31 травня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12020110230001698 від 21.12.2020 року стосовно -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухів Київської області,українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Російської Федерації,росіянина, громадянина України, одруженого, працюючого ТОВ «Еко-маркет» на посаді інспектора служби безпеки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, -
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року,
Обвинувальний акт стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшов до суду з угодами між прокурором та обвинуваченими про визнання винуватості від 27 січня 2021 року, згідно яких сторони дійшли згоди щодо визнання винуватості та призначення покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили суд затвердити дану угоду, їх захисник ОСОБА_9 підтримав думку обвинувачених.
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року суд затвердив угоди укладені між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання винуватості від 27 січня 2021 року, визнав обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 винуватими у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та кожному з них призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 5 ( п'ять) років та на підставі ст.75 КК України звільнив обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановив іспитовий строк на 2 (два) роки та поклав на них обов'язки, передбачених п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Також цим вироком вирішено питання щодо долі речових доказів.
Згідно вироку, суд визнав доведеним, що 21.12.2020 року обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , знаходячись в селі Перше Травня Обухівського району Київської області, вступили у попередню змову з метою таємного викрадення чужого майна. Приблизно о 08 год. 00 хв., ОСОБА_6 , з ОСОБА_7 , з метою особистого збагачення, на автомобілі марки «Ford» модель «Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, яким керував ОСОБА_6 , приїхали до ангару для зберігання сільськогосподарської техніки, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , власником якого являється ПрАТ «Обухівське», впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, користуючись відсутністю фізичної охорони та сторонніх осіб, ОСОБА_6 , за допомогою привезеної із собою болгарки марки «Vitals», модель «Als 18125P», серійний номер 121958654, зрізав металеві ворота вказаного ангару, при цьому ОСОБА_7 тримав указані металеві ворота, щоб вони не впали під час їх демонтажу. Після цього, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зайшли у приміщення вказаного ангару, де ОСОБА_6 , за допомогою вказаної болгарки, зрізав металеву драбину. Після цього, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , демонтувавши вказані металеві ворота та металеву драбину, завантажили їх до вказаного транспортного засобу, але злочин не було закінчено, так як їх дії було припинено працівниками Обухівського ВП ГУНП в Київській області. В результаті злочину ОСОБА_6 , із ОСОБА_7 мали намір завдати майнової шкоди ПрАТ «Обухівське», на загальну суму 945 гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 ставить питання про скасування вироку Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року ухваленого стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі угоди та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому прокурор зазначає, що відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, проте, судом не було дотримано вимог п.1 ч.1, ч.2 ст.65 та ч.3 ст.68 КК України, тобто не застосовано закон, який підлягає застосуванню, і внаслідок цього було ухвалено вирок, яким обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 призначено максимальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, а отже судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Крім того, апелянт вказує, що згідно положень п.1 ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду її на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Частиною другою цієї статті визначено, що вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
Вважає, що суд першої інстанції мав би перевірити угоду укладену між прокурором та обвинуваченими про визнання винуватості на її відповідність всім вимогам Кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність, проте цього не зробив, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що полягає у безпідставному та незаконному прийнятті рішення про затвердження угоди, у той час як у затвердженні угоди суд мав би відмовити з підстав невідповідності узгодженого сторонами покарання вимогам п.1 ч.1, ч.2 ст.65 та ч.3 ст.68 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , пояснення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не заперечували проти апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження №12020110230001698 та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, до Обухівського районного суду Київської області 04.02.2021 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України з угодами про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 17.02.2021 року суд затвердив вказані угоди, визнав обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винуватими у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначив узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, кожному. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом 2-х років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них, передбачені ст. 76 КК України обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією часини статті) Особливої частин цього Кодексу.
За приписами ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на її відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, зокрема, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу або закону; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, тощо. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Проте цих вимог кримінального процесуального законодавства, суд першої інстанції при ухвалені вироку, яким затвердив угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , умови яких суперечать вимогам закону України про кримінальну відповідальність не дотримався, та в порушення положень ч. 3 ст. 68 КК України, згідно якої за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією часини статті) Особливої частин цього Кодексу, призначив узгоджене сторонами покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
Враховуючи, що угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 від 27 січня 2021 року були укладені під час досудового розслідування, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження №12020110230001698 від 21.12.2020 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачених за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України слід направити до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року у стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України - скасувати.
Відмовити у затвердженні угод укладених 27.01.2021 року між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання винуватості, а матеріали кримінального провадження №12020110230001698 стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направити до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ __________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3