обвинувачених. Обвинувачена ОСОБА_10 не заперечувала, що забрала мобільний телефон потерпілої. Крім того, потерпіла вказувала, що вона наглядно знала осіб, які вчинили щодо неї грабіж. Не відібрання відбитків пальців ОСОБА_9 та не співставлення їх з відбитками, які могли бути на мобільному телефоні Леново А6010, на думку колегії суддів, також не свідчать про неповноту досудового розслідування, оскільки згідно показань потерпілої, телефон у неї з рук забрала ОСОБА_10 . Однак єдиний умисел обох обвинувачених на грабіж свідчить про доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
При призначенні ОСОБА_10 та ОСОБА_9 /кожному/ покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України та належним чином враховані тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинувачених, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, мають визначене місце проживання, негативних характеристик не мають, не перебувають на обліку у лікарів нарколога чи психіатра.
Всупереч доводам апеляційних скарг прокурора та потерпілої, суд першої інстанції обґрунтував можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства з урахуванням перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей 2013 та 2008 років народження. Враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, згідно ст. 67 КК України. Тобто дані про особу обвинувачених, а також наявність двох неповнолітніх дітей свідчать про можливість їх виправлення без відбування покарання.
Виходячи з наведеного, апеляційні скарги прокурора та потерпілої не підлягають задоволенню, оскільки доводи, що в них викладені, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без зміни, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , потерпілої ОСОБА_11 , - без задоволення.
Керуючись ст.376, ст.404, ст.405, 407, ст.419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , потерпілої ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року, яким ОСОБА_10 та ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення.
Судді:
________________ _______________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Справа № 11-кп/824/1593/2021 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
754/2710/20
Категорія КК:ч. 2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
27 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прип'ять Київської обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст.376, ст.404, ст.405, 407, ст.419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , потерпілої ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року, яким ОСОБА_10 та ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення.
Повний текст ухвали проголосити 01 червня 2021 року о 09 годині 45 хвилин.
Судді:
________________ _______________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4