Справа № 753/16238/20 Постанова винесена суддею Лужецькою О.Р.
Провадження № 33/824/495/2021
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
19 березня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп.
Як встановив суддя місцевого суду,11 вересня 2020 року о 02 год 05 хв водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Харківське шосе, 180/21 у м. Києві, керував автомобілем «ВАЗ 21093», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія в установленому законом порядку проводився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820» прилад № ARJL-0314, тест № 2571, проба позитивна 1,89 ‰, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України, тобто скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону, просить постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на невиконання працівниками поліції положень п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), оскільки в матеріалах справи відсутнє направлення водія до закладу охорони здоров'я, що свідчить про те, що поліцейський в установленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, а спеціального технічного засобу «Драгер» та відповідних документів на нього не мав. Таким чином, він був позбавлений можливості пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, розгляд справи без його участі, не зважаючи на той факт, що він перебував на лікарняному та направив суду відповідне клопотання про відкладення розгляду.
У судове засідання ОСОБА_1 та захисник Тонконожко Є.П., будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не прибули, направили клопотання про розгляд справи без їх участі, підтримавши доводи апеляційної скарги, водночас ОСОБА_1 в клопотанні фактично змінив апеляційні вимоги та просив після скасування судового рішення закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
З огляду на положення ч. ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 та захисника не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи ОСОБА_1 на обґрунтування апеляційного прохання, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Доводи ОСОБА_1 про винесення постанови з істотним порушенням вимог ст. 268 КУпАП є необґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів провадження слідує, що справу розглянуто під час відсутності ОСОБА_1 , для належного сповіщення якого про місце і час судового засідання судом вживалися передбачені законом заходи. Клопотання ОСОБА_1 від 02.11.2020 про відкладення розгляду у зв'язку з перебуванням на лікуванні судом було задоволено, не дивлячись на те, що належного документа на підтвердження поважності причин неявки ОСОБА_1 до клопотання не долучив, оскільки витяг із записом лікаря ортопеда, можливо із амбулаторної карти, не свідчить про неможливість участі ОСОБА_1 в судовому засіданні. 25.11.2020 ОСОБА_1 направив суду чергове клопотання про відкладення розгляду з причин перебування на лікуванні, але долучений до клопотання витяг із записом лікаря ортопеда від 25.11.2020 не є достатнім підтвердженням поважності причин неприбуття в судове засідання.
За вказаних обставин достатніх підстав вважати, що суддею місцевого суду були істотно порушені процесуальні права ОСОБА_1 немає, а розглядаючи справу під час його відсутності суддя також керувався тривалістю перебування справи в провадженні, адже згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
До того ж при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1 отримав можливість для реалізації усіх своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП, проте правом бути присутнім під час розгляду справи, як і іншими правами, не скористався, підтвердження поважності причин неприбуття в судове засідання суду першої інстанції не надав.
Що стосується висновків судді місцевого суду в постанові про доведеність вини
ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9(а) ПДР України, тобто керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, то вивченням матеріалів справи в цій частині встановлено, що вони ґрунтуються на доказах у справі, а доводи ОСОБА_1 прямо суперечать змісту таких доказів.
Зокрема, посилання ОСОБА_1 на порушення працівником поліції процедури огляду на стан сп'яніння, передбаченої п. 12 Інструкції, є надуманими.
Як убачається з матеріалів справи, огляд водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння був проведений поліцейським 11 вересня 2020 року у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820» прилад № ARJL-0314 і результат тесту №2571 становив - 1.89‰ при допустимій нормі 0.2‰, що свідчить про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, водночас п. 2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Результати огляду підтверджуються роздруківкою даних принтера спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820» № ARJL-0314, який останнє калібрування пройшов 17 грудня 2019 року(а.с. 2) та даними акту огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, за змістом яких огляд проводився у зв'язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, тремтіння пальців рук) за участю свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому вказаний акт підписаний поліцейським та свідками огляду без будь-яких зауважень, а відмова водія ОСОБА_1 від підпису зазначеного акта не була пов'язана з його незгодою з результатами огляду і про це переконливо свідчить інші докази у справі (а.с.3), зокрема, дані відеозапису з нагрудної камери поліцейського, які доводять, що ОСОБА_1 не оспорював результати огляду (а.с. 8).
Відповідно до вимог частин 2-5 ст. 266 КУпАП, що узгоджується з Інструкцією, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, за змістом закону у поліцейського виникає обов'язок забезпечити проведення огляду в закладі охорони здоров'я у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
Однак, в матеріалах справи, з урахуванням наведених доказів, відсутні жодні відомості про те, що ОСОБА_1 заперечив щодо огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціального технічного засобу, вимагав у поліцейського сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, в чому йому було відмовлено або не погодився з результатами огляду, отже немає підстав вважати, що результати огляду з використанням спеціального технічного засобу є недійсними.
Враховуючи наведене, вважаю, що висновки судді місцевого суду в постанові від 26 листопада 2020 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, тому відсутні законні підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення.
Що стосується прохання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, то воно також не підлягає задоволенню.
За загальним правилом, передбаченим у ч. 2 ст. 38 КУпАП (в редакції Закону на час вчинення правопорушення), якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Правопорушення ОСОБА_1 було вчинено 11 вересня 2020 року, обставини справи були з'ясовані суддею місцевого суду 26 листопада 2020 року і, відповідно, в межах передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП строку накладено стягнення. Оскільки закон не пов'язує строк накладення стягнення з днем набрання постановою законної сили, доводи в апеляційній скарзі про те, що такий строк на час апеляційного розгляду закінчився, є безпідставними.
Отже стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених ст. 38 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП .
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко